Постанова № 71655790, 16.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2702/17 Прізвище судді першої інстанції: Арсірій Р.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просило визнати нечинною з 16.06.2016 року податкову вимогу відповідача від 31.07.2015 року №37-23, виставлену ТОВ "Надра Геоцентр", яке є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2007 року між ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Надра Геоцентр" було укладено Договір про спільну діяльність № 265-12.

Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що за цим Договором сторони зобов'язуються шляхом об'єднання внесків сторін спільно діяти у сфері видобутку та реалізації вуглеводневої сировини з метою отримання прибутку.

Відповідно до пп. 6.10.8, пп. 6.10.9 п. 6.10 ст. 6 Договору № 265-12, обов'язки Оператора (ТОВ "Надра Геоцентр"), зокрема: вести бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов'язкової звітності; сплачувати у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі).

Пункт 7.1 Договору № 265-12 передбачає, що доходи, які одержуються в результаті Спільної діяльності, використовуються, в першу чергу на виконання зобов'язань перед бюджетами, державними цільовими фондами та відшкодування поточних витрат спільної діяльності в межах, передбачених відповідним Бюджетом спільної діяльності. Капітальні витрати фінансуються Сторони 2.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр" є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договору про спільну діяльність, оскільки є учасником договору про спільну діяльність до компетенції якого згідно умов договору належить сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових (зборів) платежів.

Договір про спільну діяльність від 19.11.2007 року № 265-12 взятий на податковим органом на облік 23.11.2007 року за місцем розташування надр (ділянок) у Машівському відділенні Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

31.07.2015 року Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області прийнято податкову вимогу № 37-23, якою зобов'язано ТОВ "Надра Геоцентр" сплатити податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.07.2015 року на загальну суму 7 207 366,37 грн.

Не погодившись із винесеною вимогою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Відповідно до п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається із матеріалів справи, податковий борг утворився внаслідок самостійно визначених податкових зобов'язань. ТОВ "Надра Геоцентр" як уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 19.11.2007 року № 265-12 самостійно визначено податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, шляхом подачі податкової звітності, а саме: 1. податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 12 місяць 2014 року, яким визначено податкове зобов'язання за податковий (звітний) період у сумі 1 090 803,51 грн.; 2. податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2015 року, яким визначено податкове зобов'язання за податковий (звітний) період у сумі 4 202 378,94 грн. та авансові внески 4 202 378,94 грн.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації (п.257.5 ст.257 ПК України).

В зв'язку з несплатою самостійно задекларованої суми грошових зобов'язань ТОВ "Надра Геоцентр" як оператору спільної діяльності під час виконання договору про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007 надавалось розстрочення грошових зобов'язань та податкового боргу на підставі наступного: 1. рішення Державної фіскальної служби України №4 від 30.01.2015, яким надано розстрочення сплати грошових зобов'язань під проценти за грошовими зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на суму 1 090 803,51 грн. строком з 30.01.2015 по 30.12.2015; 2. договору про розстрочення грошового зобов'язання від 30.01.2015 №1; 3. рішення Державної фіскальної служби України №108 від 20.05.2015, яким надано розстрочення сплати грошових зобов'язань під проценти за грошовими зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на суму 4 202 378,94 грн. строком з 20.05.2015 по 20.08.2015; 4. договору про розстрочення грошового зобов'язання від 19.06.2015 №10;

Разом з тим, Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було прийнятого податкове повідомлення-рішення №0001481619 від 10.06.2015 року, доказів оскарження якого позивачем під час розгляду справи не надано.

Крім того, ТОВ "Надра Геоцентр", як уповноваженій особі Договору про спільну діяльність податковим органом було нараховано пеню (проценти) за розстрочення грошових зобов'язань / податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу згідно рішень ДФС України та договорів про розстрочення грошових зобов'язань / податкового боргу у загальному розмірі 123 983,55 грн.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 91.1 статті 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.07.2015 року № 53 призначено податкового керуючого Шпак Ольгу Петрівну та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Отже, у зв'язку із наявністю у ТОВ "Надра Геоцентр" узгодженого боргу, суд дійшов висновку про правомірність винесеної відповідачем податкової вимоги № 37-23 від 31.07.2015 року, що й не заперечує позивач.

Також судом встановлено, що пізніше, 16.06.2017 р. податковим керуючим Карлівської ОДПІ прийнято податкову вимогу № 312-17, яку було направлено поштою на податкову адресу ТОВ "Надра Геоцентр".

Після закінчення термінів договорів та рішень ДФС України про надання розстрочень, а саме: 16.08.2016 р. та 30.08.2016 р., Карлівська ОДПІ звернулася до Київського окружного адміністративного суду з поданням та позовом про стягнення податкового боргу. Розгляд справи про стягнення податкового боргу судом ухвалою суду від 11 травня 2017 року № 810/2718/16 зупинено до вирішення даної справи.

Позивач вважає, що у зв'язку із винесенням податковим органом вимоги від 16.06.2016 р. № 312-17, податкова вимога від 31.07.2015 р. № 37-23 втратила чинність.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове - повідомлення -рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення -рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Під час розгляду справи відповідач повідомив, що податкова вимога від 16.06.2017р. № 312-17 сформована автоматизованою системою податкового органу, оскільки в базі містилися відомості про розстрочення податкового боргу, що система рахувала як сплачений податковий борг.

Станом на час розгляду справи вказана вимога від 16.06.2017 р. № 312-17 є чинною, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та самостійно податковим органом не скасована.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач з метою формування "нової" податкової вимоги від 16.06.2016 р. №312-17 видалив з системи податкову вимогу від 31.07.2015 р. №37-23, а отже вимога від 31.07.2015 р. №37-23 втратила чинність, є помилковими та не узгоджуються з приписами податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підставі п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковим керуючим Карлівської ОДПІ винесено податкову вимогу від 31.07.2015 року №37-23, яку направлено поштою на податкову адресу ТОВ "Надра Геоцентр", як уповноваженої особи за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007 р.

Вищезазначена вимога не направлялася на адресу позивача, адже стосувалася виключно ТОВ "Надра Геоцентр", як особи, яка є уповноваженою за Договором про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007 р.

При цьому, позивачем в адміністративному позові не вказано, яким саме чином податкова вимога від 31.07.2015 року №37-23. порушує права позивача, як самостійного суб'єкта господарювання, який жодним чином не має відношення до декларування та сплати зобов'язань з плати за користування надрами в рамках Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007 р.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги недоведеність позивачем порушення податковою вимогою прав та інтересів ПАТ "Укргазвидобування", колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постанові від 11 квітня 2017 року (справа № 21-2852а16) відповідно до якої, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги, які представник апелянта підтримав в ході апеляційного розгляду справи, про те, що вимога від 31.07.2015 року чіпає права та інтереси позивача, оскільки податковий орган звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення боргу за данною вимогою до ПАТ «Укргазвидобування», то судова колегія не приймає їх до уваги та зазначає наступне.

Адміністративний позов було подано до суду ПАТ «Укргазвидобування» у власних інтересах, що слідує із позовної заяви, оскільки вважає, що відповідачем прийнято ще одну вимогу у 2016 році до якої входить сума боргу, яка зазначена у спірній вимозі.

Проте, спірна вимога від 31.07.2015 року виставлена ТОВ «Надра Геоцентр», а не ПАТ «Укргазвидобування». ТОВ «Надра Геоцентр» є самостійною юридичною особою, зареєстрована як платник податків, а отже несе самостійну відповідальній по власним боргам.

Звернення податкового органу до суду про стягнення боргу не є доказом того, що обов'язок сплати боргу на час розгляду справи вже покладено на позивача.

Тому, колегія суддів вважає, що спірна вимога не стосується позивача, а отже по порушує його права та обов'язки. У разі пред'явлення позову до позивача про стягнення боргу за данною вимогою, останній вправі в судовому порядку оспорити таке стягнення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем правомірно винесено податкову вимогу від 31.07.2015 року №37-23.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 17 січня 2018 року.