Рішення № 71647751, 16.01.2018, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3285/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.

за участю секретаря Ковнєрової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 громади Петровського району м. Донецька в особі Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання права на спадок,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2017 позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ОСОБА_3 громади Петровського району м. Донецька в особі Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання права на спадок у вигляді грошових коштів в розмірі 8710 грн.72 коп. з компенсаційними та індексацій ними нарахуваннями, належних спадкодавцю ОСОБА_4, померлій 15.09.2013 в Петровському районі м. Донецька, розміщених на картковому рахунку № 26253002754058 відкритому 25.11.2008 у відділенні № 950 м. Донецька ПАТ «Укрсиббанк»(а.с.4-6).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явилися, просять розглянути справу в їх відсутності, позовні вимоги просили задовольнити про що надали до суду відповідну заяву(а.с.45,47).

Відповідач — ОСОБА_3 громада Петровського району м. Донецька в особі Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, неодноразово повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, представника для участі у судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", в судове засідання представник не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, питання вирішити на розсуд суду(а.с.45,47).

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, суд встановив, що фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини регулюються положеннями статтей 1223,1268, 1269, ЦК України, та цивільно-процесуальним законодавством України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 15.09.2013 померла ОСОБА_4, яка була зареєстрована та мешкала за адресою: м. Донецьк(Петровський район), АДРЕСА_1(а.с.7,17).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, в тому числі:

грошові кошти, розміщені на поточному(картковому) рахунку № 26253002754058 відкритому 25.11.2008 у відділенні № 950 м. Донецька ПАТ «Укрсиббанк»(а.с.58).

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишила особисте розпорядження — заповіт. Заповіт посвідчено 01.07.2013 нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори за реєстром № 2-372 (а.с.13,39).

Відповідно до змісту заповіту, все майно, де б воно не було та з чого воно не складалося і взагалі все те, що буде належати на день смерті ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному.

ОСОБА_5 відмовився від спадку на користь ОСОБА_1І.(а.с.8).

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 17.11.2017, наданої державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори, вбачається, що на теперішній час вищезазначений заповіт знаходиться в чинному стані (не змінювався та не відмінювався) (а.с. 39).

Інфомацією наданою 15.01.2018 представником ПАТ «Укрсиббанк» повідомлено, що на ім'я ОСОБА_4, в установі банку було відкрито поточний(картковий) рахунок №26253002754058. Даний рахунок було закрито 31.01.2017, залишок грошових коштів в сумі 8710,72 грн. було перераховано на позабалансовий рахунок 2903, станом на 15.01.2018 продовжують зберігатися в установі банку. До вказаного рахунку заповідальне розпорядження не оформлювалось. Зазначена інформація була надана установою банка до Шостої донецької нотаріальної контори м. Донецька 21.05.2014(а.с.58).

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ч. 1 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Згідно зі ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Позивач у справі, ОСОБА_1, є спадкоємцем за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4, яка померла 15.09.2013.

Відповідно до копії постанови державного нотаріуса Сьомої донецької державної нотаріальної контори, яка виконує обов'язки Шостої донецької державної нотаріальної контори від 24.07.2017, спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлої 15.09.2013, заведена 27.02.2014 за № 113/2014 у Шостій донецькій державній нотаріальній конторі, та узв'язку з тим, що архів нотаріальної контори знаходиться в зоні АТО, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом тимчасово неможливо(а.с.15).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стттею 1235 ЦК України визначено право заповідача на призначення спадкоємців.

Заповідач ОСОБА_4 призначила своїм спадкоємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який відмовився від такої на користь ОСОБА_1, та розпорядилася своїм майном відповідно до заповіту.

ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого 24.04.2014 державним нотаріусом Шостої донецькій державній нотаріальній конторі в реєстрі за № 2-270, та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, витягом з держреєстру речових прав(а.с.8-10, 35-36). Інше майно(грошові кошти) , яке своїм розпорядженням ОСОБА_6 заповідала, ОСОБА_1 не прийняла.

Постановою державного нотаріуса Сьомої донецької державної нотаріальної контори, яка виконує обов'язки Шостої донецької державної нотаріальної контори, від 24.07.2017 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 15.09.2013, у узв'язку з тим, що архів Шостої донецької державної нотаріальної контори знаходиться в зоні АТО(а.с.15).

Тобто, позивач звернулася до суду, так як на теперішній час у неї існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, за змістом ст. 81 ЦПК України є обставина проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та вихід частини території області з-під контролю державної влади України.

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі в м. Донецьк.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим твердження позивача про неможливість оформлення спадкових прав на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, на теперішній час з об’єктивних причин.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов*язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч.1 ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрутованим.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів такого захисту може бути і визнання права власності.

Конституцією України в статті 41 гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності визнано непорушним.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач зазначила і довіла підставу позову, тобто обставини, з якими вона, пов'язує свою матеріально-правову вимогу.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права на спадок в порядку спадкування за заповітом.

Керуючись ст. 1222, 1223, 1233 ЦК України, ст. 12, 18, 80, 81,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 громади Петровського району м. Донецька в особі Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" про визнання права на спадок -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за заповітом, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, померлої 15.09.2013 та складається з:

грошових коштів в розмірі 8710 грн.72 коп.(вісім тисяч сімсот десять гривень 72 копійки) з компенсаційними та індексаційними нарахуваннями, розміщених на картковому рахунку № 26253002754058, відкритому 25.11.2008 у відділенні № 950 м. Донецька ПАТ «Укрсиббанк», та зберігаються в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк"( код ЄДРПОУ 09807750) на позабалансовому рахунку 2903.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя -