Ухвала суду № 71650231, 12.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/160/18 Справа № 691/557/16-к Категорія: ч.3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

захисника ОСОБА_10,

потерпілого ОСОБА_11,

представника потерпілого ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_13, обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, непрацюючого, несудимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, непрацюючого, несудимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_11, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 2126 гривень 66 копійок у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 1684 гривні в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 1666 гривень 66 копійок у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 2126 гривень 66 копійок в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 1684 гривні в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 1666 гривень 66 копійок у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_11 2126 гривень 66 копійок у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 1684 гривні в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 1666 гривень 66 копійок у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнані винуватими та засуджені за те, що вони 14.04.2015, близько 22 год., разом і за попередньою змовою, попередньо розподіливши між собою ролі, з метою крадіжки чужого майна, та відповідно до обумовленої ролі, ОСОБА_7, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, що розташоване по вул. Симиренка, гараж 27/73 у с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, ОСОБА_9 залишився біля гаражного приміщення, з метою попередження про появу можливих очевидців вчинення кримінального правопорушення, звідки викрали : каністру пластикову об’ємом 20 л з вмістом 20 л. дизельного палива; болгарку «Наndег НАG 2400»; болгарку «SІМ-125В»; болгарку «SТЕRN АG 230В»; компресор «Іntеrtооl РТ-0009»; зарядний пристрій ПЗУ 200; зварювальний апарат «КЕNDЕ ММА 250»; зварювальний апарат виробництва СРСР; зарядний пристрій виробництва СРСР; бензопилу «SТIНL 180»; електрофрезер по дереву; термофен; акумуляторну батарею (65А); домкрат гідравлічний 5 т; набір накидних ключів «Іntеrtооl»; ланцюг до бензопили «SТIНL 180»; пачку електродів 3 мм; гирю гімнастичну 24 кг; лещата слюсарні великі; лещата слюсарні малі, всього викрали майна на загальну суму 19097 гривень. Після цього, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 погрузили викрадене майно на належний ОСОБА_8 автомобіль ВАЗ 2102 д.н.з. У3897ДО, який забезпечив перевезення викраденого майна.

Таким чином, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 викрали належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 19097 гривень, яким розпорядилися на власний розсуд.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_13, не заперечуючи доведеність вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, просив вирок суду скасувати через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинувачених внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнати винними та засудити за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно призначено обвинуваченим покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 185 КК України, оскільки, на його думку, судом необгрунтовано визнано обставиною, яка пом’якшує покарання обвинувачених, добровільне відшкодування завданих збитків, не враховано повною мірою дані про особи обвинувачених, які ніде не працюють, за місцем проживання характеризуються посередньо, а також залишено поза увагою, як тяжкість, так і рівень суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, тому призначене судом покарання не буде сприяти виправленню та перевихованню обвинувачених.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок суду першої інстанції змінити та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням.

В обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність обставин, які обтяжують покарання, та безпідставно не враховано обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також того, що вину у вчиненому він визнав повністю та зобов’язався відшкодувати потерпілому завдані злочином збитки. Крім того, звертає увагу суду на те, що прокурор у судових дебатах просив призначити покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просила вирок суду першої інстанції змінити та звільнити ОСОБА_9 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано визнання вини в повному обсязі, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та безпідставно не враховано обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Також, зазначає, що прокурор у судових дебатах просив призначити покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив вирок суду першої інстанції змінити та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням, оскільки судом першої інстанції не враховано визнання вини в повному обсязі, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та безпідставно не враховано обставини, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на його утриманні двох малолітніх дітей.

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав подану прокурором у кримінальному провадженні апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених в ній підстав, при цьому заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9; думку обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та захисника ОСОБА_10, які підтримали подані обвинуваченими ОСОБА_7, ОСОБА_8, за захисником ОСОБА_10 апеляційні скарги, а в задоволенні апеляційної скарги прокурора просили відмовити; думку потерпілого ОСОБА_11 та його представника ОСОБА_12, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_10; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягають до задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке вони засуджені, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом, та ніким не оспорюється.

Дії обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК, або перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував: ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особи обвинувачених, які є особами молодого віку, посередньо характеризуються по місцю проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, раніше не судимі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8- одружені, ОСОБА_8 має на утриманні двох малолітніх дітей, роль кожного у вчиненні інкримінованого їм злочину, в тому числі те, що ОСОБА_7 був ініціатором його вчинення, з врахуванням пом’якшуючих покарання обставин: активного сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування завданих збитків, та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, призначив обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання у виді реального позбавлення волі.

Враховуючи сукупність наведених обставин, а також наявність обставин, що пом’якшують покарання обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, зокрема те, що обвинувачені визнали вину, як під час досудового слідства, так і в суді, повідомили про всі обставини вчинення злочину, а також добровільно повідомили про місцезнаходження викраденого майна, як того, що знаходилося в їх розпорядженні, так і того, що було ними реалізовано, внаслідок чого, основна його частина була повернута потерпілому ОСОБА_11, тобто, активно сприяли розкриттю злочинів та добровільно відшкодували завдані збитки, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано призначив обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 2 років 4 місяців позбавлення волі, та обвинуваченому ОСОБА_9 - у виді 2 років позбавлення волі, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винуватих, і є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та звільнення їх від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України.

Також, апеляційний суд враховує те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_9, крім часткового повернення під час досудового слідства викраденого у потерпілого майна, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції та апеляційної інстанції не намагалися відшкодовувати потерпілому решту збитків, заподіяні злочином.

При призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання судом першої інстанції було в достатній мірі враховано ті пом’якшуючі покарання обставини, на які обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_10 посилаються в своїх апеляційних скаргах.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не в повній мірі дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону щодо загальних засад призначення останньому покарання. Так, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який має молодий вік, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, ніде не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, пом’якшуючі покарання обставини: активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 надав суду розписку потерпілого ОСОБА_11, датовану 12.01.2018 р., про сплату потерпілому 3000 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих злочином, та повідомив, що на даний час він працює будівельником, але неофіційно, дружина не працює, перебуває в декретній відпустці по догляду за малолітніми дітьми 09.06.2015 та ІНФОРМАЦІЯ_12, дружина та діти перебувають на його утриманні.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, має молодий вік, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, працевлаштований, хоча і неофіційно, після винесення вироку судом першої інстанції продовжує добровільно відшкодовувати завдану потерпілому шкоду, що свідчить про його бажання усунути негативні наслідки від вчиненого злочину та стати на шлях виправлення, має сім’ю, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей та дружина, що не в достатній мірі було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання та на думку колегії суддів є пом’якшуючою покарання обставиною; його роль у вчиненні злочину, згідно якої, він на власному автомобілі забезпечував перевезення викраденого майна, колегія суддів приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства та без відбування покарання, тому його відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок районного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України підлягає зміні в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає до задоволення.

В решті - вирок суду слід залишити без змін.

Що стосується апеляційної скарги прокурора в якій він порушує питання про безпідставне призначення обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, та призначення останнім покарання у виді 4 років позбавлення волі, то з врахування зазначеного вище в сукупності, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції, в судових дебатах, прокурор просив призначити обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Керуючись ст. 404, ч.1 п.2 ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_7В та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року – задовольнити.

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року – змінити в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 3 роки.

Покласти на ОСОБА_8 обов’язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :