Постанова № 71647616, 16.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/8522/17 Номер провадження 22-ц/775/118/2018

Категорія 54

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Бахмут Справа № 243/8522/17

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Слов’янської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року (суддя Кузнецов Р.В., повний текст рішення складено 24 листопада 2017 року),

в с т а н о в и в :

25 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділу освіти Слов’янської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, посилаючись на те, що згідно наказу відділу освіти від 27.08.2008 р. № 415-к він був прийнятий на роботу на посаду вчителя інформатики загальноосвітньої школи № 10 міста Слов’янська, згідно наказу відділу освіти від 29.08.2017 № 330-к був звільнений за п.3 ст. 41 КЗпП України, а саме за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Вважає, що наказ про його звільнення є незаконним, а тому його слід скасувати та поновити його на роботі в займаній посаді з наступних причин. В наказі про його звільнення взагалі не зазначено, який саме аморальний проступок він скоїв. Тобто, що стало підставою звільнення йому не відомо. Ніяких аморальних проступків він не вчиняв. Відповідач звернувся до профспілкового комітету ЗОШ № 10 з листом про надання згоди на його звільнення. 28 серпня 2017 року відбулося засідання профспілкового комітету, на якому було прийняте рішення не надавати згоди на звільнення позивача, але, не зважаючи на таке рішення профспілкового комітету, на наступний день відповідач видав оскаржуваний наказ про його звільнення. Вважає, що також є грубим порушенням норм трудового законодавства, а саме статей 41 та 43 КЗпП України. З огляду на викладене просить суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти Слов’янської міської ради від 29.08.2017 року № 330-к про звільнення позивача з посади вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10, за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. Поновити його на роботі на вищезазначеній посаді вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу тривалістю з 30 серпня 2017 року по дату винесення рішення судом.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до відділу освіти Слов’янської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, займаючи посаду вчителя, є учасником навчально-виховного процесу та займається виховною діяльністю учнів. Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови. Таким чином, відділом освіти Слов’янської міської ради були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що як підставу його звільнення відповідачем було надано вирок Слов’янського міськрайонного суду від 21 квітня 2017 року, але не в оскаржуваному наказі, ні в рішенні суду не зазначено, за що саме його звільнено: за те що він скоїв в 2014 році, чи за сам факт засудження. Тобто відповідачем не доведено, що вчинення позивачем злочину, обставини якого викладено в вироку суду, є таким аморальним проступком, що за своїм характером несумісний із продовженням роботи вчителя. Крім того, його звільнено без згоди профспілкового комітету, що є грубим порушенням трудового законодавства.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва на права зайняття адвокатською діяльністю та ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача відділу освіти Слов’янської міської ради ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що згідно із наказом відділу освіти Слов’янської міської ради №415-к від 27 серпня 2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду вчителя інформатики загальноосвітньої школи № 10 міста Слов’янська (а.с.8).

Відповідно до профспілкового квитка № ПС 625315 ОСОБА_3 є членом профспілки міської профспілкової організації робітників освіти з 1995 року (а.с.17).

Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки. Даним вироком встановлено, що у період часу з квітня по травень 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_3 приймав активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР», тобто з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (а.с.51-53).

Наказом відділу освіти Слов’янської міської ради № 330-к від 29 серпня 2017 року ОСОБА_3 звільнений з посади вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10, за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (а.с.3).

Статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.

За змістом статті 56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов’язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Наказом відділу освіти Слов’янської міської ради позивача звільнено з посади вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики загальноосвітньої школи з підстав, передбачених пунктом 3 статті 41 КЗпП України, за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання зазначеного наказу був саме вирок суду, вказаний факт позивачем не спростовано, що відображається ОСОБА_3 як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні апеляційного суду.

Отже, звільнення позивача, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, проведено за наявності необхідних двох умов: 1) аморальний проступок підтверджений фактами, 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Підтвердженням факту у даній справі є вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року, за яким ОСОБА_3 визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110 КК України за те, що у період часу з квітня по травень 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_3 приймав активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР», тобто з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що і є аморальним проступком, несумісним з продовженням роботи позивача в школі.

Таким чином, вчинення позивачем злочину з порушенням загальноприйнятих норм поведінки, ігнорування норм етики, моралі та громадської свідомості, обставини якого викладено у вироку суду, є таким аморальним проступком, що за своїм характером несумісний із продовженням роботи вчителя загальноосвітнього навчального закладу з фізики та інформатики Слов’янської загальноосвітньої школи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в рішенні суду належним чином наведених обставини допущеного аморального проступку апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки це не впливає на правильність висновків суду, які підтверджені матеріалами справи.

Згідно із ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови.

За поданням відділу освіти Слов’янської міської ради від 13 червня 2017 року за №27-01/15-886 (а.с.38) було проведено 28 серпня 2017 року засідання профспілкового комітету ЗОШ № 10, відповідно до протоколу № 1 якого прийнято рішення не підтримати подання про звільнення із займаної посади вчителя ОСОБА_3 (а.с.20). Але у вказаному рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідач мав право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, тобто відділом освіти були дотримані вимоги законодавства під час звільнення позивача з роботи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, п. 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 18 січня 2018 року

ОСОБА_6Кішкіна