Постанова № 71655536, 18.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2018 року справа № 331/7339/17 2-а/331/241/2017

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року у справі № 331/7339/17 (2-а/331/7339/2017) (прийнята в порядку скороченого провадження: 10.11.2017р., суддя: Жукова О.Є.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі відповідач) щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання йому як судді у відставці, при визначенні стажу та розміру щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов’язати відповідача, починаючи з 13.12.2016р призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання та виплатити різницю з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов’язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя своєю постановою від 10 листопада 2017 року позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом помилково застосовано норми права, що регулюють спірні відносини, що призвело до невірного вирішення спору.

Позивач направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача. В запереченнях зазначає, що цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути скасоване з прийняттям нового, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.

На думку колегії суддів, задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд помилково розтлумачив та застосував до спірних відносин норми Законів України «Про оплату праці» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які в даному випадку застосовуватися не повинні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням відповідача від 21 грудня 2016 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 22 роки 10 місяців 21 день (вказані обставини сторони не спростовують).

З розрахунку стажу судді, здійсненого Апеляційним судом Запорізької області, до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, включено серед іншого період служби позивача в лавах Радянської армії з 08.11.1973р. по 22.11.1975р.- 02р. 00міс. 14дн., половина періоду навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. дзержинського з 01.09.1976р. по 01.07.1980р. - 01р. 11міс. 00 днів, та періоди роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури: з 13.08.1981р. по 31.08.1982 р. - 01 р.00 міс.18 дн., з 01.08.1982р. по 09.01 1984р. - 01р.05 міс. 08 дн., з 10.01.1984 р. по 02.07.1989 р. - 05 р.05 міс.22 дн., з 03.07.1989р. по 24.01.1994р. - 04р.06 міс. 21 дн. Всього, станом на 12.12.2016року стаж роботи позивача склав 39років 04 місяці 10днів (а.с.26) .

Призначаючи позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків від встановленої довідкою Апеляційного суду Запорізької області заробітної плати, до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці і від якого розраховано розмір такого грошового утримання, відповідачем не зараховано період проходження позивачем строкової служби в армії, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання та період роботи на посадах слідчого прокуратури.

При здійсненні розрахунку суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем не була врахована і 1/12 частина матеріальної допомоги на оздоровлення.

В травні позивач звернувся до відповідача із заявою щодо включення до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, навчання, та роботи на посадах слідчого прокуратури. А в червні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про роз'яснення причин нарахування довічного грошового утримання в розмірі 84%, а не 90% суддівської винагороди та без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, просив здійснити відповідний перерахунок розміру утримання.

Відповідач листами від 29.05.2017 року та від 27.06.2017р. роз’яснив позивачу, що ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу роботи на посаді слідчого органів прокуратури. Позивачу було відмовлено в проведенні перерахунку призначеного довічного грошового утримання з 84% на розмір 90% суддівської винагороди, та з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.18,19).

Позивач, вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Відповідно до частини 1 статті 120 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” в редакції закону від 07 липня 2010 року №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Статтею 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції закону від 07 липня 2010 року №2453-VI) визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

ОСОБА_1 на час звільнення з посади судді у зв’язку з відставкою та відповідно до вищенаведеної норми закону має 39 років 04 місяці 10 днів стажу роботи на посаді судді.

Колегія суддів зазначає, що стаж роботи позивача на посаді судді, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має визначатися на підставі Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у редакції, що діяла до 28 березня 2015 року (до внесення змін Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VIII), оскільки позивач набув таке право до моменту набрання чинності Законом України “Про забезпечення права на справедливий суд”.

Так, згідно з пунктом 11 розділу XIII “Перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Водночас, частиною 4 статті 43 Закону України “Про статус суддів” зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XI, встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському місцевих судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначено: “Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності ї недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів”.

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

З записів у трудовій книжці позивача, розрахунку стажу судді, наданого Апеляційним судом Запорізької області відповідно до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, вбачається, що стаж складається із урахуванням періоду служби в лавах Радянської армії з 08.11.1973р. по 22.11.1975р.- 02р. 00 міс. 14дн., половини періоду навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976р. по 01.07.1980р. - 01р. 11міс. 00 днів, періодів роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури: з 13.08.1981р. по 31.08.1982 р. - 01 р.00 міс.18 дн., з 01.08.1982р. по 09.01 1984р. - 01р.05 міс. 08 дн., з 10.01.1984 р. по 02.07.1989 р. - 05 р.05 міс.22 дн., з 03.07.1989р. по 24.01.1994р. - 04р.06 міс. 21 дн., на посаді суддів з 25.01.1994 по 12.12.2016р – 22 р.10міс.17дн. Всього, станом на 12.12.2016року стаж роботи позивача склав 39 років 04 місяці 10днів (а.с.20-25, 26).

Отже, відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 03 вересня 2005 року №865, до стажу роботи позивача на посаді судді має зараховуватися календарний період проходження строкової військової служби, що становить 02 роки 00 місяців 14 днів, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання, що становить 01 рік 11 місяців.

За таких обставин, до стажу роботи ОСОБА_1, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується стаж роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання, період проходження строкової військової служби, і такий стаж складає 39 років 04місяці 10днів, що неправомірно не враховано відповідачем при визначенні позивачу розміру довічного грошового утримання.

В даному випадку є підстави для задоволення частини позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій відповідача при визначенні стажу позивача та розміру 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та неправомірною відмову у здійсненні перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

З метою захисту порушеного права позивача, відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок стажу позивача з урахуванням висновків суду, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання та перерахунок розміру такого грошового утримання судді у відставці, без обмеження його граничного розміру, починаючи з 13.12.2016року та виплатити різницю з урахуванням фактично виплачених сум.

Стосовно врахування сум матеріальної допомоги на оздоровлення при обчисленні щомісячного грошового утримання судді у відставці, необхідно зазначити наступне.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення довічного грошового утримання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

При визначенні розміру щомісячного довічного утримання судді не можуть застосовуватися положення ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку посилався суд першої інстанції.

Відповідно до цієї норми Закону, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу). Тобто, ця норма застосовується саме при призначенні пенсії та обчисленні її розміру.

02 червня 2016 року прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

В силу положень ст.136 Закону №1402 судді надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII).

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Законодавством, чинним як станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачу, так і на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, було передбачено чіткий перелік складових, що враховуються при обчисленні суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про застосування судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що ч.1 ст.382 КАС України (в редакції, що діє на час прийняття апеляційним судом рішення у справі) передбачено право суду зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, проте вжиття таких дій не є обов’язком суду. В даному випадку колегія суддів не вбачає необхідності у застосуванні положень ч.1 ст. 382 КАС України.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.,322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2017 року у справі № 331/7339/17 (2-а/331/241/2017) - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя при визначенні стажу ОСОБА_1 та розміру 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та неправомірною відмову у здійсненні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж його роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання, період проходження строкової військової служби, та здійснити перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці, без обмеження його граничного розміру, починаючи з 13.12.2016 року, виплативши різницю з урахуванням фактично вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 41248629) 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Постанову виготовлено та підписано 18.01.2018 року..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак