Ухвала суду № 71645582, 15.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/3212/13-к Головуючий у І інстанції Скарлат О. І.Провадження № 11-кп/780/25/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 48 15.01.2018

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Миколюка О.В., Шроля В.Р.

секретаря судового засідання: Шийки Ю.В.

прокурора: Задорожного О.В.

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в межах кримінального провадження №12013100010000186 апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_5 та прокурора на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч.2 ст. 364-1, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України та призначено йому покарання

-за ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України у виді штрафу в розмірі 2 037 316 (два мільйона тридцять сім тисяч триста шістнадцять) гривень 42 копійки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки;

-за ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України у виді штрафу в розмірі 2 037 316 (два мільйона тридцять сім тисяч триста шістнадцять) гривень 42 копійки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2 100000 (два мільйона сто тисяч) гривень з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

За ч.3 ст. 28 ч. 1,4 ст. 358, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_4 виправдано за відсутністю в його діях складу вказаних злочинів.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжню, не працюючу, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч.2 ст. 364-1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 2 037 316 (два мільйона тридцять сім тисяч триста шістнадцять ) гривень 42 копійки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

За ч.3 ст.28 ч.1,4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в її діях складу вказаних злочинів.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_8, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжню, не працюючу, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстровану за адресою: м. Київ, вул. Бальзака-66/21, кВ.16, раніше не не судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч.2 ст.27 ч.2 ст. 364-1, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України та призначено їй покарання

-за ч.3 ст.28 ч.2 ст.27 ч.2 ст.364-1 КК України у виді штрафу в розмірі 2 037 316 (два мільйона тридцять сім тисяч триста шістнадцять ) гривень 42 копійки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки;

-за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України у виді штрафу в розмірі 2 037 316 (два мільйона тридцять сім тисяч триста шістнадцять ) гривень 42 копійки з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2 050 000 (два мільйона п’ятдесят тисяч) гривень з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 (три) роки.

За ч.3 ст.28 ч.1,4 ст.358, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_6 виправдано за відсутністю в її діях складу вказаних злочинів.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» 2 037 316 (два мільйони тридцять сім тисяч триста шістнадцять) гривень 42 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_4 на початку 2009 року організував спільно і по взаємній згоді з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та очолив стійке об?єднання, визначивши необхідну для досягнення спільної злочинної мети кількість учасників, а також злочинну спеціалізацію зазначеної групи, керуючись при цьому бажанням спільного вчинення особливо тяжких злочинів на території м. Києва та Київської області, корисливою метою яких було протиправне одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, тобто, шляхом зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права заволодіння коштами ПАТ «Універсал Банк», що відбувалися систематично, сплановано під керівництвом ОСОБА_4

ОСОБА_4, перебуваючи на посаді керівника групи з пошуку приміщень Управління капітального будівництва ПАТ «Універсал Банк», на початку 2009 року вирішив створити організовану групу з числа працівників ПАТ «Універсал Банк» та інших осіб, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ПАТ «Універсал Банк» в особливо великих розмірах.

Реалізуючи свій умисел, направлений на організацію злочинного об?єднання ОСОБА_4 повідомив про свої наміри свою дружину ОСОБА_5, яка перебувала на посаді керуючого Київським відділенням ПАТ ОСОБА_8» №25 та запропонував їй увійти до складу створюваної ним організованої групи. ОСОБА_5 дізнавшись про створення ОСОБА_4 організованої групи, схвалила його рішення та надала згоду на участь у вказаному злочинному об'єднанні.

Усвідомлюючи, що для реалізації злочинного плану організованої групи необхідно залучити до її складу інших співучасників, ОСОБА_4 доручив ОСОБА_5 підшукати осіб, які за своїми якостями могли б виконувати покладені на них організованою групою функції.

ОСОБА_5 виконуючи вказівку організатора групи, повідомила про створення злочинного об'єднання, його склад та мету створення ОСОБА_6, з якою підтримувала приязні стосунки. ОСОБА_6, довідавшись про створення організованої групи, про склад її учасників та мету злочинної діяльності, яка полягала у протиправному заволодінні грошовими коштами ПАТ «Універсал Банк», прийняла пропозицію ОСОБА_5 та надала згоду на участь в організованій групі.

Таким чином, на початку 2009 року ОСОБА_4 вчинив дії по підшуканню та залученню до складу організованої ним групи інших членів, визначивши такий склад достатнім для досягнення злочинної мети.

Створена ОСОБА_4 організована злочинна група характеризувалася за своєю суттю стійкістю об'єднання, розробленням та втіленням у життя єдиного плану з чітким розподілом між учасниками групи їх функцій, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Така група безперервно функціонувала тривалий час з початку 2009 року по серпень 2010 року. Учасники групи постійно підтримували між собою зв'язок за допомогою засобів мобільного зв'язку, а також особистих зустрічей. Місцями для збору члени організованої групи визначили в залежності від часу та обставин, місце роботи ОСОБА_5 - приміщення Київського відділення ПАТ «Універсал Банк» № 25 та різні громадські місця за своїм вибором.

Між ОСОБА_4 як організатором і ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як учасниками організованої злочинної групи існував чіткий розподіл функцій, які вони мали виконувати для досягнення спільної злочинної мети, відповідно до заздалегідь розробленого плану, відомого всім учасникам організованої групи.

Сформувавши склад організованої групи, ОСОБА_4 розробив план злочинної діяльності, який полягав у тому, що у ПАТ «Універсал Банк», у зв’язку зі скороченням ряду філій та відділень, розташованих у різних регіонах країни, виникла необхідність у пошуку нежитлових приміщень складського типу для зберігання надлишкового обладнання. Використовуючи потребу банку в оренді значних площ зазначених приміщень, ОСОБА_4 на виконання узгодженого плану організованої групи, взяв за мету ввести в дію схему опосередкованої оренди складських приміщень, а саме, підшукавши приміщення, які б задовольняли потреби банку, ввести між орендодавцем і ПАТ «Універсал Банк», як орендарем, суб'єктів підприємницької діяльності, використовуючи яких, укласти з орендодавцем договір оренди складських приміщень, в оренді яких зацікавлене ПАТ «Універсал Банк», а вже після цього, між суб'єктами підприємницької діяльності і ПАТ «Універсал Банк» укласти договір суборенди, значно зависивши при цьому орендну плату.

Таким чином, ОСОБА_4 на виконання узгодженого плану організованої групи мав намір штучно створити різницю між ціною орендної плати визначеної орендодавцем та значно більшою ціною, яку б сплачувало ПАТ «Універсал Банк» суб'єктам підприємницької діяльності відповідно до договору суборенди. Саме цією різницею ОСОБА_4 у складі організованої ним групи і бажав заволодіти з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб.

З планом злочинної діяльності організованої групи ОСОБА_4 ознайомив інших її учасників, а саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Ознайомившись з розробленим ОСОБА_4 планом діяльності організованої групи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 схвалили його та погодились на його спільне виконання для досягнення єдиної злочинної мети.

Розробивши план злочинної діяльності організованої групи, її члени для досягнення цього плану розподілили між собою функції.

Відповідно до цього розподілу ОСОБА_4 як організатор та активний учасник злочинного об?єднання, користуючись своєю посадою мав підшукати для потреб ПАТ «Універсал Банк» складські приміщення. Підшукавши приміщення, він мав провести з орендодавцем переговори та дізнатись ціну орендної плати. Після цього, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, шляхом зловживання повноваженнями, діючи в супереч інтересів юридичної особи приватного права, ОСОБА_4 мав ввести в оману тендерний комітет і правління ПАТ «Універсал Банк», позиціонуючи підшукані приміщення як оптимальний ціновий варіант для потреб банку, при цьому значно зависивши ціну оренди.

Отримавши погодження від тендерного комітету і правління ПАТ «Універсал Банк» на оренду складських приміщень, ОСОБА_4 мав підготувати проект договору оренди між орендодавцем та спеціально підшуканими суб'єктами підприємницької діяльності, та договір суборенди, між суб'єктами підприємницької діяльності та ПАТ «Універсал Банк», та організаційно забезпечити підписання зазначених договорів усіма сторонами.

Крім цього, відповідно до розробленого плану ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 мали відшукати осіб, які б погодилися, щоб на їх імена відкрили особові рахунки у банківських установах, розташованих у Київській області з тим, щоб через ці рахунки переводити у готівку грошові кошти ПАТ «Універсал Банк», якими організована група мала намір заволодіти.

ОСОБА_5, як співучасник та активний виконавець вчинення злочинів, зловживаючи своїми повноваженнями, перебуваючи на посаді керуючого Київським відділенням ПАТ «Універсал Банк» № 25, повинна була в очолюваному нею відділенні банку відкрити особові рахунки на фізичних осіб, і на фізичних осіб-підприємців, спільно з ОСОБА_4 підшукати осіб, на яких можна відкрити особові рахунки в інших банківських установах з тим, щоб переказувати на ці рахунки грошові кошти ПАТ «Універсал Банк», якими організована група мала намір заволодіти.

Після цього ОСОБА_5 мала забезпечити переведення грошових коштів, призначених за оренду складських приміщень, від ПАТ «Універсал Банк» на рахунки фізичних осіб-підприємців, з рахунків фізичних осіб-підприємців перевести встановлену орендодавцем суму на рахунок орендодавця, а різницю, яка залишилася, перевести з рахунків фізичних осіб-підприємців на рахунки фізичних осіб, і далі на рахунки фізичних осіб, відкриті в інших банківських установах, та забезпечити переведення грошових коштів у готівку.

ОСОБА_6, як учасник організованої групи, повинна була підшукати декількох осіб, які б погодилися, щоб вона зареєструвала їх як фізичних осіб-підприємців та від їх імені, на підставі довіреностей здійснювати підприємницьку діяльність, яка полягалау тому,що ОСОБА_6. від імені цих фізичних осіб-підприємців мала укласти договір оренди з орендодавцем, а після цього спільно з ОСОБА_4 укласти договір суборенди між фізичними особами-підприємцями і ПАТ «Універсал Банк».

ОСОБА_4, виконуючи покладені на нього функції учасника організованої групи, перебуваючи на посаді керівника групи з пошуку приміщень Управління капітального будівництва ПАТ «Універсал Банк», зловживаючи повноваженнями, всупереч інтересів юридичної особи приватного права, використовуючи потребу банку в оренді складських приміщень для зберігання обладнання, ввів у схему оренди підставних фізичних осіб - підприємців (далі ФОП), штучно зависивши вартість оренди для банку.

Так, 13 лютого 2009 року ОСОБА_4 провів переговори з ПАТ «Томак» і прийняв участь у нараді, де прийнято рішення здати в оренду нежитлове приміщення площею 1827,80 м2 на вул. В. Хвойки, 15/15 ум. Києві з 01 березня 2009 року строком на 1 рік за ціною у період березень-квітень 2009 року - 40 000 грн. щомісячно, а з 1 квітня 2009 року - 80 000 грн. щомісячно.

ОСОБА_4, діючи в складі організованої групи, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, шляхом зловживання повноваженнями, діючи всупереч інтересів юридичної особи, ввів в оману членів тендерного комітету та членів правління банку, представивши їм пропозицію ПАТ «Томак», як саму вигідну для банку, при цьому ціну оренди ним завищено до 175 000 грн. щомісячно.

Погодивши з членами тендерного комітету та членами правління банку умови оренди, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 доручили ОСОБА_6 підшукати ФОП, на яких буде оформлено договори оренди приміщень з ПАТ «Томак» та суборенди приміщень з банком.

З цією метою ОСОБА_6 підшукала та зареєструвала в другій половині лютого 2009 року як ФОП своїх родичів, а саме ОСОБА_9 - сестру ОСОБА_6, ОСОБА_10, яка є матір'ю чоловіка ОСОБА_6, та ОСОБА_11, який є батьком чоловіка ОСОБА_6

Крім осіб, з якими ОСОБА_6 перебуває у родинних стосунках, вона використала і осіб, з якими підтримувала дружні стосунки. Такими особами були ОСОБА_12, який на прохання ОСОБА_6 надав їй 25.02.2009 року довіреність на представництво його інтересів як фізичної особи, так і фізичної особи-підприємця з усіма необхідними повноваженнями. Крім цього, ОСОБА_6 для досягнення спільної злочинної мети організованої групи, направленої на заволодіння грошовими коштами ПАТ «Універсал Банк», шляхом обману та зловживання довірою використала ОСОБА_13, якого без його відома, не маючи для цього ніяких законних підстав 18.02.2009 року зареєструвала у Деснянській районній у м. Києві державній адміністрації як фізичну особу-підприємця, підробивши підписи від його імені в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 18.02.2009 року, заяві для реєстрації фізичних осіб від 18.02.2009 року, реєстраційній карті про проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця.

Після цього, з метою приховання підроблення від імені ОСОБА_13 документів та надання своїм діям легального виду, ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою отримала 27.02.2009 від ОСОБА_13 довіреність бути його уповноваженим представником при державній реєстрації його як фізичної особи-підприємця, у будь-яких установах, підприємствах, організаціях України, незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, в тому числі в установах державної реєстрації, державної адміністрації, державній податковій адміністрації (інспекції), Пенсійному фонді, Фонді зайнятості населення, банківських установах з питань відкриття, користування, розпорядження та закриття рахунків, в органах внутрішніх справ, міліції, фінансовому відділі, дозвільній системі, фонді соціального страхування, Київському міському управлінні статистики, органах нотаріату.

Таким чином, ОСОБА_6, виконуючи покладені на неї функції, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану як учасника організованої групи, не повідомляючи про дійсну мету своїх намірів та про наявність і діяльність організованої групи, отримала від ОСОБА_9 згоду на те, щоб між нею і ПАТ «Томак» було укладено договір оренди нежитлових приміщень, а від ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримала довіреність на здійснення від їх імені підприємницької діяльності.

Після цього, ОСОБА_6 виготовила та передала ОСОБА_5 копії документів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для відкриття у Київському відділенні ПАТ «Універсал Банк» № 25, керівником якого була ОСОБА_5Л,, рахунків на вказаних осіб.

ОСОБА_5, обіймаючи посаду керуючого Київським відділенням № 25 Київського регіонального управління № 2 Центрального міжрегіонального управління Департаменту мережі відділень ПАТ «Універсал Банк», діючи всупереч інтересів юридичної особи приватного права, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, а саме, незаконного заволодіння організованою групою грошима банку, надала незаконну вказівку підлеглим ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в порушення діючих у банку інструкцій, без наявності оригіналів необхідних документів підготувати документи на відкриття рахунків на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за відсутності цих осіб.

Таким чином, 25 лютого 2009 року ОСОБА_5 в очолюваному нею відділенні банку №25 відкрила на вказаних осіб рахунки, як на фізичних осіб так і на фізичних осіб-підприємців відповідно до договорів банківського обслуговування.

Таким чином, ОСОБА_5 мала забезпечити переведення грошових коштів, сплачених за оренду приміщень від банку на рахунки ФОП. Далі з рахунків ФОП перевести встановлену орендодавцем суму на його рахунок, а решту суми перевести на рахунки фізичних осіб в інших банківських установах. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали забезпечити переведення грошових коштів у готівку.

ОСОБА_4 у свою чергу розробив проект договору оренди від імені ФОП - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та подав його на розгляд для підписання до ПАТ «Томак». Дані вказаних ФОП йому вказали ОСОБА_5 та ОСОБА_6

27 лютого 2009 року між ПАТ «Томак» та згаданими ФОП укладено договір оренди нежитлового приміщення, площею 1827,80 м2 на вул. В. Хвойки, 15/15 у м. Києві з орендною платою в розмірі 18,24 грн. за І м2 та 40000 грн. загалом щомісячно в період з 1 березня 2009 року до 31 травня 2009 року та 36,48 грн. за 1 м2 та 80 000 грн. загалом щомісячно в період з 01 червня 2009 року по 28 лютого 2010 року.

Договір зі сторони ФОП підписано ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_6 від імені ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13

Того ж дня між ФОП та банком у особі ОСОБА_4 і заступника голови правління ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_16, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4, укладено договір суборенди щодо того ж приміщення з орендною платою в розмірі 175 000 грн.

Надалі, за спільним рішенням всіх членів організованої групи, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спільно переконали ОСОБА_17, яка не обізнана зі злочинними намірами організованої групи про переведення грошових коштів банку, сплачених ФОП на підставі укладених договорів, на рахунки родичів останньої, відкриті в очолюваному нею відділенні № 1 в м. Вишгороді Центральної філії ПАТ «Кредобанк».

Перераховані на вказані рахунки грошові кошти ОСОБА_17 щомісяця знімала через банківські термінали і передавала ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за винагороду в 2% від суми готівки.

Таким чином, внаслідок зазначеної схеми опосередкованої оренди приміщень, організована злочинна група з березня 2009 року по серпень 2010 року заволоділа грошовими коштами ПАТ «Універсал Банк» в сумі 2 037 316,42 грн.

Наприкінці 2009 року ОСОБА_13 відкликав довіреність видану ним ОСОБА_6, дізнавшись про її незаконні дії щодо здійснення від його імені підприємницької діяльності з підробленням документів.

Через вибуття ОСОБА_13 з указаних правовідносин ОСОБА_6 у березні 2010 року одержала довіреність та зареєструвала як ФОП інших своїх родичів – ОСОБА_18 і ОСОБА_19 У подальшому ОСОБА_6 передала необхідні документи вказаних осіб ОСОБА_5Л,, яка без дотримання вимог закону, в спосіб, згаданий вище, відкрила на них банківські рахунки.

ОСОБА_4 у свою чергу розробив проект додаткової угоди до договору та подав його на розгляд і підписання ПАТ «Томак», внаслідок чого згадану додаткову угоду було укладено.

Залучивши до злочинної схеми ОСОБА_18 та ОСОБА_19, організована група продовжила заволодіння грошовими коштами банку в зазначеному вище розмірі в період з квітня по серпень 2010 року.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що він, як організатор злочинної групи доручив ОСОБА_6 підшукати декількох осіб, які б погодилися, щоб вона зареєструвала їх як фізичних осіб-підприємців та від їх імені, на підставі довіреностей, здійснювати підприємницьку діяльність. Таким чином, ОСОБА_6 виконуючи покладені на неї функції, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану як учасника організованої групи, не повідомляючи про дійсну мету своїх намірів та про наявність і діяльність організованої групи, отримала від ОСОБА_9 згоду на те, щоб між нею і ПАТ «Томак» було укладено договір оренди нежитлових приміщень. А від ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримала довіреність на здійснення від їх імені підприємницької діяльності.

Після цього, ОСОБА_6 виготовила та передала ОСОБА_5 копії документів вказаних осіб для відкриття у Київському відділенні ПАТ «Універсал Банк» № 25, керівником якого була ОСОБА_5, банківських рахунків на них.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 28 ч.1, ч. 4 ст. 358 КК як організація вчинення підроблення і використання завідомо підроблених офіційних документів у складі організованої групи.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що будучи об?єднаним спільною злочинною метою з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, організував вчинення ОСОБА_5 службових злочинів, а саме ОСОБА_5, працюючи на посаді керуючого Київським відділенням № 25 ПАТ «Універсал Банк», будучи службовою особою юридичної особи приватного права з організаційно - розпорядчими обов?язками, отримавши від ОСОБА_6 копії необхідних документів, в очолюваному нею Київському відділенні ПАТ «Універсал Банк» № 25 відкрила на ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 рахунки згідно договорів банківського обслуговування.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК як організація складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене у складі організованої групи.

ОСОБА_5 обвинувачувалась за ч. 3 ст. 28 ч.1, ч. 4 ст. 358 та ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в складі організованої групи, та у підробленні і використанні завідомо підроблених офіційних документів у складі організованої групи.

ОСОБА_6 обвинувачувалась за ч. 3 ст. 28 ч.1, ч. 4 ст. 358 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч.2 ст. 366 КК у вчиненні підроблення і використання завідомо підроблених офіційних документів у складі організованої групи та у пособництві складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене у складі організованої групи.

Проте за цим обвинуваченням вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано через відсутність у їх діях складу вказаних злочинів.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачена ОСОБА_6 і її захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просять вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 скасувати частково, а саме в частині визнання винною та засудження ОСОБА_6 за ч.3 ст.28 ч.2 ст.27 ч.2 ст.364-1, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України та в частині задоволення цивільного позову і ухвалити рішення про закриття кримінального провадження стосовно неї у пред’явленому обвинуваченні за вказаними кримінальними правопорушеннями за відсутністю в її діях складів кримінальних правопорушень, а цивільний позов ПАТ «Універсал Банк» залишити без розгляду.

Апелянти вважають, що вирок суду в цій частині є незаконним у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду.

В доповненнях до апеляційної скарги захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовують тим, що досудовим слідством не було встановлено обставини укладення основного договору суборенди від 27.02.2009р. та не встановлено участь посадових осіб банку в укладенні вказаного договору, не встановлено, у який конкретно спосіб, в який час та кого саме з членів тендерного комітету та правління банку ввів в оману ОСОБА_4

Також апелянти зазначають, що рішення про суборенду приміщень було прийнято тендерним комітетом банку, а не ОСОБА_4

Крім цього, на думку апелянтів, стороною обвинувачення не доведено, що роздруківки телефонних зєднань, які обвинуваченням пред’являлися як доказ зв’язків між підсудними як членами організованої групи, доводять ті обставини.

Також апелянти вказують, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь – які акти ревізій, зовнішнього аудиту банку, висновки судових економічних експертиз, які б встановлювали наявність та розмір шкоди, завданої ПАТ «Універсал Банк» та оригінал додаткової угоди від 31.03.2010р., а до справи долучені лише незавірені її копії.

Апелянти зазначають, що в резолютивній частині вироку судом не зазначено редакцію кримінального закону, за яким ОСОБА_6 було визнано винною, що є істотним порушенням вимог КПК. Вважають, що оскільки положення санкції ч.2 ст. 364-1 КК України в редакції від 07.04.2011р. є найбільш сприятливими для особи з урахуванням всіх змін кримінального закону, тому санкцію статті саме в редакції від 07.04.2011р. слід застосувати до ОСОБА_6

Обвинувачена ОСОБА_5 в поданій до суду апеляційній скарзі вказує, що вирок суду першої інстанції в частині засудження її за ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України є необґрунтованим, невмотивованим та прийнятим з порушенням норм матеріального права та кримінального процесуального законодавства, у зв’язку з чим просить його скасувати в частині визнання її винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України та виправдати її за відсутності події злочину за всім обсягом обвинувачення. Крім того, просить скасувати арешт на майно, а саме, на дві земельні ділянки, які знаходяться в кредиті та забезпеченні «Кредобанку».

На обгрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції безпідставно у вироку послався на висновок судової комп»ютерно-технічної експертизи засобів мобільного зв’язку №721 ВКД від 15 грудня 2011 року, як на належний доказ, що підтверджує зв»язок учасників організованої групи між собою. Натомість ні даний висновок експертизи, ні інші матеріали кримінального провадження не містять даних про те, кому саме належать вказані у записах номери телефонів, не встановлено як ці записи співвідносяться між собою та з даними роздруківок телефонних з»єднань, не встановлено, які саме номери телефонів належать ОСОБА_6 та іншим особам. Тобто у справі відсутні будь – які докази, що вказують на створення організованої групи, та на підтвердження існування внутрішніх зв»язів між членами так званої організованої групи.

Крім того вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки і не з»ясував, чи могла вона (ОСОБА_5Л.) знати про діяльність свого колишнього чоловіка, оскільки разом зі ОСОБА_4 вони не проживали з кінця 2009р. Натомість в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 вказувала, що знайома зі ОСОБА_4 з листопада 2007р., та з початку 2010р. вона мала близькі стосунки з останнім та проживають разом у цивільному шлюбі. ОСОБА_20 працювала начальником управління матеріально- технічного забезпечення банку та її робота була пов»язана з ОСОБА_4 в частині пошуку приміщень для потреб банку та в подальшому підписання таких угод.

Також зазначає, що доказів, які б підтверджували, що дійсно ОСОБА_5 забезпечувала переведення грошових коштів по рахункам СПД, не встановлено та не надано, отже, дана обставина є недоведеною.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що дійсно вона отримувала грошові кошти від ОСОБА_17 у відділенні Банку «Кредобанк», вирок суду першої інстанції в цій частині ґрунтується тільки на показаннях свідків, які суттєво відрізняються один від одного та від показів самої ОСОБА_5 Звертає увагу, що в ході судового розгляду справи не були допитані в якості свідків суб’єкти підприємницької діяльності, на ім»я яких були відкриті рахунки, а дані особи могли б надати свої свідчення відносно обставин справи. Вважає, що ПАТ «Універсал Банк» не надав розрахунку матеріальної шкоди. Також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з неї витрат за проведення почеркознавчих експертиз, оскільки проведені експертизи стосуються обвинувачення за ч.3 ст.28 ч.1,4 ст. 358 та ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 366 КК України, але за даним обвинуваченням її виправдано за відсутності в діянні складу злочину.

Обвинувачений ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції в частині його засудження скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставах, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України та відмовити у задоволенні цивільного позову ПАТ «Універсал Банк». Вважає, що вирок суду першої інстанції, яким його було засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України був ухвалений з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. При розслідуванні і судовому розгляді кримінального провадження мали місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що матеріали провадження не містять будь – яких доказів про те, що він організував та очолив стійку злочинну групу і тим більше керував нею, та зазначає, що ні досудовим слідством, ні судом не доведено факт заволодіння ним грошовими коштами банку, оскільки пошуком приміщень та підготовкою документів для орендного користування приміщеннями займався не він один, а різні підрозділи ПАТ «ОСОБА_8 Банку» в межах своєї компетенції. Крім того, остаточне рішення щодо укладення договору приймав тендерний комітет, на діяльність якого він ніякого впливу не мав та не міг мати. Вирок суду не містить вказівки на те, які саме положення посадової інструкції ним порушено та яке саме зловживання повноваженнями він організував. Також вказує, що ПАТ «ОСОБА_8 Банком» не доведено заподіяння банку збитків та їх розміру.

В поданій апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05.06.2014 року є незаконним та необґрунтованим, у зв’язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та просить його в частині виправдання ОСОБА_4 за ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_5 за ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.3 ст.28 ч.1,4 ст.358 КК України скасувати, у зв’язку із необґрунтованістю виправдання та постановити новий вирок, яким визнати винними та призначити покарання:

ОСОБА_4 за ч.3 ст.28 ч.1 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на підставі ч.1 ст.70 КК України призначить покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ОСОБА_5 за ч.3 ст.28 ч.1 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.1 ст.70 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ОСОБА_6. за ч.3 ст.28 ч.1 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України – 2 роки обмеження волі; за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на підставі ч.1 ст.70 КК України – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що виправдовуючи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за відсутності в їх діях складів злочинів, передбачених ч.3 ст.28 ч.1,4 ст. 358 КК України, в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.3 ст.28 ч.2 ст. 366 КК України, в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 366 КК України, оскільки підроблені та використані підсудними документи в розумінні ч.1 ст. 358 КК України не видавалися тими особами, про які зазначено в диспозиції цієї норми, не є офіційними, суд не дав оцінки наслідкам, що настали в результаті виготовлення, підроблення та використання завідомо підроблених офіційних документів, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду в частині виправдання обвинувачених, а саме покази свідка ОСОБА_13 та висновок судової почеркознавчої експертизи №200 від 25.05.2011 року.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачена ОСОБА_5 зазначає, що вказану апеляційну скаргу не визнає в повному обсязі та вважає, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року в частині виправдання її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення. На думку ОСОБА_5, доводи, викладені прокурором в рахунок наведення підстав для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції та постановлення обвинувального вироку є безпідставними та необґрунтованими.

Так, безпідставними є твердження прокурора про те, що вона надавала незаконні вказівки підлеглим ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки в своїй роботі вона керувалась Стандартами якості обслуговування ПАТ «Універсал Банк», Процедурою відкриття СІF для клієнтів, посадовою інструкцією і мала право як керуюча відділенням вчиняти певні дії.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_4 просить залишити вказану скаргу без задоволення. Вважає недоречними посилання прокурора на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки перелічених в апеляційній скарзі прокурора експертиз. Зазначає, що він був виправданий вироком суду першої інстанції абсолютно законно і суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність в його діях складів кримінальних правопорушень.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2014 року вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та в частині стягнення судових витрат змінено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників залишити без задоволення,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які подані ними та їх захисниками апеляційні скарги підтримали та заперечували щодо апеляційної скарги прокурора,

перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинувачених з останнім словом, обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об»єктивно з»ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. ст. 409, 412 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як встановлено колегією суддів, матеріали кримінального провадження, містять обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, який не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону.

Зі змісту вказаного обвинувального акту видно, що у ньому вказані обставини лише ті, які були встановлені в ході досудового розслідування, жодних даних про те, що зазначеним особам висунуто обвинувачення у вчиненні ними інкримінованих їм кримінальних правопорушень, немає.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що вказаний вище обвинувальний акт не містить посилання на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оскільки зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підозрюються у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень з викладенням фактичних обставин справи, які були встановлені в ході досудового розслідування, однак, жодних даних про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 сформульовано та висунуто обвинувачення у вчиненні ними кримінальних правопорушень немає.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень сформульовано та висунуто не було, суд першої інстанції не мав підстав призначати судовий розгляд даного кримінального провадження.

Однак, суд не звернув на це уваги та розпочав судовий розгляд кримінального провадження.

За змістом ч.4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Крім цього, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4,ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364-1, ч.3 ст. 28 ч.1, ч.4 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 364-1, ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 28 ч.2 ст. 366 КК України.

При цьому, з обвинувального акту вбачається, що дії, в яких підозрюються ОСОБА_4,ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мали місце в період з березня 2009 року серпень 2010 року, а обвинувальний акт щодо них складений слідчим і затверджений прокурором 15.08.2013 року. За цей час, зміст диспозицій та санкцій частин ст. ст. 364, 364-1, 358, 366 КК України змінювався, а ст. 364-1 КК України кодекс був доповнений Законом №3207-VI від 07.04.2011 року.

Відповідно до вимог п.13 ч.1 ст. 3, ст. 20, ст. 277, ст. 291 КПК України обвинувачення у вчиненні злочину вважається сформульованим, якщо у ньому викладене твердження про вчинення особою діяння, передбаченого Особливою частиною КК України із викладенням у ньому ознак цього діяння, зазначених у диспозиції відповідної статті Особливої частини КК України і посиланням на обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному процесі.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов’язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення і правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення з посиланням на редакцію статті, за якою сформульовано обвинувачення.

Колегією суддів встановлено, що в порушення вище вказаних норм закону, обвинувальний акт не містить редакції ст. ст. 364-1, 358, 366 КК України, в якій обвинувачуються ОСОБА_4,ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Зазначені порушення є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст. 415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

В зв’язку з цим, при новому розгляді суду першої інстанції слід усунути зазначені в даній ухвалі недоліки, перевірити доводи апеляційних скарг та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2014 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_21

/підпис/ ОСОБА_22