Рішення № 71654491, 15.01.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1489/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Бондарчук О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

03.10.2017 ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі – відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2016 № НОМЕР_1, №0014931305, №0014921305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у вересні 2017 року позивачем було отримано наступні копії документів: акт перевірки від 02.11.2016 №815/21-03-13-05/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2) з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2015 по 31.12.2015»; копію податкового повідомлення – рішення від 27.12.2016 №0014911305 про збільшення грошового зобов’язання в сумі 25304,96 грн. ПДФО; копію податкового повідомлення – рішення від 27.12.2016 № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов’язання в сумі 2530,50 грн. по військовому збору; копію податкового повідомлення – рішення від 27.12.2016 №0014921305 про застосування штрафної санкції в сумі 170,00 грн. по ПДФО; копію корінців, як доказ направлення вищезазначених копії акту та податкових повідомлень – рішень. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення винесені контролюючим органом з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки відповідач порушив порядок проведення документальної невиїзної позапланової невиїзної перевірки передбачений ст.79 Податкового кодексу України, що і стало підставою звернення із даним позовом до суду.

04.10.2017 ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду в судовому засіданні 13.10.2017 о 11:00 год.

13.10.2017 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та провадження у даній справі зупинено до 27.10.2017 о 09:00 год.

27.10.2017 ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі. В судовому засіданні, у зв’язку із витребуванням додаткових доказів оголошено про зупинення розгляду справи до 20.11.2017 о 09:00 год.

20.11.2017 ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі. Представником позивача було подано до суду 20.11.2017 клопотання про зупинення провадження у справі для повторного витребування додаткових доказів та розгляд даного клопотання просив в порядку письмового провадження без його участі. Представником відповідача було подано до суду клопотання в якому не заперечував проти задоволення клопотання представника та просив розглянути в порядку письмового провадження без його участі. Ухвалою суду від 20.11.2017 клопотання сторін задоволено та зупинено розгляд справи до 08.12.2017 о 09:00 год.

Розгляд справи призначений на 08.12.2017 о 09:00 год. відкладений на 18.12.2017 о 13:00 год. у зв’язку із перебуванням судді у відпустці.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147 - VІІІ.

18.12.2017 ухвалою суду поновлено провадження у даній справі, проте у зв’язку із технічною неможливістю фіксування судового процесу розгляд справи відкладено на 15.01.2018 о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до адміністративного позову. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. В задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст.. 79 Податкового кодексу України, наказу Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у херсонській області від 11.10.2016 №813 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015

За результатами перевірки складено акт від 02.11.2016 №815/21-03-13-05/НОМЕР_2 (далі –Акт ).

Як вбачається з висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_3:

- пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, платником податку у 2015 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу отриманого як додаткове благо у розмірі 134959,80 грн., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 20243,97 грн.;

- пп.1.4 п.16 прим. 1 підрозд. 10розд. ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до не нарахування та несплати військового збору на 2015 р. у сумі 2024,40 грн.;

- п.49.1, п.49.2 ст. 49, пп.49.18.5 п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI – неподання до Херсонської ОДПІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

За результатами перевірки та на підставі висновків зазначених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення – рішення від 27.12.2016:

- №0014911305, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 25 304,96 грн., у тому числі за податковими зобов’язаннями в сумі 20243,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5060,99 грн.;

- №0014931305, яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем Військовий збір в сумі 2530,50 грн., у тому числі за податковим зобов’язанням – 2024,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 506,10 грн.;

- №0014921305, яким до ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень – рішень позивач посилається на порушення контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на відсутність самих порушень.

Щодо посилань позивача на порушення контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом, на поштову адресу ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1 (згідно реєстраційної картки фізичної особи – платника податків), було направлено копію наказу Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11.10.2016 № 813 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», письмове повідомлення від 11.10.2016 за №673/21-03-13-05 про дату початку та місце проведення документальної перевірки.

Представник позивача зазначає, що оскільки відповідно до акта перевірки від 02.11.2016 №815/21-03-13-05/НОМЕР_2, зазначена поштову адресу ОСОБА_3 АДРЕСА_1, а відповідно до паспорта ОСОБА_3, Серія МР №268675 зазначено про те, що відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради 06.10.2016 було зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 то позивач дійшов висновку, що вищезазначений наказ направлявся на адресу, який не відповідає місцю проживання ОСОБА_3, що призвело до неналежного повідомлення про проведення перевірки.

Проте суд не погоджується з такими твердження позивача виходячи з наступного.

З матеріалів справи, а саме доданих представником відповідача доказів щодо направлення ОСОБА_3, передбачених ст. 79 Податкового кодексу України документів вбачається, що:

- 13.10.2016 на поштову адресу ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1, контролюючим органом направлено копію наказу Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11.10.2016 № 813 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», письмове повідомлення від 11.10.2016 за №673/21-03-13-05 про дату початку та місце проведення документальної перевірки. Проте на адресу контролюючого органу повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання.;

Суд звертає увагу на те, що 23.11.2016 контролюючим органом на ту ж саму поштову адресу ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1, було направлено акт перевірки від 02.11.2016 №815/21-03-13-05/НОМЕР_2, який отримано особисто ОСОБА_3 26.11.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім цього, суд звертає увагу, що 28.12.2016 контролюючим органом направлено на поштову адресу ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1, оскаржувані податкові повідомлення рішення, які отримані 30.01.2017 особисто ОСОБА_3, про що свідчить підпис відповідно до копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, відповідачем надано суду копію витягу ідентифікаційних даних відповідно до якого адреса реєстрації ОСОБА_3 зазначена: 73000, АДРЕСА_3

Отже, суд приходить до висновку, що позивач отримуючи вищезазначені документи, була обізнана про надходження поштової кореспонденції за адресою АДРЕСА_1 та навіть отримувала її особисто.

Враховуючи зазначене, суд не погоджується з доводами представника позивача про відсутність підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3., та приходить до висновку про відсутність порушення контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Щодо суті самих порушень, суд зазначає наступне.

Платник податків ОСОБА_3 перебуває на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області як фізична особа - підприємець. Перевіркою достовірності відображених у податковій декларації відомостей щодо відображення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, встановлено не відображення ОСОБА_3 в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік отримання додаткового блага у сумі 134 959,80 грн.

Відповідно до абзацу д) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного(річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

На запит Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 03.02.2016 №889/10/21-03-17 до ПАТ «Укрсоцбанк», останнім надано відповідь від 11.03.2016 за №11.1-79-317 у якій повідомляється, що доходи нараховано у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу.

На письмовий запит Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області платником податку фізичною особою ОСОБА_3 на день написання акту, декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік із зазначенням суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага до Херсонською ОДПІ не надано.

Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб.

У 2015 році за даними перевірки сума отриманого доходу платником податків- фізичною особою ОСОБА_3 складає 134 959,80 грн.

Таким чином, в порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, ФОП ОСОБА_3 не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 134 959,80 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 20 243,97 грн. та правомірного прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0014911305.

Щодо порушення пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2015 у сумі 2024,40 грн. (податкове повідомлення-рішення від 27.12.2016 №0014931305), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку у вигляді додаткового блага (крім випадків, передбачених ст. 165 ПК України).

Відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) доходу платника податку включаються доходи у вигляді суми боргу анульованого кредитором.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України).

Таким чином, дохід платника податку фізичної особи - резидента, отриманий від фізичної особи - резидента у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та підлягає оподаткуванню, з урахуванням норм ст. 174 ПК України, військовим збором за ставкою 1,5 відсотка становить: 134 959,80* 1,5% = 2 024 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 07.12.2000 №2121-111 «Про банки і банківську діяльність» органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 4 п. 8 ст. 7 Закону України №679-ХІУ «Про Національний банк України» контроль за правильністю проведення банківських операцій в частині анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (процентів) та складання відповідних документів не належить до компетенції органів Державної фіскальної служби України, а знаходиться у сфері регулювання Національного банку України.

Враховуючи зазначене, аналіз розміру зобов’язань за кредитним договором, структури, часу виникнення заборгованості і порядок її погашення тощо, питання правильності проведення банківських операцій у частині анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (процентів) та складання відповідних документів належить до компетенції Національного банку України.

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Згідно пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій так і не грошовій формах.

Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 609 гривень). Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до положень пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо згідної нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Таким чином, платник, якому банк з тих, чи інших причин простив кредит або його частину, зобов’язаний подати річну податкову декларацію до контролюючого органу за місцем податкової адреси, в якій відображає дохід і самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, має сплатити зазначену суму податкового зобов’язання.

Згідно з п. 167.1. ст.167 ПК України (у редакції, що діяла у перевіряємому періоді і ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Крім того, відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (в т.ч. і дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПК України).

Пунктом пп. 49.18.4 п. 49.18 ПК України платник податку зобов’язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в декларації.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 27.12.2016 №0014911305, №0014931305, №0014921305, є такими що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому у задоволенні заявлених позивачем вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 241 - 246, 250 , 255 КАС України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 січня 2018 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.2