Ухвала суду № 71648561, 18.01.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4877/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., суддів Монич О.В., Шепетко І.О., за участю секретаря Рабош А.О., прокурора Косаковський В.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070030000313 від 05.02.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває на розгляді кримінальне провадження внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 05.02.2017 року за № 12017070030000313 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України надійшов до Ужгородського міськрайонного суду.

Дане кримінальне провадження знаходилось в провадженні головуючого судді Ужгородського міськрайонного суду Лемак О.В..

У зв'язку із тим, що суддя Лемак О.В. перебуває на довготривалому лікуванні з 21.12.2017 року, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду 12.01.2018 року був призначений повторний перерозподіл матеріалів даного кримінального провадження, після проведення якого був визначений головуючий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В..

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив переконання у наявності підстав до призначення судового розгляду на підставі означеного обвинувального акта, зазначивши про відсутність підстав до прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України вважаючи за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. Клопотали про повернення обвинувального акту у зв’язку необхідністю провести слідчий експеримент.

Потерпілий в судовому засіданні не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Прокурор у судовому засіданні також клопотав про продовження запобіжного заходу обраного ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів, з підстав того, що наявні ризики для кримінального провадження, які існували під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та вразі зміни запобіжного заходу, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності, що свідчить про можливість його переховування від суду, враховуючи кількість та тяжкість злочинів свідчить про можливість вчинення обвинуваченим інших злочинів.

Захисник щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 заперечувала, та просила змінити міру запобіжного заходу своєму підзахисному. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Частиною 3 статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

06 квітня 2017, у зв’язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_1Я оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1Я більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суду не надано достатньо доказів обставин, які свідчать про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що ОСОБА_1Я залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, не надано докази погіршення його стану здоров’я та доказів на підтвердження міцності його соціальних зв’язків в місті постійного проживання, наявність постійного місця роботи, належних доказів про репутацію, майновий стан.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЕСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі "Лабіта проти Італії" (980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості. (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Судом приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченим, інкримінованого злочину, які є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років, наявність суспільного інтересу в встановленні істини по справі, а також особи обвинуваченого.

З огляду на наведене, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавленням волі на строк до п’ятнадцяти років, також враховує наявність суспільного інтересу у встановленні істини по справі, також враховує суд особу обвинуваченого, ОСОБА_1Я, не має міцних соціальних зв’язків, соціальні зв’язки обвинуваченого, не одружений, його вік, стан здоров’я.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заслухавши учасників судового засідання, враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що обставини, зазначені при обранні запобіжного заходу продовжують існувати і по даний час, судове провадження не закінчено, ОСОБА_1 перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду і виконання процесуальних рішень, а також перешкоджати встановленню істини у справі, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, а застосування більш м’яких запобіжних заходів особисте зобов’язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м’який.

З урахуванням наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід крім тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_1 буде недостатнім для забезпечення кримінального провадження.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України, обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Разом з тим, посилання захисника обвинуваченого про необхідність повернення обвинувального акту з підстав необхідності проведення повного та всебічного розслідування шляхом проведення слідчого експерименту, ст. 314 КПК України не передбачено. Таким чином, вказані обставини, зазначені захисником обвинуваченого, не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки зазначення усіх доказів по справі в обвинувальному акті та їх оцінка при складенні вказаного процесуального документу чинним КПК не передбачена, право оцінки доказів належить суду і проводиться під час ухвалення судового рішення, обов’язок доказування покладається на слідчого та прокурора.

В підготовчому судовому засіданні, після виконання вимог ст. 342-345 КПК України дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи відносно вищевказаної особи, суд приходить до висновку про можливість призначення такого до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких інших клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з’ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 319, 416 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070030000313 від 05.02.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, призначити до судового розгляду в відкритому судовому засіданні на 26 січня 2018 року на 14 год. 30 хв.

У судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 16 березня 2018 року включно.

Роз’яснити учасникам провадження про їх право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмового клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Фазикош О.В.

Судді Монич О.В.

ОСОБА_4