Постанова № 71648451, 15.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 0707/358/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 січня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду постановленої 11 вересня 2017 року головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання,–

встановив:

У липні 2017 року ТзОВ «Українська факторингова компанія» звернулася в суд із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання. Заява обґрунтована тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.01.2012 року частково задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11019839000 від 17.07.2006р. звернуто стягнення на предмет застави. А 17.11.2016 року між ТзОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №46 відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТзОВ «Українська факторингова компанія». Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.01.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «УкрСиббанк» на ТзОВ «Українська факторингова компанія». На виконання умов договору факторингу ПАТ «УкрСиббанк» передав ТзОВ «Українська факторингова компанія» лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2015 року. Однак з’ясувалося, що постановою державного виконавця від 15.03.2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу, однак такий ні на адресу банку, ні на адресу заявника не надходив, що свідчить про його втрату при поштовій пересилці. Посилаючись на викладене, просило суд задовольнити заяву.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 11.09.2017 року у задоволенні заяви ТзОВ «Українська факторингова компанія» відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ТзОВ «Українська факторингова компанія» оскаржило її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву. В обґрунтування скарги посилається на те, що під час укладення договору факторингу матеріали виконавчого провадження ТзОВ «Українська факторингова компанія» були відсутні в кредитній справі, що підтверджується актом від 13.12.2016 року. На думку апелянта це підтверджує втрату виконавчого листа, що унеможливлює пред’явлення його до виконання новим стягувачем.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

А згідно частин 1, 3 і 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як зазначено в статтях 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні норми містилися в статтях 10, 60 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.01.2012 р. частково задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11019839000 від 17.07.2006р. звернуто стягнення на предмет застави (а.с.76-79).

На підставі даного рішення було видано відповідний виконавчий лист №0707/358/2012.

Який подано для примусового виконання, і 24.02.2015 року державним виконавцем РВ ДВС Мукачівського МРУЮ відкрито виконавче провадження з приводу виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 103).

Але, 17.11.2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір факторингу №46, відповідно до умов якого до ТзОВ «Українська факторингова компанія» перейшло право вимоги за кредитним договором №11019839000 від 17.07.2006р. (а.с. 92-102).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.01.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з приводу виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду по справі №0707/358/2012 на ТзОВ «Українська факторингова компанія» (а.с. 120-121).

Також з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця РВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 15.03.2016 року, виконавчий лист №0707/358/2012 повернуто стягувану на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 135).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано суду жодного підтверджуючого документу, який би свідчив про втрату виконавчого листа під час поштового пересилання, та не зазначено причин для поновлення пропущеного строку.

Проте, колегія суддів не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції, оскільки такий не ґрунтується на матеріалах справи та нормах процесуального права.

Доведеним є той факт, що виконавчий лист №0707/358/2012 постановою державного виконавця РВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 15.03.2016 року повернуто ПАТ «УкрСиббанк» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», (а.с. 135).

Так, матеріали справи містять копії листа РВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 15.03.2016 року за № 6-217/16 на адресу ПАТ «УкрСиббанк», разом з реєстром поштових відправлень за 20.04.2016 року, (а.с. 160-162).

Проте, матеріали справи не містять доказів отримання ПАТ «УкрСиббанк» зазначеного листа разом з виконавчим листом. А з реєстру поштових відправлень за 20.04.2016 року не вбачається, що саме лист за № 6-217/16 було надіслано стягувачу більш ніж через місяць з дня винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

Крім цього, заявник долучив до апеляційної скарги ОСОБА_4 №1 від 13.12.2016 року приймання-передачі Документації до Договорів факторингу №46, №47 і №49 (а.с.177) з якого вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» не передав ТзОВ «Українська факторингова компанія» як новому стягувачу разом з кредитною справою і матеріали виконавчого провадження та/або оригінал виконавчого листа. Хоч даний доказ заявником і не було надано суду першої інстанції, але такий має значення для з’ясування обставин наявності чи ні виконавчого листа при прийманні-передачі документації. А тому, не може не бути взятим до уваги апеляційним судом.

Виходячи з наведених обставин, апеляційний суд приходить до думки, що заслуговують на увагу доводи заявника про те, що мало місце втрати виконавчого листа за №0707/358/2012, так-як встановити його знаходження не представляється можливим для ТзОВ «Українська факторингова компанія».

А звідси, відсутність у заявника виконавчого документу вказує на неможливість пред’явлення такого до примусового виконання з метою реального виконання боржником судового рішення. Таким чином, пропущення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання для заявника, мало місце з поважної причини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 431 ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) - Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Як зазначено в підпунктах 17.2 і 17.4 п. 17 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» - до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:

оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про … поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання …), здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки апеляційний суд розглядає справи за правилами положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) у яких провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу. А чинний ЦПК України не передбачає такої процесуальної дії як «Видача дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу» у сукупності з тим, що дублікат виконавчого документа може видати лише суд першої інстанції згідно Перехідних положень чинного Кодексу. Та приймаючи до уваги ту обставину, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про відмову в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання, припустився порушень вимог норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, апеляційний суд приходить до думки, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви по суті її вимог.

В прохальній частині апеляційної скарги, ТзОВ «Українська факторингова компанія» просить апеляційний суд видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред’явлення його до виконання. Оскільки, чинним ЦПК України (в редакції з 15 грудня 2017 року) не передбачено такої процесуальної дії для апеляційної інстанції, а тому, вказана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з вище наведених обставин.

Враховуючи встановлене та керуючись нормами статей 374, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», задовольнити частково.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2017 року, скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18 січня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: