Рішення № 71653879, 18.01.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Справа № 808/3523/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3»,

про: визнання незаконною та скасування постанови,

за участю: представника відповідача ОСОБА_4,

представників третіх осіб: ОСОБА_3,

ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач або ОСОБА_1М.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач або Олександрівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – третя особа 1 або ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області), Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (далі - третя особа 2 або ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»), в якому позивач просить:

- поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження ВП50261605 від 24.02.2016;

- визнати незаконною та скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП50261605 від 24.02.2016 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського округу ОСОБА_6 вчиненого 23.05.2010 за №601 про звернення стягнення на нежитлове приміщення що знаходиться за адресою: Запорізька область, проспект Леніна, буд. 84, приміщення 1, загальною площею 44,9 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено, що на примусовому виконанні у Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП №49239251 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №601, вчиненого 23.05.2010 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 84, приміщення 1, загальною площею 44,9 кв.м., що належить на праві власності, в рівних частках кожному, таким чином: 1/2 частина приміщення – гр. ОСОБА_1; 1/2 частина приміщення – гр. ОСОБА_7; для задоволення вимог ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до ОСОБА_1 в розмірі 844 726,87 грн. 17.11.2015 державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено за місцезнаходженням майна боржника до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції. Позивач вказує, що 09.11.2017 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП №50261605 з примусового виконання виконавчого напису №601 від 23.05.2010 у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (передано до виконання з Жовтневого ВДВС ЗМУЮ) ним виявлено, що згідно з відміткою на виконавчому документі державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження 21.01.2016 відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», проте дана постанова відсутня у матеріалах виконавчого провадження. Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутня й постанова начальника Жовтневого ВДВС ЗМУЮ про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Таким чином, позивач вказує, що державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області самостійно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016 всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», чим грубо порушено права позивача як сторони виконавчого провадження. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

В судовому засіданні 22.12.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити виходячи із викладених у ньому підстав. У судове засідання 18.01.2018 представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. 17.01.2018 від представника позивача до суду надійшло клопотання вх. №1802 про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

За згодою представника відповідача та представників третіх осіб суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в поданих до суду запереченнях проти адміністративного позову (вх. №36669 від 20.12.2017). В обґрунтування заперечень вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016 винесена державним виконавцем з дотриманням вимог чинного законодавства, а наявність запису про відмову у відкритті виконавчого провадження не може бути взята до уваги, оскільки дана відмітка не була скріплена печаткою відділу і таким чином процесуальне рішення державного виконавця не набуло чинності і мала місце технічна помилка, здійснена у процесі роботи з документами. Станом на сьогоднішній день виконавче провадження №49239251 передано для подальшого виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області. Виходячи із вищевикладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених в поданих до суду поясненнях (вх. №36861 від 22.12.2017), в яких вказав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним адміністративним позовом більш ніж на 1,5 року без поважних причин у зв’язку із чим позовна заяв підлягає залишенню без розгляду.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні проти позову також заперечив. 20.12.2017 подав до суду заяву (вх. №36604), в якій вказав, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016 №50261605 є законною та такою, що не порушує права позивача. Окрім того, вказує, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із даним позовом та просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку подання позовної заяви в порядку ст. 123 КАС України та залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалами суду від 20.12.2017 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову та у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 22.12.2017 у задоволенні клопотань представників третіх осіб про залишення без розгляду адміністративного позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23 травня 2010 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на нерухоме майно – нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 84, приміщення 1, загальною площею 44,9 кв.м., що належить на праві власності, в рівних частках кожному, таким чином: 1/2 частина приміщення – гр. ОСОБА_1; 1/2 частина приміщення – гр. ОСОБА_7, який є майновим поручителем ОСОБА_1 Заставна вартість вищевказаного нерухомого майна складає 1 202 619 грн., що є еквівалентом 238 142 дол. США 38 центів. Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору №010/02-2/588/2, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 14.11.2007 за №1481, передане в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «ОСОБА_2 ОСОБА_3», строк платежу за яким настав 09.10.2009. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» до ОСОБА_1 в розмірі 844 726,87 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту – 755 166,18 грн., з яких заборгованість за несплаченими траншами – 24 401,74 грн.; нарахована пеня на заборгованість за траншами – 981,53 грн.; заборгованість за відсотками – 81 253,63 грн.; нарахована пеня на заборгованість за відсотками – 7 325,53 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №601.

17.11.2015 старшим державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49239251 з примусового виконання виконавчого напису №601, виданого 23.05.2010. В постанові про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2015 вказано, що виконавчий документ підлягає направленню за місцем знаходження майна боржника – до Жовтневого ВДВС ЗМУЮ.

Як свідчать матеріали справи, 24.02.2016 державним виконавцем Жовтневого ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_10 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50261605 з примусового виконання виконавчого напису №601, виданого 23.05.2010.

Зазначену постанову було направлено на адресу боржника – ОСОБА_1 та стягувача – ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», про що свідчить супровідний лист №3419/1 від 24.02.2016.

Вважаючи прийняту відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016 ВП №50261605 протиправною позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

При цьому, як суд вбачає зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови посилається на те, що згідно з відміткою на виконавчому документі (виконавчому написі №601 від 23.05.2010) державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області було відмовлено у відкритті виконавчого провадження 21.01.2016 відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», проте дана постанова відсутня у матеріалах виконавчого провадження. Окрім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутня й постанова начальника Жовтневого ВДВС ЗМУЮ про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Таким чином, позивач вказує, що державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області самостійно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2016 всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», чим грубо порушено права позивача як сторони виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частинами першою та другою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вимоги до виконавчих документів, а підстави для відкриття виконавчого провадження викладені в статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

За змістом наведеної норми, підставами для відкриття виконавчого провадження є як надходження заяви стягувача або його представника про примусове виконанання рішення, заяви прокурора або надходження виконавчого листа від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом, так і інші передбачені законом випадки.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Разом з тим, за змістом частини п’ятої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Як передбачено пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як свідчать матеріали справи, постановою Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 17.11.2015 ВП №49239251 закінчено виконавче провадження з примусового виконання з виконавчого напису №601, виданого 23.05.2010, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»

Згідно з ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2015 вказано, що виконавчий документ підлягає направленню за місцем знаходження майна боржника – до Жовтневого ВДВС ЗМУЮ.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після надходження на адресу Жовтневого ВДВС ЗМУЮ виконавчого напису №601 від 23.05.2010 згідно з постановою Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 17.11.2015 ВП №49239251 державним виконавцем 15.02.2016 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, проте постановою начальника Жовтневого ВДВС ЗМУЮ вказана постанова була скасована.

У зв’язку з цим 24.02.2016 державним виконавцем Жовтневого ВДВС ЗМУЮ ОСОБА_10 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50261605 з примусового виконання виконавчого напису №601, виданого 23.05.2010.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виконавчий напис №601 від 23.05.2010 відповідав вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», майно боржника, на яке належало звернути стягнення знаходилось на території, на яку поширюється компетенція Жовтневого ВДВС ЗМУЮ, строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначені частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» були відсутні, а тому державним виконавцем було правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50261605 від 24.02.2016.

Порушень вимог статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №50261605 від 24.02.2016 під час розгляду не встановлено. Більш того, позивачем не наведено суду на не підтверджено доказами в чому саме полягає порушення державним виконавцем норм вищевказаної статті Закону та не наведеної конкретної норми цієї статті, яку на думку позивача, порушив державний виконавець. Звідси, у суду відсутні підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування

При цьому, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 затверджено Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (надалі – Порядок №2274/5).

Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (далі - Порядок) розроблений відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативно-правових актів, державних стандартів, що визначають правила складання та оформлення документів.

Пунктом 3.1 Порядку №2274/5 визначено, що діловодство з виконання рішень в органах державної виконавчої служби це - сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами, що віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби, з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів.

Відповідно до абз. 6 п. 3.11 Порядку №2274/5, у виконавчих документах, за якими відмовлено у відкриті виконавчого провадження, робиться відмітка із зазначенням дати винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та норми закону (пункт, частина, стаття закону), на підставі якої прийнято рішення про відмову.

Всупереч твердженням представника відповідача, відмітку про відмову у відкритті виконавчого провадження скріплено печаткою органу державної виконавчої служби, що підтверджується копією дублікату виконавчого напису №601 від 23.05.2010, наданою представником третьої особи 1.

Згідно з п. 3.16 Порядку №2274/5, дані стосовно виконавчих документів, що надійшли до органу державної виконавчої служби, та подальшого виконання відкритих виконавчих проваджень підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відповідно до вимог Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за N 388/7709 (із змінами).

Номер, присвоєний виконавчому провадженню у цьому реєстрі, переноситься у визначену графу на обкладинці виконавчого провадження.

Отже, якщо виконавчий документ надходить до органу державної виконавчої служби для подальшого виконання виконавчого провадження, відкритого на підставі такого виконавчого документа, як і в даному випадку, то за таким виконавчим провадженням зберігається присвоєний йому номер.

Проте, виконавчому провадженню №49239251 з примусового виконання виконавчого напису №601 від 23.05.2010, переданому згідно з постановою Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 17.11.2015, Жовтневим ВДВС ЗМУЮ було присвоєно новий номер - №50261605.

Разом з тим, суд вважає, що порушення вимог Порядку №2274/5 в частині присвоєння відкритому виконавчому провадженню, переданому на виконання до іншого органу державної виконавчої служби, не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки остання винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу від Порядку №2274/5.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 90, 242-246, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 69104, АДРЕСА_1) до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області (ідентифікаційний код 35037521, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул.. Залізнична, буд. 9А), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6), Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (ідентифікаційний код 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9), про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядок встановлений ч. 6 ст.287 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова