Рішення № 71643935, 18.01.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11224/17

Провадження № 2-а/750/67/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и в :

16 листопада 2017 року Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, у якому просить скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 про накладення штрафу від 02 листопада 2017 року в сумі 5100 грн. (реєстраційний номер виконавчого провадження - 53867352).

Обґрунтовано позов тим, що у заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 не було законних підстав для накладення штрафу на боржника, оскільки судове рішення виконано згідно виконавчого документа.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідачів у судове засідання не з’явився, подав відзив на позов, у якому зазначив, що рішення суду боржником у повному обсязі виконано не було, а тому до боржника застосовані штрафні санкції, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження», у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування постанови. Крім того, просив справу розглянути без участі представника відповідачів.

Відповідно до положень частини 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 750/8522/16-а, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов’язання Чернігівське об’єднане Управління Пенсійного фонду України призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2013-2015 роки), та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також підвищивши її розмір згідно вимог ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зокрема, на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку, за винятком виплачених сум, починаючи з 01 липня 2016 року.

03 травня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53867352 з виконання вказаного виконавчого листа.

15 травня 2017 року Чернігівське об’єднане Управління Пенсійного фонду України надіслало листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо виконання судового рішення, у якому зазначило про добровільне його виконання. Також, зазначено, що доплата пенсії в сумі 9330 грн. 16 коп. виплачена у квітні 2017 року.

Проте, стягувач по виконавчому провадженню ОСОБА_2 26 травня 2017 року подав до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області заяву про не виконання боржником судового рішення.

29 травня 2017 року головний державний виконавець надіслав Чернігівському об’єднаному Управлінню Пенсійного фонду України вимогу про надання пояснень (з наданням підтверджуючих документів) щодо виконання рішення суду з урахуванням відомостей, що містяться у заяві ОСОБА_2 від 26 травня 2017 року про не виконання судового рішення.

13 червня 2017 року Чернігівське об’єднане Управління Пенсійного фонду України надало на вимогу виконавця письмові пояснення.

01 серпня 2017 року головний державний виконавець знову надіслав Чернігівському об’єднаному Управлінню Пенсійного фонду України вимогу, у якій вимагав негайно виконати рішення суду та надати документальне підтвердження його виконання, у зв’язку з чим 07 та 08 серпня 2017 року Чернігівське об’єднане Управління Пенсійного фонду України надало відділу ДВС розпорядження від 13.03.2017 та протокол нарахування від 15.03.2017.

Судом також встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, у справі № 750/4726/17 у задоволенні позову Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовлено, а саме щодо зобов’язання відповідача закінчити виконавче провадження № 53867352 від 03.05.2017 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати п. 3 постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12800 грн. на підставі пункту 9 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, ОСОБА_2 06 жовтня 2017 року знову звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою про не виконання боржником судового рішення.

У зв’язку з викладеним вище, 12 вересня 2017 року головний державний виконавець знову надіслав Чернігівському об’єднаному Управлінню Пенсійного фонду України вимогу, у якій вимагав негайно виконати рішення суду у справі № 750/8522/16-а в повній відповідності до резолютивної частини рішення.

02 листопада 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 складено акт, згідно якого встановлено, що боржником на даний час рішення суду не виконано в повному обсязі. Згідно заяви стягувача від 06.10.2017 боржник зобов’язаний призначити пенсію, але, натомість проводить її перерахунок.

А тому, згідно ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 02.11.2017 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1В було винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн. за не виконання рішення суду без поважних причин (а/с 4-5).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

За таких обставин, оскільки судове рішення боржником у повному обсязі виконано не було, а тому при винесенні оскаржуваної постанови заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ОСОБА_1 діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування зазначеної постанови, а тому пред’явлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 272, 287 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження юридичної особи: м. Чернігів, пр-т Миру, буд. 44, ідентифікаційний код юридичної особи - 40378209) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (місцезнаходження: м. Чернігів, пр-т Миру, буд. 43), Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (місцезнаходження: м. Чернігів, пр-т Миру, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи - 34924518) про скасування постанови про накладення штрафу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя