Постанова № 71640555, 17.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/286/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуСправа № 127/26867/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Берегового О.Ю., Медяного В.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника – ОСОБА_3; представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 і Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

Рішення ухвалив суддя Король О.П.

Рішення ухвалено о 12.45 год. у м. Вінниці.

Дата складення повного тексту рішення не відома,

Встановив:

В грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 і ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 жовтня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1, що належала їй на праві власності.

Зазначила, що 6 липня 2005 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № VIH0GF02020679, згідно якого вона отримала 51 302 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором між ними 6 липня 2005 року також було укладено договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_2.

Вважає, що у приватного нотаріуса ОСОБА_6 не було правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на належну їй квартиру, оскільки повідомлення банку від 28 липня 2016 року № 983, що є однією з підстав прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення, вона не отримувала та у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 2103000533123 не розписувалась. Тобто відсутні докази дотримання ПАТ КБ «Приватбанк» вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VIH0GF02020679 від 6 липня 2005 року в сумі 24 038,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подачі позову до суду складає 192 140,92 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з правом укладення від імені власника договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем; та виселено ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з цієї квартири без надання іншого житла.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №232/3681/12 відстрочено виконання зазначеного рішення від 25 березня 2013 року до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2016 року у справі № 127/24016/14-ц відстрочено виконання рішення Вінницького міського суду від 9 лютого 2015 року про виселення, до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У позові зазначила, що приймаючи оскаржуване рішення приватний нотаріус ОСОБА_6 не врахував той факт, що Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ накладено арешт на все належне їй нерухоме майно, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Також спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання та загальна площа не перевищує 140 кв.м.

Крім того приватний нотаріус ОСОБА_6 порушив ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», оскільки він не мав права здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом.

У зв’язку з чим просила визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32185965 від 2 листопада 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6, про державну реєстрацію за ПАТ КБ «Приватбанк» права власності на квартиру № 25 загальною площею 80 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., розташовану в місті Вінниці, по вул. Литвиненка, 24.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32185965 від 2 листопада 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6, про державну реєстрацію за ПАТ КБ «Приватбанк» права власності на квартиру № 25 загальною площею 80 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м., розташовану в м. Вінниці, по вул. Литвиненка, 24.

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 абзацу 3 розділу ХП «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VШ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VШ від 3 жовтня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Отже, справа розглядається Апеляційним судом Вінницької області, який діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

В судовому засіданні позивач і її представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надіслав лист, у якому просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважає законним і просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 6 липня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № VIH0GF02020679.

Також 6 липня 2005 року в забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов’язань за цим кредитним договором між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, що належить їй на праві власності – квартири АДРЕСА_3, що 6 липня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 2992 та зареєстрований в реєстрі заборон за № 178 (том 1 а. с. 5-7).

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32185965 від 2 листопада 2016 року, прийнятого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6, проведено державну реєстрацію за ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержателем) права власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 80 кв.м., житловою площею 49,2 кв.м. (том 1 а. с. 10-11).

ОСОБА_10 довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, сформованої 5 грудня 2016 року, вбачається, що підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 17241145) є: договір іпотеки № 2992 від 6 липня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9; повідомлення № 983 від 28 липня 2016 року, видане ПАТ КБ «Приватбанк»; квитанція про направлення рекомендованого листа від 29 липня 2016 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103000533123 від 29 липня 2016 року (том 1 а. с. 10).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на день укладення договору іпотеки – 6 липня 2005 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч. 3).

Частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Пункт 26 договору іпотеки від 6 липня 2005 року містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Цим пунктом сторони договору погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у спосіб, визначений ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 цього Закону державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції чинній на час здійснення оскаржуваної реєстраційної дії, передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов’язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Згідно з п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Копія реєстраційної справи, в якій прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПАТ КБ «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_5, що була надана Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2017 року (том 1 а. с. 201-231), містить повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 липня 2016 року № 983, що було направлено ОСОБА_5, згідно з яким банк повідомляє останню, що вона є боржником за кредитним договором №VIH0GF02020679 від 6 липня 2005 року та банк має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки – укласти від свого імені договір купівлі-продажу квартири, що є предметом іпотеки. Цим листом повідомлено позивача, що протягом 30 днів з дня отримання повідомлення вона вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки, а у протилежному випадку банк вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд (том 1 а. с. 221).

Це повідомлення отримано ОСОБА_5 03 серпня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а. с. 223).

Проте зазначене повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 липня 2016 року № 983 за своїм змістом не відповідає вимогам пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки не містить змісту порушених зобов’язань (а саме – суми наявної заборгованості за кредитним договором) та не містить вимоги про усунення порушень.

Крім того у цьому повідомленні не зазначено про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом переходу до банку права власності на предмет іпотеки, про що зазначено в п. 26 договору іпотеки від 6 липня 2005 року (на підставі чого було здійснено оскаржувану реєстраційну дію), а зазначено повідомлення про намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), що є предметом іпотеки та роз’яснено позивачу право протягом 30 днів з дня отримання повідомлення письмово повідомити банк про свій намір купити предмет іпотеки, а у іншому випадку банк вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов’язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1); перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2).

Згідно з ч. 4 ст. 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частина 1 статті 23 цього Закону передбачає, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку, зокрема: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено випадки, у яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, якими, зокрема, є: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3 ч. 1); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4 ч. 1).

Приймаючи 2 листопада 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32185965, а саме: права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на квартиру АДРЕСА_6, приватний нотаріус ОСОБА_6, який діяв як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернув увагу на те, що заявником ПАТ КБ «Приватбанк» не подано для державної реєстрації прав документів у повному обсязі, оскільки повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 28 липня 2016 року № 983 не містить вимоги банку до позивача про усунення порушень у встановлений банком строк, тому воно не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 61) та Закону України «Про іпотеку» (ст. 35).

Крім того матеріали реєстраційної справи не містять будь-яких даних про існуючу заборгованість ОСОБА_5 перед ПАТ КБ «Приватбанк» на день прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності, що може бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи те, що матеріали реєстраційної справи не містять повідомлення іпотекодержателя ПАТ КБ «Приватбанк» на ім’я іпотекодавця ОСОБА_5 про усунення порушень, передбаченого п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та повідомлення про намір іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом переходу до банку права власності на предмет іпотеки, у відповідача – приватного нотаріуса ОСОБА_6 були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки (квартиру) на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Тому висновок суду першої інстанції про належне повідомлення позивача банком про наявність порушень кредитного договору та про необхідність виконання умов порушеного зобов’язання в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги банку є безпідставним та спростовується матеріалами справи і вищевикладеним.

Крім того частиною 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 6 жовтня 2016 року № 1666-VIII, що набув чинності 2 листопада 2016 року, тобто в день прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення про державну реєстрацію, державна реєстрація права власності на інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Тобто в порушення зазначених вимог Закону відповідачем приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7, проведено поза межами області, в межах якої розташована квартира.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову до суду позивач ОСОБА_5 сплатила судовий збір в сумі 551,20 грн. (том 1 а. с. 1) та при подачі апеляційної скарги на рішення суду сплатила 704,00 грн. (том 2 а. с. 20).

Проте з урахуванням підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла станом на день подання апеляційної скарги – 14 грудня 2017 року, за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду до сплати підлягав судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто визначений Законом розмір судового збору за подання до суду апеляційної скарги у даній справі складає 606,32 грн.

Таким чином до стягнення з відповідачів (в рівних частках) на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 551,20 та судовий збір, сплачений у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 606,32 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 4 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 і Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32185965 від 2 листопада 2016 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6, про державну реєстрацію за Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_8.

Стягнути з Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_6 (проспект Миру, 55, м. Чернігів) та з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_5 (проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1) судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції: судовий збір в сумі по 275,60 грн. (по двісті сімдесят п’ять грн. шістдесят коп.) з кожного та судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції: судовий збір в сумі по 303,16 грн. (по триста три грн. шістнадцять коп.) з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:ОСОБА_11 Судді:ОСОБА_12 ОСОБА_13

Повний текст судового рішення складено 18 січня 2018 року.

Згідно з оригіналом

Суддя: М.В. Матківська