Постанова № 71654051, 24.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м.Київ № 810/1103/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ОСОБА_3”

до Київської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “УКР ОСОБА_3” з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення від 28.11.2016 № 125000013/2016/000191/2 та картки відмови від 29.11.2016 № 125110011/2016/00164.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, ТОВ “УКР ОСОБА_3” визначило його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), вказавши цей показник у декларації митної вартості. Крім того, до вказаної декларації підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Водночас, митний орган безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартістю товару та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару застосувавши резервний метод.

Позивач зазначив, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) є те, що документи, які було надано підприємством на підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості; декларантом не надано документи, що підтверджують транспорті витрати, зокрема, заявка, рахунок, договір на перевезення, а надані документи містять розбіжності, зокрема, наданий додаток № 1 до контракту містить посилання на інший контракт та не містить інформації щодо заявленого товару, додаток до контракту № 2.

У свою чергу, позивач категорично не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з урахуванням визначених сторонами умов поставки.

Звертав увагу суду, що всупереч вимогам законодавства відповідач не врахував надані до митного оформлення додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товару у відповідності до контракту, інвойсу та заявленої митної вартості.

Отже, позивач вважає, що відповідач не мав підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо визначеної декларантом митної вартості та прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1109/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в уточненному адміністративному позові та письмових поясненнях від 13.07.2017, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративного позову не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що за результатом перевірки поданих до митного оформлення позивачем документів до МД (митної декларації) від 17.11.2016 № 125110011/2016/011410, а також аналізу інформаційного повідомлення АСАУР було з’ясовано , що у наданих до митного оформлення документах були виявлені розбіжності та встановлено відсутність інформації щодо всіх складових митної вартості (транспортні витрати) товару. У зв’язку з цим, електронним повідомленням позивачу було запропоновано надати додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Водночас, декларантом у визначений законодавством термін жодних документів надано не було. Разом з цим, зауважив, що доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України є безпосереднім обов’язком декларанта.

Відповідач також наголошував, що нормами чинного законодавства передбачено проводити консультації у письмовому вигляді лише на вимогу декларанта, та враховуючи, що такої вимоги декларантом заявлено не було, консультація здійснювалася митним органом в усному порядку.

Таким чином, вказує відповідач, зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень складових митної вартості, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до норм чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що підстави для застосування інших методів визначення митної вартості крім другорядного були відсутні, Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.11.2016 № 125000013/2016/000191/2 відповідно до наявної у митного органу інформації а саме: даних щодо товару № 1 вказаних у митній декларації від 23.11.2016 № 209140000/2016/51088.

За наведених обставин, представник відповідача у судовому засіданні стверджвав, що оскаржувані рішення були прийняті контролюючим органом з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Крім того, судом було викликано до суду та допитано в якості свідка головного державного інспектора відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів ОСОБА_4 – посадову особу Київської митниці ДФС, якою було здійснено митний контроль за митною декларацією від 17.11.2016 № 125110011/2016/011410.

Свідок пояснила суду, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із вказаною митної декларацією документів було встановлено, що декларантом не надано достовірні відомості, що підтверджують транспорті витрати, зокрема, витрати на доставку товару з Польщі до України, оскільки у наданих документах вказані різні постачальники транспортних послуг. Крім того, було встановлено, що подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару додаток № 2 до контракту, а також митна декларація країни відправлення е неналежності якості. Таким чином, митний орган був позбавлений можливості ідентифікувати митну декларацію країни відправлення до умов даної поставки, а також впевнитись в достовірності заявлених відомостей.

За наведених обставин, декларанта було направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Свідок також пояснив суду, що подальший контроль та прийняття оскаржуваних рішень було здійснено іншою посадовою особою Київської митниці ДФС, а тому інші обставини спірних правовідносин пояснити суду не може, оскільки вони йому не відомі.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи 17.11.2016 уповноваженою особою позивача було заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією від 17.11.2016 № 125110011/2016/011410 (далі – ЕМД) товар: корма та білково-вітамінно-мінеральні добавки, порошкової та гранульованої форми, які містять у своєму складі білки, вітаміни та мінерали, що використовуються для годівлі тварин, безпечні для людей та навколишнього середовища: Protan PW, Protan T Plus, Protan PP, виробник Ecoplon sp.z. o.o. sp.k., торговельна марка – Ecoplon, країна виробництва - PL), pfufkmyj. митною вартістю 201030,01 грн (30379,20 PLN). Даний товар надійшов на адресу позивача від іноземного контрагента на підставі контракту від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1.

Судом встановлено, що декларант обрав основний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із ЕМД було надано до контролюючого органу наступні документи:

- копію зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1;

- додаток № 1 до зовнішньоекономічного договіру (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1;

- додаток № 2 до зовнішньоекономічного договіру (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1;

- рахунок-фактуру (інвойс) 10/FE/00000048/2016 від 05.10.2016;

- специфікацію до рахунку-фактури (інвойсу) 10/FE/00000048/2016 від 05.10.2016;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 001792 від 06.10.2016;

- довідку щодо транспортних витрат від 10.10.2016 № 1781;

- копію митної декларації країни відправлення № 16PL341010Е0072350 від 06.10.2016.

Київською міською митницею ДФС проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією, та повідомлено позивача електронним повідомленням про необхідність подати додаткові документи згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- якісні копії додаткв до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації;

- транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником);

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс-лист виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Проте, як встановлено судом, оскільки декларантом не було подано до контролюючого органу відповідних документів у передбачений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України термін, та з огляду на те, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували числові значення складових митної вартості товару, відповідачем 28.11.2016 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125000013/2016/000191/2, яким скориговано митну вартість товару у валюті з 30379,20 PLN до 67415,40 PLN.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості є те, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документи, що підтверджують транспортні витрати, зокрема заявка, рахунок, договір на перевезення, а надані документи містять розбіжності, зокрема наданий додаток № 1 до контракту містить посилання на інший контракт та не містить інформації, щодо завленого товару, додаток до контракту № 2.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно оскаржуваного рішення митна вартість товарів відкоригована відповідачем за резервним методом відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС України, а саме: товар № 1 МД від 23.11.2016 № 209140000/2016/51088.

Крім того, у вказаному рішенні контролюючим органом було зазначено перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, а саме: транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником).

У подальшому, позивач скористався своїм правом та випустив товар у вільний обіг за митною декларацією від 28.11.2016 № 125110011/2016/011783.

Крім того, судом встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, а саме 04.01.2017 декларантом на виконання вимог вказаних в оскаржуваному рішенні було направлено до Київської митниці ДФС копію експертного висновку № В-3222 від 29.11.2016 Полтавської Торгово-промислової палати.

10.02.2017 ТОВ «УКР ОСОБА_3» було повторно надано на адресу Київської митниці ДФС перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

копію зовнішньоекономічного контракту № РL - UA 03/02/2016-1,

копії додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту № РL - UA 03/02/2016-1 від 15.02.2016 № 1, № 2, № 3, № 4,

копію рахунка - фактури (інвойса) № 10/FЕ00000048/2016 від 05.10.2016,

копії документів валютно-митного декларування № 125110011/2016/031079 від 17.11.2016, № 125110011/2016/011783 від 30.11.2016,

копію платіжного доручення № 1460 від 06.10.2016,

копію довідки про транспортні витрати від 10.10.2016,

копію міжнародної товарно-транспортної накладної № 001792,

копію експертного висновку № В-3222 від 29 листопада 2016 Полтавської торгово-промислової палати, копію експертного висновку № 013350 і/16 від 13.10.2016 з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, копію висновку № 142005801-0198 від 03.11.2016 спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, копії дублікатів ветеринарних свідоцтв ЄРД - 00 № 762138 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762139 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762140 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762141 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762142 від 13.10.2016, копію сертифіката якості товару, копії реєстраційних посвідчень на препарати.

Листами від 30.01.2017 та 27.02.2017 відповідач повідомив позивачу, що декларантом не подано всіх документів, які містили б відомості щодо складових заявленої митної вартості товару, зокрема:

- якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації;

- транпортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість первезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником);

- виписку з бухгалтерської документації;

- прайс - лист виробника товару.

У вказаних листах контролюючим органом було також вказано, що наданий висновок експерта Полтавської торговельно-промислової палати від 29.10.2014 № В-3222 не може бути використаний в якості документу що підтверджує митну вартість товару, оскільки, поставивши за мету визначити ринкову вартість товару, експерт використав ціну заявлену імпортером, не провівши досліджень ринку аналогічної продукції в країні експорту, відсутні будь які посилання на джерела інформації. Також експерт Полтавської торговельно-промислової палати ОСОБА_5 зазначає що, даний висновок є інформаційно-довідковим, отримана з мережі Інтернет (без зазначення конкретних джерел) та інших джерел інформація вважається достовірною, але не гарантує у будь якій формі факт її достовірності.

Крім того, Київською митницею ДФС було роз’яснено декларанту, що рішення митниці можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику чи безпосередньо до суду у порядку, визначеному законом.

За наведених обставин, вважаючи дії та рішення суб’єкта владних повноважень протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного Кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання органом доходів та зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електроної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього кодексу.

У свою чергу, приписами частини 2 статті 58 Митного кодексу встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (частина 3 цієї статті).

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості, наведений у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу змісту частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма узгоджується з положеннями статті 318 Митного кодексу України України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Статтею 8 Митного кодексу України визначено принципи здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право лише у передбачених частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України випадках витребовувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством встановлений обов’язок митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з цим, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надавати додаткові документи на письмову вимогу митного органу лише в разі їх наявності.

Як встановлено судом, з метою митного оформлення товару ввезеного на територію України відповідно до умов контракту від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1, позивачем було обрано основний метод визначення митної вартості цього товару та надано митному органу (на підтвердження заявленої митної вартості) перелік документів, передбачених частиною 2 статті 53 та статті 335 Митного кодексу України, про що зазначено у графі 44 ЕМД та картці відмови.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході перевірки заявлених декларантом відомостей було прийнято рішення про необхідність витребування додаткових документів. При цьому, витребовуюючи у декларанта додаткові документи, митний орган послався на наявність розбіжностей даних у поданих до митного оформлення документах та відсутність в них інформації щодо всіх складових митної вартості, а саме про транспортні витрати.

Як вбачається зі змісту наявних у справі доказів, в електронному повідомлені контролюючим органом було зазначено, що декларантом не надано документи що підтверджують транспортні витрати, зокрема заявка, рахунок, договір на перевезення, а надані документи містять розбіжності, зокрема, наданий додаток № 1 до контракту містить посилання на інший контракт та не містить інформації, щодо заявленого товару, додаток до контракту № 2 та експортна декларація надані в поганій якості, тому відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Разом з цим, судом встановлено, що у повідомленні про витребування додаткових документів відповідачем всупереч вимогам статтей 53 та 54 Митного кодексу України не було вказано, в чому конкретно полягають сумніви митного органу щодо впливу вказаної розбіжності на визначену декларантом митну вартість товару, не зазначено причин неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також не зазначено, які саме складові митної варості товару повинні підтвердити дані витребуваних додаткових документів.

У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції викладеної в рішеннях Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, а також Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 19.11.2015 у справі № К/800/35791/15, від 14.01.2016 у справі № К/800/34834/15 за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. А ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не мав належних правових підстав коригувати заявлену позивачем митну вартість товару посилаючись на вказану в електронному повідомленні інформацію.

Водночас, як вже зазначалось, оскільки декларантом (уповноваженої ним особою) на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів не було надано такі додаткові документи (або повідомлення про їх відсутність) Київською митницею ДФС у відповідності до частини 1 статті 55 Митного кодексу України були прийнято оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 28.11.2017 № 125000013/2016/000191/2

Проте, суд звертає увагу, що відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Так, судом встановлено, що на протязі вазаного терміну (04.01.2017 та 10.02.2017), декларантом було подано до контролюючого органу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації, а також копію експертного висновку № В-3222 від 29 листопада 2016 щодо вартості заявленого до митного оформлення товару.

Разом з цим, судом встановлено, що вказані документи безпідставно не були прийняті контролюючим органом до уваги.

При цьому, суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи також не повідомив суду жодних обставин та не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у декларації митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та/або вніс до декларації недостовірні або неточні відомості.

У свою чергу, в ході розгляду справи судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог зазначених у електронному повідомленні та оскаржуваному рішенні з метою підтвердження інформації щодо всіх складових митної вартості заявлених до митного оформлення товарів декларантом нбуло направлено у межах визначеного законодавством строку якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації.

Крім того, на спростування доводів відповідача щодо наявних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, позивачем надано суду копію договору № 00438 від 05.10.2015 укладеного між ТОВ «Абордаж Логістік» та ТОВ «Тексіс Плюс» про перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що митним органом не надано доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості є необґрунтованим та протиправним.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як встановлено судом, позивачем для підтвердження митного оформлення товару подано всі документи, які підтверджують вартість товару та всі складові митної вартості, в тому числі якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації, докази на підтвердження відсутності розбіжностей у товаросупроводних документах, а також додатково надано копію експертного висновку № В-3222 від 29 листопада 2016 щодо вартості заявленого до митного оформлення товару, а також

У свою чергу, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яка з перелічених у частині 2 статті 58 Митного кодексу України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано в оскаржуваному рішенні, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що в своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також не навів обставин, які мали б бути підтверджені додаткового витребовуваними митним органом документами.

При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що декларантом не надано додаткові документи за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості товару.

Отже, у відповідача під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивача – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).

Як було встановлено судом, під час коригування митної вартості товару відповідачем було використано резервний метод визначення митної вартості.

Проте, як вже зазначалось, відповідно до умов МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.

Таким чином, з наведеного слідує, що до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та застосування резервного методу відповідач зобов’язаний був провести всі можливі дії в межах своїх повноважень щодо можливості застосування кожного з другого по п’ятий метод, щоб у подальшому така можливість була обґрунтовано виключена.

Так, зокрема, згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що процедура консультацій проведена в усному порядку.

Проте, відображення даного факту в оскаржуваному рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації в разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішеннях не зафіксовано результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Так, суд вказує, що відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проте, відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої ТОВ «УкрАгроЦентр», та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не вказано належних причин неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Отже, судом встановлено, що оскаржуване рішення містить лише формальне посилання на неможливість застосування попередніх методів.

Крім того, суд зазначає, що згідно графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з матеріалів справи в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості також міститься посилання на митну декларацію МД від 23.11.2016 № 209140000/2016/51088, проте, вказаної декларації відповідач суду не надав, а тому неможливо проаналізувати розрахунок митної вартості та встановити, яким способом проводилося коригування.

У свою чергу, суд звертає увагу, що згідно графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, відповідачем не надано пояснень щодо ідентифікації митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з урахуванням аналогічних умов поставки, обсягів партії товарів, а також комерційних умов тощо.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Разом з цим, судом встановлено, що оскаржуване рішення також не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені під час вирішення спору обставини, а також відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митною декларацією від 17.11.2016 № 125110011/2016/011410, у митного органу не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має якісь розбіжності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2017 № 125000013/2016/000191/2, прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

При цьому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2016 № 125110011/2016/00164 також визнається судом протиправною та підлягає скасуванню, з урахуванням безпідставності прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2017 № 125000013/2016/000191/2.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосуваних контролюючим органом норм митного законодавства, а відтак, не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на зазначене та враховуючи достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці ДФС від 28.11.2016 № 125000013/2016/000191/2, а також карткки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2016 № 125110011/2016/00164.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Київської митниці ДФС щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів ід 28.11.2016 № 125000013/2016/000191/2, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необгрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (стаття 54 Митного кодексу України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Отже, з наведеного вбачається, що прийняття рішення за наслідком розгляду поданих декларантом документів є одним з безпосередніх обов’язків даного суб’єкта владних повноважень та належить до дискреційних повноважень цього органу.

При цьому, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб’єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, зазначена позовна вимога є формою втручання у визначені законодавством дискреційні повноваження контролюючого органу і виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 28.11.2016 № 125000013/2016/000191/2

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2016 № 125110011/2016/00164.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР ОСОБА_3” судовий збір у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн.

5. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 жовтня 2017 р.