Рішення № 71638865, 12.01.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2265/17

Провадження №2-а/718/58/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2018 року

Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - суддя Олексюк Т.І.

секретаря - Пітак О.В.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Бацей Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, з участю третьої особи – Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання нечинним рішення про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. від 24.11.2016 року за № 32524681 щодо проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ПАТ КБ «Приватбанк». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що таке рішення прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема ст.ст.33, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», а також незважаючи на наявність судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, якими встановлений порядок звернення стягнення, та про відтермінування звернення стягнення до закінчення дії мораторію на стягнення майна.

Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, однак таку заяву подано у порядку, передбаченому ст.31 ЦПК України, що не може бути прийнято до уваги при розгляді справи в адміністративному судочинстві.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені вимоги у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача Карвацька Г.Ф. в судове засідання не з'явилась, надавши письмове заперечення проти позову. В якому також просила розглядати справу у її відсутності. У запереченні вказувала, що діяла, керуючись чинним законодавством, зокрема ст.ст. 2, 10, 18, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-1V зі змінами та Постановою КМУ від 25 грудня 2015р. № 1127, та на підставі поданих заявником документів: договору іпотеки та копії письмової вимоги про усунення порушень з підтверджуючим повідомленням про її отримання, шляхом проведення пошуків у Державних реєстрах, нею було встановлено відсутність підстав для відмови, тому нею було прийнято рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 за іпотекодержателем ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» Бацей Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову тим, що Банк, використовуючи згідно умов укладеного договору іпотеки своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно існуючого у договорі застереження та відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку», звернувся із відповідною заявою до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015р. надав перелік документів, необхідних для здійснення такої реєстрації, зокрема повідомлення про усунення порушень, адресовані на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 10.02.2016р. за № Е.НМ.0.0.0.0/1-534, з доказами вручення - рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, які містять дані про їх отримання. А Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути підставою для зупинення державним реєстратор дій, щодо переоформлення квартири в позасудовому порядку, оскільки державний реєстратор не здійснював примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та не провадив конкретні виконавчі дії , які спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців.

Суд прийшов до висновку, що предметом розгляду в даній справі є, виключно, питання правомірності дій та рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

Як роз’яснив Пленум Вищого адміністративного Суду України у п.8 постанови № 8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб’єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено ч.1,2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.07.2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, а 10.06.2011 року - додаткова угода до нього. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 45 153,17 доларів США на умовах сплати 14,04% за користування кредитом на рік з кінцевим терміном повернення 08.07.2021 року.

В рахунок забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно – належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.07.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2006 року у розмірі 58811,52 доларів США, що за курсом НБУ складало 469904,04 гривень, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 66,40кв.м., житловою площею 42,6кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10.09.2014 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2014 року змінено; доповнено резолютивну частину рішення після четвертого абзацу реченням наступного змісту: рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII.

Згідно п.21 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

Задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку наступним чином: - переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити Іпотекодавця; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу (п.26 договору іпотеки).

В даному випадку договір про задоволення вимог іпотекодержателя виступає правовстановлювальним документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Напротязі 3 днів з моменту такої реєстрації Іпотекодавець зобов'язаний передати всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент реалізації предмету іпотеки.

24.11.2016 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення за № 32524681 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 на підставі поданих ПАТ КБ «Приватбанк» документів: копії договору іпотеки та копії письмової вимоги про усунення порушень.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як передбачено статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було.

Окремо суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статетю5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію даного Закону, про що було обумовлено рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10.09.2014 року.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПАТ КБ «Приватбанком» було обрано судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже за наявності судового рішення, він не мав достатніх правових підстав для використання позасудового порядку врегулювання.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення № 32524681 від 24.11.2016 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

На підставі аналізу вищезазначених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без належного дотримання норм чинного законодавства, а отже заявлені за позовом вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У відповідності до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640 гривень, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 8, 9, 19, 20, 22, 25, 72-78, 139, 245 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни рішення від 24.11.2016 року за № 32524681 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни на користь ОСОБА_3 640 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: