Постанова № 71652803, 17.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/728/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинтишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/6808/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

при секретарі Жукровській Х.І.,

за участю адвоката ОСОБА_3 – представника позивача ОСОБА_4;

ОСОБА_5 - представника ПАТ „Страхова компанія „УНІКА”,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 08 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування» і ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в кінцевій редакції позовних вимог якого просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 63 043 грн. 57 коп., а з відповідача ОСОБА_6 - витрати на лікування у розмірі 70 142 грн. 07 коп.; збитки, пов'язані з постійною втратою працездатності, у розмірі 164 480 грн. та моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 23.09.2012 року в результаті порушення водієм автомобіля ДЕУ, реєстраційний номер ВС 4220 AT, ОСОБА_6 п. п. 1.5., 2.3., 12.3. Правил дорожнього руху України, було здійснено наїзд на позивача, в результаті чого останньому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2016 року, ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та звільнено від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

В результаті отриманих в ДТП травм ОСОБА_4 було встановлено інвалідність: з січня 2013 року по лютий 2015 року - 2 групи, з лютого 2015 року по теперішній час - 3 групи, що також призвело до втрати ним працездатності та необхідності здійснювати лікування свої коштом.

Витрати позивача на лікування у відповідності до наданих чеків складають 70 142 грн. 07 коп., а шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності, складає 264 480 грн.

Крім цього, в результаті ДТП ОСОБА_4 було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 200 000 грн.

Прохання ОСОБА_4 та його дружини до ОСОБА_6 про добровільне відшкодування збитків останнім ігноруються.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахованою у ПАТ «Страхова компанія «ДІМ Страхування» (страховий поліс АВ/6186314), однак остання лише виплатила йому страхове відшкодування лише частково - у розмірі 36 956 грн. 43 коп., а тому позивач і просить стягнути з неї 63 043 грн. 57 коп. в якості недоплаченого страхового відшкодування (а.с. 1-4, 36).

Оскаржуваним заочним рішенням позов частково задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ДІМ Страхування» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 63043,57 гривень.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ДІМ Страхування» судовий збір у розмірі 640 гривень в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на лікування в розмірі 70142,07 гривень; збитки, пов'язані з постійною втратою працездатності в розмірі 164 480 гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, а всього разом 284622,07 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 2846,22 гривень в дохід держави (а.с. 76-82).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.08.2017 року заяву ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 132-133) і згаданий відповідач оскаржив це рішення в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що розмір страхового відшкодування в якості документально підтверджених витрат на лікування складає лише 16 457 грн. 99 коп., які і були виплаченими позивачу, а інші понесені витрати не були підтвердженими документально відповідним закладом охорони здоров’я.

Також вважає, що регламентна виплата за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим (позивачем) внаслідок ДТП, була виплаченою останньому у розмірі 19 836 грн., тобто – у розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, як це і передбачено ст. 26 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Звертає увагу на те, що ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» при виплаті позивачу страхових платежів у відповідності до вимог Податкового кодексу України має статус податкового агента та сплатило від імені ОСОБА_4 всі необхідні податки та збори, однак дана обставина була проігнорованою судом при ухваленні оскаржуваного рішення (а.с. 154-159).

Відповідач ОСОБА_6, будучи двічі своєчасно повідомленим про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 192, 201), двічі в судове засідання не з’явився і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться також і у статтях 10 і 60 ЦПК України в редакції, що була чинною на час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Позивачем у поданому до суду позові наведено правове обґрунтування заявленої ним позовної вимоги про стягнення з відповідачів (ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» і ОСОБА_6В.) збитків, пов’язаних з постійною втратою ним працездатності, а також розрахунок цієї позовної вимоги на загальну суму 264 480 грн.

Вище згадані розрахунки збитків, пов’язаних з постійною втратою позивачем працездатності, на загальну суму 264 480 грн. апелянтом не спростовано.

Як вбачається з первісних позовних вимог, 100 000 грн. із вище згаданої загальної суми 264 480 грн. позивач просив стягнути саме з ПрАТ «СК «ДІМ Страхування»: в якості страхового відшкодування в межах суми страхового ліміту (а.с. 4).

В подальшому, оскільки ПрАТ «СК «ДІМ Страхування» частково виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 36 956 грн. 43 коп., останній зменшив позовні вимоги до згаданого відповідача до розміру 63 043 грн. 57 коп. (а.с. 36).

За змістом статті 26 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України (п.26.1), і у разі встановлення ІІ групи інвалідності мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов’язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (п.26.2). Тобто, як вбачається з наведеного, страхове відшкодування (у разі встановлення ІІ групи інвалідності) не може бути меншим за згаданих 18 мінімальних заробітних плат, однак (за загальним правилом) відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

З урахуванням вище наведеного, доводи апеляційної скарги стосовно того, що апелянт (ПрАТ «СК «ДІМ Страхування»), виплативши позивачу 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (а саме - 36 956 грн. 43 коп.), повністю виконав вимоги закону та взяті на себе за договором страхування зобов’язання, до уваги прийматися не можуть, як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Пунктом 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається (165.1.27) сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання умови, що (в)) під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не перевищує розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

Сума страхового відшкодування (100 000 грн., яка і є предметом позовних вимог) не перевищує розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (позивачу), оскільки розмір збитків, пов’язаних (зокрема) з постійною втратою ним працездатності, згідно поданих позивачем розрахунків (які апелянтом не оспорюються і не спростовані) становить 264 480 грн.

Збитки, пов’язані з постійною втратою позивачем працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так само, які і пов’язані з цим витрати на лікування, не є відшкодуванням моральної шкоди, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «суми відшкодування моральної шкоди … є доходом громадянина і підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 (Податкового) Кодексу», є надуманими і також до уваги прийматися не можуть.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ДІМ Страхування», залишити без задоволення, а заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 08 червня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий:

Судді: