Постанова № 71643389, 16.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6948/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/90/18 Категорія: 53 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Русинчука М.М., Киці С.І.,

секретар с/з - ОСОБА_1,

з участю:

позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної акціонерної компанії «Хліб України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача Державної акціонерної компанії «Хліб України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2017 року у даній справі позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено поновити ОСОБА_2 на посаді генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» з 19 квітня 2017 року.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 40856,53 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 1280 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача апеляційну скаргу відповідача заперечили та просили її відхилити, представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що наказом голови правління ДАК «Хліб України» від 10 листопада 2016 року ОСОБА_2 був поновлений на посаді генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» з 30 травня 2016 року на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2016 року (а.с.4).

Наказом голови правління ДАК «Хліб України» від 19 квітня 2017 року ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади 19 квітня 2017 року у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України (а.с.5).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що останній був звільнений із займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що позивач вчинив одноразове грубе порушення трудових обов’язків і, крім того, з 19 квітня 2017 року, коли був виданий наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи, останній перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з додержанням вимог закону.

Пункт 2 статті 41 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальне звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Ознакою того, що керівник підприємства, установи, організації грубо порушив трудові обов’язки є факти, що характеризують склад таких порушень (і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність порушення трудових обов’язків, і особливості причинного зв’язку між порушенням і його наслідками, і форма вини).

В своїй постанові від 21 травня 2014 року (справа № 6-33 цс14) Верховний Суд висловив правову позицію щодо того, що, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено та істотності наслідків порушення трудових обов’язків.

В наказі голови правління про звільнення ОСОБА_2 із посади генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» вказано, що останнього слід звільнити із займаної посади у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків.

Проте, в зазначеному наказі про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади не зазначено, яке саме грубе порушення трудових обов’язків допустив ОСОБА_2

На підтвердження своїх доводів про те, що позивач ОСОБА_2 був звільнений із займаної посади з дотриманням норм трудового законодавства, представник відповідача в суді першої інстанції посилався на складений комісією акт перевірки окремих питань фінансово – господарської діяльності Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» та стану виконання керівником ОДП службових обов’язків від 19 квітня 2017 року, із якого убачається, що комісією з перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» проведено виїзну перевірку ОДП та встановлено, що з боку генерального директора ОДП ОСОБА_2 мають місце чисельні грубі порушення трудової дисципліни, які полягають у невиконанні обов’язків, зафіксованих в посадовій інструкції від 2009 року. В акті зазначено, з боку генерального директора ОДП ОСОБА_2 мають місце чисельні грубі порушення трудової дисципліни, які викладені у 10–ти пунктах (а.с.28-29).

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги вказаний акт перевірки, оскільки в цьому акті комісією перелічено ряд порушень трудової дисципліни, однак, не вказано, яке саме із них є грубим та стало підставою для звільнення позивача з роботи та які саме посадові обов’язки не виконував генеральний директор Волинського обласного підприємства ДАК «Хліб України» ОСОБА_2 протягом тривалого часу. Позивача ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

В наказі про звільнення із займаної посади ОСОБА_2 не зазначено, яке саме грубе порушення трудових обов’язків допустив позивач, за що його було звільнено з роботи.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги відповідача про те, що саме тривалість допущених порушень трудової дисципліни і свідчить про грубість порушення трудових обов’язків. Закон, а саме пункт 1 статті 41 КЗпП України, передбачає, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, організації, установи. Суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов’язків грубим, повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов’язків.

Оскільки відповідачем в наказі про звільнення позивача із займаної посади не зазначено, яке саме грубе порушення трудових обов’язків допустив позивач, за що його було звільнено з роботи, а в акті перевірки окремих питань фінансово – господарської діяльності Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» у 10-ти пунктах приведено перелік обов’язків, які не виконував позивач ОСОБА_2, що, на думку відповідача, є грубим порушення трудової дисципліни, колегія суддів вважає, що відповідач суду не довів того, що позивач, як керівник підприємства, грубо порушив трудові обов’язки, в зв’язку з чим він підлягав звільненню із займаної посади.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 в період із 19 квітня 2017 року по 29 квітня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЮ № 079387 (а.с.7). ОСОБА_2 звільнено із займаної посади 19 квітня 2017 року, тобто в період його непрацездатності, що заборонено законом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» з підстав того, позивач був звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який був визначений судом відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

З врахуванням того, що згідно довідки Волинського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» (а.с.6) заробітна плата позивача ОСОБА_2 у 2017 році за один робочий день складала 285,71грн., з відповідача в користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2017 року (день звільнення з роботи) по день розгляду справи судом (285,71 грн. (заробітна плата за один робочий день) х 148 робочих днів = 42285,08грн.)

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної акціонерної компанії «Хліб України» залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді