Рішення № 71640754, 15.01.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2623/17

Провадження № 2/487/210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15.01.2018 року

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря Ігнатьєва А.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

16.05.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав.

У заяві позивач зазначила, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, але ніякої матеріальної допомоги не надає, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню і вихованню своєї дитини.

Просила позбавити його батьківських прав, посилаючись на положення ст. 164 Сімейного Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Оскільки від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у його відсутності не надходила, то суд зі згоди позивача та його представника ухвалює рішення про заочний розгляд справи у відповідності до положень ст.280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Третя особа - представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради у судовому засіданні вважав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_4, по відношенню до дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухавши пояснення сторін,пояснення свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в сімейних відносинах під час перебування яких у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 04.05.2012 року, з ОСОБА_4 стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_4 по сплаті аліментів від 03.05.2017 року виданого головним державним мвиконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, розмір заборгованості за період з 13.02.2012 року по 01.05.2017 року складає 37 521,43 грн.

Також, у судовому засіданні встановлено, що на теперішній час неповнолітня дитина проживає разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 і знаходиться на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_4 ніякої матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надає, її вихованням не займається, аліменти не виплачує, жодних стосунків з дитиною не підтримує, її станом здоров'я не цікавиться.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована ) та ч.ч. 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усі дії щодо дітей та регулювання сімейних відносин мають здійснюватися з урахуванням інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі «6» проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Аналогічна норма закріплена у статті 80 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, то вони можуть бути позбавленні батьківських прав.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, не обхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Виходячи з вище зазначених факторів, суд розцінює їх як ухилення відповідача від виховання своєї дитини, який свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.

Також, вищезазначене підтверджуються висновком Органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради, які вважають доцільним в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавити батьківських прав, відповідача ОСОБА_4.

Таким чином суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Миколаєва, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1, батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Миколаєва, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1 року народження на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м.Миколаєва, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 640 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: Ж.П.ПАВЛОВА