Ухвала суду № 7164982, 01.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

____________

У Х А В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

“01” жовтня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Беженського А.В.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року

у справі № АС-41/41-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»

доДержавної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

провизнання нечинним та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 30 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року позов задоволено: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001021501/0 від 10 жовтня 2005 року щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 403275 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у сумі 20164 грн.; визнано нечинним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про внесення змін до податкового повідомлення-рішення № 4100/10/15-120 від 02 листопада 2005 року.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального права у даній справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача за І півріччя 2005 року з питання правильності складання податкової звітності, за результатами якої складено Акт № 368/15-32031362-ДСК від 28 вересня 2003 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 22.5 статті 22 Закону України №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року) з врахуванням, внесених до нього Законом України № 2505-IV від 25 березня 2005 року «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (далі Закон України № 2505-IV від 25 березня 2005 року) змін, в частині правомірності використання податкових пільг щодо податку на прибуток у І півріччі 2005 року.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001021501/0 від 10 жовтня 2005 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 423439 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 вересня 2002 року між позивачем та Радою з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова було укладено Договір № 63-02 на реалізацію інвестиційного проекту (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобовязання на власний ризик та на інвестиційні кошти, відповідно до затвердженого інвестиційного проекту та умов цього договору, забезпечити реалізацію проекту, а Рада забезпечити необхідні умови для його реалізації.

Крім того, на час реалізації інвестиційного проекту позивачу було надано пільги, передбачені Законом України № 1714-III від 11 травня 2000 року «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова» (далі - Закон України № 1714-III від 11 травня 2000 року).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внесені до Закону України № 2285-IV від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зміни щодо скасування податкових пільг для інвесторів у 2005 році, передбачених Законом України № 1714-III від 11 травня 2000 року поширюються виключно на підприємства, які будуть вносити інвестиції в економіку України після вступу в силу Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, тобто після 31 березня 2005 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 статті 3 та статтею 31 Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року виключено абзаци другий сімнадцятий пункту 22.5 статті 22 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» та абзац другий частини першої статті 1, статті 7, 8 Закону України № 1714-III від 11 травня 2000 року, якими регулювався пільговий порядок справляння податку на прибуток для субєктів підприємницької діяльності, які займалися інвестиційною діяльністю на території міста Харкова.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року встановлено, що норми цього Закону щодо оподаткування прибутку підприємств поширюються на результати фінансово-господарської діяльності платника податку за наслідками податкового періоду, на який припадає дата набрання чинності цим Законом, а пунктом 14 цього ж розділу Закон України № 1715-III від 11 травня 2000 року "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова" визнано таким, що втратив чинність.

Як зазначалось вище, Закон України № 2505-IV від 25 березня 2005 року набрав чинності 31 березня 2005 року, а відтак його дія поширюються на результати фінансово-господарської діяльності платників податку на прибуток за І квартал 2005 року.

Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі N 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_1 Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Абзацом восьмим пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року встановлено, що зміни до законів України, внесені цим Законом, є складовою частиною цих законів і діють відповідно до терміну дії цих законів.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повинні були застосувати до спірних правовідносин норми Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року, якими скасовано пільги на справляння податку на прибуток, передбачені Законом України № 1714-III від 11 травня 2000 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у випадку зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження таке податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій).

Проте, як вбачається з аналізу оскаржуваного рішення про внесення змін до податкового повідомлення-рішення № 4100/10/15-120 від 02 листопада 2005 року ним фактично виправлено лише допущену відповідачем описку, в частині зазначення в рішенні № 0001021501/0 від 10 жовтня 2005 року норм податкового законодавства, порушення яких було допущено платником податку, а не змінено раніше нараховану суму податкового зобов'язання.

На думку колегії суддів, такі дії відповідача не є суттєвим порушенням податкового законодавства та такими, що можуть бути підставою чи однією з підстав для визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, а тим більше - для його скасування, оскільки при дослідженні будь-яких фактичних даних судам слід виходити з їх значимості для правильного вирішення справи по суті.

Оскільки, допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи і такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то постанова Господарського суду Харківської області від 30 березня 2006 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Харківської області від 30 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22 червня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: А.В. Савченко