Постанова № 71644643, 15.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/976/17 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справа Апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Павицької Т.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (надалі ПАТ «Фідобанк») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 15.03.2017 року в розмірі 340878,19 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 16.11.2011 року між ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-ДМС» (надалі – ТОВ «ГРАНД-ДМС») було укладено кредитний договір №012/6.2.1.4.0/11599. Відповідно до умов договору позивач надав ТОВ «ГРАНД-ДМС» кредит в розмірі 772397,98 ГРН. строком до 15.11.2018 року зі сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 19,49 % річних, а ТОВ «ГРАНД-ДМС» зобов’язувалось щомісячно сплачувати частину кредиту та кошти за користування кредитом, однак не виконало взятих на себе зобов'язань згідно умов зазначеного кредитного договору. Оскільки ОСОБА_2 є поручителем згідно договору поруки №012/6.2.1.4.0/11599/2 від 16.11.2011 року, укладеного між ним та позивачем з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, ПАТ «Фідобанк» просив стягнути утворену заборгованість в солідарному порядку з боржника та поручителя ОСОБА_2

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 05 червня 2017 року у відкритті провадження в частині позовних вимог ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Гранд-ДМС» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, оскільки заява в даній частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року позов ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ«Фідобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 340878,19 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - яким відмовити ПАТ«Фідобанк» в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що судом безпідставно було розглянуто справу без його участі, чим позбавлено можливості надання заперечень по суті позовних вимог та відповідних доказів. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне його повідомлення про розгляд судом даної справи. Ухваливши заочне рішення по справі суд першої інстанції фактично виніс необ’єктивне рішення та позбавив апелянта права на захист.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення районного суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що порушені права банку підлягають захисту, оскільки боржник та поручитель порушили умови кредитного договору, належним чином не виконували зобов’язання, в зв’язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя в повному обсязі.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. (ст.553 ЦК України).

Згідно зі ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 16 листопада 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» (а.с.19-21), та ТОВ «ГРАНД-ДМС» було укладено кредитний договір № 012/6.2.1.4.0/11599 (а.с. 4-9).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав ТОВ «ГРАНД-ДМС» кредит в розмірі 772397,98 грн. строком до 15.11.2018 року зі сплатою коштів за користування кредитом в розмірі 19,49 % річних, а ТОВ «ГРАНД-ДМС» зобов’язувалось щомісячно сплачувати частину кредиту та кошти за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 16.11.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №012/6.2.1.4.0/11599/2, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався, що у разі порушення боржником обов’язку за основним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.10,11).

Пунктом 7.2.3 договору поруки передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя.

Як вбачається зі змісту розрахунку наданого позивачем, ТОВ «ГРАНД-ДМС» скористалось наданими йому кредитними коштами, проте в повному обсязі свої зобов’язання за кредитним договором не виконало, у зв'язку з чим, станом на 15.03.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 340878,19 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 275856,10 грн.; заборгованості по відсотках в розмірі 49895,32 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 9782,93 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 5343,84 грн.(а.с.13-18).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Разом із тим за положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порука у даному випадку не припинилася, оскільки у кредитному договорі та у договорі поруки зазначена дата виконання зобов'язання - 15.11.2018 року, в той час як з даним позовом Банк звернувся до суду 31 травня 2017 року (а.с.23). Таким чином твердження відповідача про припинення договору поруки у зв’язку з непред’явленням до поручителя вимог протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов’язань передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України є безпідставними.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції, застосувавши норми закону, які підлягали до застосування, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення основної суми боргу, заборгованості за процентами та штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи є безпідставними, оскільки про час та місце розгляду справи 16.08.2017 року ОСОБА_2 був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання відповідачем 15.06.2017 року особисто судової повістки (а.с.27). Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складено 17 січня 2018 року.

Головуючий : Судді :