Рішення № 71640985, 11.01.2018, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/1740/17

Провадження № 2/483/48/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 січня 2018 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Чаус Л.В.

при секретарі Шилінскас О.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1, треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_2», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

18 жовтня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК ЄАПБ») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним позовом до ОСОБА_1 Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 квітня 2013 року між публічним акціонерним товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ "Альфа-Банк") та відповідачем було укладено кредитний договір № 500366427, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кошти в сумі 19999 грн. 40 коп. на строк до 25 квітня 2016 року в обмін на його зобов’язання повернути кредит у повному обсязі та сплачувати відсотки за ставкою 0,01 % річних та комісійну винагороду за управління кредитом в розмірі 2,75 % щомісячно від суми кредиту. 30 вересня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Дата ОСОБА_2" (далі - ТОВ "Дата ОСОБА_2") було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ "Дата ОСОБА_2" перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 10 жовтня 2016 року між ТОВ "Дата ОСОБА_2" та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ), у відповідності до умов якого ТОВ "Дата ОСОБА_2" відступило ТОВ «ФК ЄАПБ» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредиту, нарахованими процентами, комісіями та всім іншими платежами за основним договором на загальну суму 40380 грн. 92 коп. Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Не заперечуючи факт укладення ним 24 квітня 2013 року вищевказаного кредитного договору з ПАТ "Альфа-Банк" та отримання кредиту, пояснив, що з січня 2014 року припинив здійснювати платежі за договором та підтвердив наявність непогашеної заборгованості за кредитом. Разом з тим, стверджує, що не отримував будь-яких повідомлень про заміну кредитора у зобов’язанні, а також вважає, що банк не мав права укладати договір факторингу про відступлення права вимоги за договором, укладеним з фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності. Крім того, зазначив, що з 19 березня 2014 року по теперішній час перебуває на військовій службі, а тому звільнений від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов’язань, та процентів за користування кредитом. Також наполягає на застосуванні судом до вимог позивача строку позовної давності, вважаючи, що цей строк пропущений без поважних причин. Посилаючись на викладені обставини, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представники третіх осіб - ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Дата ОСОБА_2» в судове засідання не з’явилися, не повідомивши про причини неявки, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

24 квітня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500366427, відповідно до якого останньому було надано кредитні кошти в сумі 19999 грн. 40 коп. строком до 25 квітня 2016 року в обмін на його зобов’язання повернути кредит у повному обсязі та сплачувати відсотки за ставкою 0,01% річних та комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 2,75 % щомісячно від суми кредиту. Крім того, п. 4 договору встановлено, що позичальник зобов’язується сплатити банку штраф за повне або часткове прострочення повернення кредиту або сплату процентів 150 грн. за перший прострочений платіж, та 350 грн. за кожний наступний прострочений поспіль платіж (а.с. 4-7).

30 вересня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Дата ОСОБА_2" було укладено Договір факторингу та додаткову угода до договору факторингу від 08 грудня 2014 року, відповідно до умов яких до ТОВ "Дата ОСОБА_2" перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500366427 від 24 квітня 2013 року (а.с. 13-15).

10 жовтня 2016 року між ТОВ "Дата ОСОБА_2" та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ "Дата ОСОБА_2" відступило ТОВ «ФК ЄАПБ» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 коштів, що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредиту, нарахованими процентами, комісіями та всіми іншими платежами за основним договором (а.с. 16-19).

Відповідно до витягу з Додатку № 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року ТОВ «ФК ЄАПБ» ТОВ набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 40380 грн. 92 коп., з яких 17680 грн. 30 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 11350 грн. 62 коп. – заборгованість за процентами та комісією; 11350 грн. – пеня, штраф, неустойка (а.с. 20).

Твердження відповідача про відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Альфа-Банк» з посиланням на те, що він не був повідомлений про зміну кредитора та банк не мав права укладати договір факторингу за кредитним договором, укладеним з фізичною особою, суд не приймає до уваги та при цьому виходить з наступного.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

ОСОБА_1 не виконує своїх зобов’язань відповідно до кредитного договору. Згідно розрахунку, наданого позивачем, його заборгованість за зазначеним вище договором складає 40380 грн. 92 коп., з яких 17680 грн. 30 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 11350 грн. 62 коп. – заборгованість за процентами та комісією; 11350 грн. – пеня, штраф, неустойка (а.с. 10).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок укладання договору факторингу, його поняття, предмет, сторони, тощо регламентовано положенням глави 73 ЦК України.

