Постанова № 71640557, 16.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/204/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуСправа № 136/1552/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24 листопад 2017 року, ухвалене суддею Липовецького районного суду Вінницької області С.І. Стадником в примішенні Липовецького районного суду Вінницької області та проголошене 24 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 24.04.2013 між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем було укладено Договір № б/н, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 31.08.2017 року в неї перед банком утворилася заборгованість в розмірі 39 506,47 грн, з них: 2 546,787 грн – заборгованість за кредитом, 31 403,78 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 198,47 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 857,45 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 24.11.2017 позов було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором №б/н від 24.04.2013 року станом на 31.08.2017 року в розмірі 4 637 (чотири тисячі шістсот тридцять сім) грн 49 коп., з них: 2 546,77 грн - заборгованість за кредитом, 2 090,72 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням в частині зменшення розміру відсотків, відмови у стягненні неустойки та штрафів позивач не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважаючи, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду в частині, що оскаржується , не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24.04.2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов’язався надати відповідачу кредит в сумі 1500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 07/16.

Банк свої зобов’язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

ОСОБА_2 припинила виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим станом на 31.08.2017 року в неї перед банком утворилася заборгованість, яка за розрахунками ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 39 506,47 грн, з них: 2 546,78 грн – заборгованість за кредитом, 31 403,78 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 198,47 грн заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн - фіксована частина, 1 857,45 грн - процентна складова.

Із заяви ОСОБА_2 від 24.04.2013 року слідує, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 10, 60 ЦПК України, виходив з того, що позивачем в якості доказів були надані Умови та Правила банківського обслуговування, які не містять підпису позичальника, який би підтверджував, що саме із цими Умовами і Правилами був ознайомлений позичальник, підписуючи заяву, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору кредиту. За відсутності доказів, які б підтверджували письмове погодження позичальником взяття на себе зобов’язань зі сплати неустойки (пеня, штраф) в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, суд визнав вимогу про стягнення штрафу і пені безпідставною.

Проте районний суд самостійно зробив перерахунок відсотків за користування кредитом, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом. Оскільки, як вказав суд, зміна банком розміру процентної ставки за кредитним договором була зроблена в односторонньому порядку, відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правилами банківського обслуговування, то згідно частини третьої статті 10561 ЦК України його слід вважати нікчемним, зв’язку з чим з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за процентами, виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки в розмірі 30 %.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погоджується.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, при зверненні до суду із вказаним позовом в обґрунтування своїх вимог Банком були надані копії, зокрема, таких документів: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.04.2013, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

З вказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_2 24.04.2013 звернулась до ПАТ «КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних коштів, які містяться на кредитній карті у встановленому лімітному розмірі.

Така анкета-заява містить застереження щодо ознайомлення з умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, факт ознайомлення з якими та погодження з ними підтверджується підписом клієнта.

ОСОБА_2 своїм підписом, який був поставлений на такій анкеті-заяві, підтвердила факт того, що вона ознайомлена із зазначеними умовами та отримала зазначені кошти.

З наданої Банком Виписки по карті відповідача за період з 01.01.1999 по 13.11.2017 вбачається, що останньою датою поповнення ОСОБА_2 карткового рахунку було 17.10.2014 року. Після вказаної дати відповідачем погашення існуючої заборгованості не здійснювались. Строк дії картки з кредитним лімітом – 07/2016.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Оскільки жодна зі сторін не інформувала іншу про припинення договору, то він є продовженим на 12 місяців.

Відповідно до розрахунку заборгованості за ОСОБА_2 рахується крім заборгованості по тілу кредиту також заборгованість по відсотках за його користування, оскільки вона припинила виконувати свої зобов’язання за кредитним договором належним чином.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» встановлено умови нарахування процентів за користування коштами на такій карті.

Відповідно до Анкети-заяви відповідач ознайомлений та погоджується з такими тарифами Банку.

Відповідним розрахунком, який був наданий суду першої інстанції, підтверджується існування заборгованості по відсотках за користування кредитом та пені, яка почала нараховуватись з 01.08.2014 року, що становить 31403,78 грн та 3198,47 грн, відповідно.

Отже, зазначені суми, які виникли в результаті неналежного виконання позичальником своїх обов’язків перед Банком, також підлягають стягненню на користь Банку з ОСОБА_2.

Здійснюючи самостійний перерахунок розміру відсотків за користування кредитом суд першої інстанції припустився помилки, вважаючи п. 1.1.3.2.3 Умов та Правил банківського обслуговування, яким була підвищена відсоткова ставка, нікчемним, оскільки, як вже було зазначено, позичальник погодила підписанням анкети-заяви зокрема і цей пункт.

Ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), зазначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції в порушення вищевказаної норми закону не звернув увагу на те, що до тарифів, умов та правил надання банківських послуг були закладені умови щодо порядку внесення змін, з якими була ознайомлена та погодилась відповідач, що підтверджується її підписом у договорі та виконанням нею умов цього договору ( ст. 642 ЦК України).

Суд першої інстанції, у порушення вказаних норм закону при відсутності вимог про тлумачення правочину самостійно визначив умови кредитного договору та здійснив розрахунок відсотків за власною формулою і стягнув суму, відповідно до цього розрахунку, чим вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідачем за час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано заперечень щодо суми боргу, зокрема по відсотках за користування кредитом. Хоча вона не була позбавлена такого права, і , як встановлено районним судом, була належним чином повідомлена про її розгляд, а отже була обізнана про наявність даного спору.

Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що докази на підтвердження розміру відсотків, по яким є борг, суду були надані. Обставини, які б ставили під сумнів їх достовірність або вказували на помилковість розрахунків у них судом першої інстанції не встановлено, а тому підстав для їх перерахунку колегія суддів не вбачає. Суд безпідставно і необґрунтовано зробив їх перерахунок, чим припустився порушення.

Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки, оскільки за ним рахується сума невиконаного зобов’язання.

Проте, щодо стягнення з ОСОБА_2 штрафів колегія зазначає таке.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 кредитного договору при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору ( 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

Тобто у кредитному договорі за одне порушення встановлено два види відповідальності: штраф та пеня, що є порушенням ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За цих обставин суд вважає, що вказані Банком суми штрафів стягненню з відповідача не підлягають.

У скарзі Банк зазначав, що суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального законодавства здійсним перерахунок заборгованості по процентам, та безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості по процентам, не обґрунтував причини відмови у задоволенні частини інших вимог.

Доводи апеляційної скарги в частині зменшення розміру відсотків, відмови у стягненні пені, що було зроблено районним судом, є вагомими та вказують на очевидну невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи щодо стягнення штрафів з відповідача суд до уваги не бере у зв’язку з їх невідповідністю нормам чинного законодавства, про що було зазначено вище.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не вжив заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, а тому прийшов до неправильного висновку про часткове задоволення позову. В зв'язку з чим рішення районного суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь банку 1504,52 гривні судових витрат, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, а також 1760, 00 гривень, які були сплачені Банком за подання апеляційної скарги (всього 3264,52 гривні).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 259, 268, 376, 382,383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 24.11.2017 в частині задоволення позову щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, відмови у стягненні заборгованості за пенею та комісією та стягненні судових витрат скасувати.

Постановити в цій частині нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 34602,25 гривень, з яких: 31403,78 гривень - нараховані відсотки за користування кредитом, 3198,47 гривень пені та комісії.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» понесені останнім судові витрати в сумі 3264,52 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

Відповідно до оригіналу:

Головуючий