Ухвала суду № 7164953, 08.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“08” жовтня 2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Шубчинської Л.М.

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську на постанову Господарського суду Донецької області від 15.02.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року

у справі № 31/264а

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Краматорський завод «Кондиціонер»

доДержавної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Краматорський завод «Кондиціонер» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (з урахуванням уточнень до позовних вимог) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 52810 грн., у тому числі: 36900 грн. основного платежу та 15910 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом було безпідставно донараховано підприємству податок на прибуток, оскільки позивачем самостійно виправлено помилки допущені в податковому обліку по податку на прибуток ще до проведення перевірки шляхом подачі уточненої декларації. Також позивач зазначав про те, що податковий кредит ним було сформовано на підставі належним чином оформлених накладних, які видані правоздатними субєктами господарювання ТОВ «Крістіна ЛТД» та ПП «Інтерлінк».

Постановою Господарського суду Донецької області від 15.02.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132640/0 від 27.01.2005 року; № 0000132640/1 від 11.03.2005 року; № 0000132640/2 від 23.05.2005 року; № 0000132640/3 від 03.08.2005 року про визначення податку на додану вартість у сумі 2904 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1452 грн.; № 0002852341/3 від 04.08.2005 року про визначення податку на прибуток в розмірі 900 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 930 грн. та № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податку на прибуток в сумі 1500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001922341/3 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 31200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13060 грн. В решті в позові відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція в м. Краматорську оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів касаційної скарги.

Представники відповідача в судове засідання не зявились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено Акт № 4/23-2-05762559 від 11.01.2005 року.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР), а саме підприємством у 4 кварталі 2003 року віднесено до складу валових витрат суми на поліпшення основних фондів, які перевищують 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок 2003 року; підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР, а саме застосовано у 2 кварталі 2004 року завищені норми амортизаційних відрахувань на 50,8 тис. грн. по 1, 2, 3 групах основних фондів, які були призупинені пунктом 45 статті 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 52810 грн., у тому числі: 38400 грн. основного платежу та 16660 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000192341/3/33595 від 04.08.2005 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 31200 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13060 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем самостійно виправлено помилки у формуванні валових витрат, а саме було подано до податкового органу уточнюючу декларацію за 11 місяців 2004 року, ще до отримання результатів перевірки, а тому відсутні підстави для визначення підприємству вказаного податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитися не можливо з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до даних довідки № 432/23-2 від 21.10.2004 року про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» за період з 01.10.2002 року по 30.06.2004 року податковою інспекцією встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР, що призвело до завищення відємного значення обєкта оподаткування за 1 квартал 2003 року на суму 6,6 тис. грн. і заниження суми оподатковуваного прибутку за 1 півріччя 2003 року на суму 7,9 тис. грн. Інших порушень ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» формування валових витрат органом державної податкової служби не встановлено.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 наказу ДПА України № 187 від 01.04.2004 року «Про затвердження змін та доповнень до Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб» підрозділи податкової служби, які беруть участь у перевірці, в тому числі підрозділи дослідчих перевірок, оформляють результати перевірки згідно з вимогами наказів ДПА України № 429 від 16.09.2002 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами та від 31.01.2003 року № 50 «Про затвердження форм актів перевірок».

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 наказу ДПА України № 429 від 16.09.2002 року та пункту 2 розділу Методичних рекомендацій по оформленню матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України № 599 від 15.10.2004 року при проведенні комплексної документальної перевірки складається один зведений Акт комплексної перевірки. Складовими частинами зведеного Акта комплексної документальної перевірки є довідки, які складаються посадовими особами податкового органу як по окремому питанню плану перевірки, так і з декількох питань плану перевірки. Довідка складається у двох примірниках, підписується посадовими особами, які здійснили перевірку та погоджується з посадовими особами платника податків, що перевіряється.

За вказаних обставин посилання судів першої та апеляційної інстанції на те, що відповідно до даних довідки податкового органу № 432/23-2 від 21.10.2004 року інших порушень ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» формування валових витрат, крім як вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР не встановлено, є помилковим, оскільки така довідка є лише складовою частиною зведеного Акта перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що в даному випадку слід було б дослідити і надати належну правову оцінку даним зведеного Акта перевірки, який містить вичерпні дані з приводу встановлених порушень норм податкового та валютного законодавства.

20.12.2004 року позивачем було подано до податкової інспекції уточнену декларацію за 11 місяців 2004 року.

Відповідно до пояснювальної записки ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер» в декларації за 11 місяців 2004 року згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у рядку 05.2 сумою -67,0 тис. грн. відкориговано обєкт оподаткування за 2003 рік по рядку 04.1 К1 «Витрати на поліпшення обєктів основних фондів» в звязку з їх помилковим включенням до складу валових витрат (нарахування відображено у рядку 11.2 та 12.2 декларації); відкориговані також амортизаційні відрахування за перше півріччя 2004 року: було відображено 237 тис. грн., а необхідно 180 тис. грн., різниця в розмірі 57 тис. грн. врахована наростаючим підсумком. В звязку з самостійним виправленням підприємством помилок, відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ підприємством нараховано та перераховано 5 % штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1710 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, в порушення вказаних норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій в ході вирішення спору не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що при проведенні документальної перевірки відповідачем було враховано всі дані податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до початку перевірки, як того вимагають норми чинного законодавства України.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки в установлений законом строк податковим органом не було складено та надіслано позивачу Акт перевірки та з урахуванням наявності у підприємства довідки, в якій порушення вимог податкового законодавства, що були відкориговані в декларації за 11 місяців 2004 року, не відображені, це свідчить про самостійне виправлення підприємством помилок.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи є передчасними і необґрунтованими.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що ані місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було надано належної правової оцінки виявленим в Акті перевірки порушенням норм матеріального права, а саме підпункту 8.7.1 пункту 8.7 та підпункту 8.6.1. пункту 8.6 статті 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР.

Проте, це має безпосереднє відношення для правильного вирішення даного спору по суті.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обовязків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 15.02.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

.