Згідно із вимогами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату (у будь - який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг пов’язаних з грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

До позовної заяви додані адресовані відповідачу письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, в яких вказана грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Дані про отримання боржником повідомлень відсутні (а.с. 11, 12).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Однак, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що з січня 2014 року останній не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки наступних кредиторів.

Крім цього, за змістом положень п. 11 ч. 1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ, факторинг вважається фінансовою послугою.

У ч. 5 ст. 5 цього Закону встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги факторингу може надавати послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Будь-яких обмежень та застережень щодо особи боржника (юридична чи фізична особа) при відступлені права грошової вимоги при укладенні договорів факторингу ЦК України не містить.

Таким чином, твердження відповідача про те, що договір факторингу може укладатися лише стосовно боржників, які є суб’єктами господарювання, на вимогах закону не ґрунтуються.

Також судом встановлено, що ТОВ "Дата ОСОБА_2" та ТОВ «ФК ЄАПБ» є фінансовими установами, які відповідно до свідоцтв про реєстрацію фінансової установи № 343 серії ФК від 04 жовтня 2012 року та №183 серії ФК від 27 грудня 2007 року, відповідно, виданих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, надають такий вид фінансової послуги як факторинг (а.с. 25, 29).

Договір факторингу від 30 вересня 2014 року, укладений між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Дата ОСОБА_2", та договір факторингу від 10 жовтня 2016 року, укладений між ТОВ "Дата ОСОБА_2" та ТОВ «ФК ЄАПБ» відповідають вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та главі 73 ЦК України. Вказані договори недійсними не визнавались.

Разом з тим, посилання відповідача на неможливість нарахування йому штрафних санкцій, пені за невиконання зобов’язань перед банками, а також процентів за користування кредитом суд вважає обґрунтованими.

Так, частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, з урахуванням Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. №1275-VII, передбачає, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932 –ХІІ, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його де виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту видання Виконувачем обов’язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17 березня 2014 року на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

З довідки Очаківського районного військового комісаріату від 10 січня 2018 року №64 вбачається, що ОСОБА_1 з 19 березня 2014 року по 26 лютого 2015 року проходив військову службу по мобілізації, а з 26 лютого 2015 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом (а.с. 97), що унеможливлює нарахування йому за період з 19 березня 2014 року по теперішній час штрафних санкцій, пені за невиконання зобов’язань за кредитним договором, процентів та комісії за користування кредитом, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню

Крім того, відповідачем у письмовій заяві, наданій до суду, заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до правил ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право через захист його судом.

Статтею 257 Цивільного кодексу України установлена загальна позовна давність три роки, а п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимоги про стягнення пені чи штрафу установлена спеціальна позовна давність один рік.

Додатком №1 до кредитного договору №500366427 від 24 квітня 2013 року визначено графік платежів та передбачено повернення кредиту шляхом внесення визначеної суми грошових коштів до 25-го числа кожного місяця (а.с. 5). Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця (згідно графіку), то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником цього зобов'язання. Позивач звернувся до суду 18 жовтня 2017 року. Таким чином платежі за основною сумою кредиту, процентам та комісії, які мали бути вчинені до 18 жовтня 2014 року перебувають поза межами позовної давності і в стягненні їх суми слід відмовити.

Строк позовної давності для стягнення пені, штрафів неустойки також сплинув, оскільки останнє їх нарахування згідно наданого розрахунку заборгованості відбулося 25 вересня 2016 року. Відтак у стягненні суми пені, штрафів і неустойки за період до 19 березня 2014 року слід відмовити в зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Таким чином, відповідач порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, а тому є підстави для часткового задоволення позову.

До стягнення підлягає сума заборгованості за платежами з погашення основної суми кредиту за період з 18 жовтня 2014 року до 18 жовтня 2017 року згідно графіку платежів, що становить 12114 грн. 05 коп.

Позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 1600,00 грн. що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 479 грн. 99 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1, треті особи - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_2», про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в рахунок заборгованості за основною сумою кредиту за кредитним договором № 500366427 від 24 квітня 2013 року, що був укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», – 12114 (дванадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 05 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 479 (чотириста сімдесят дев’ять) грн. 99 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 січня 2018 року.

Головуючий: