Ухвала суду № 7163620, 29.09.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року№ К-2538/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2008 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2007 року

у справі № 2а-2448/07 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Водолажський масло-жировий комбінат»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Водолажський масло-жировий комбінат» (далі позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач) від 21 травня 2007 року № 0000242310/0 та від 27 червня 2007 року № 0000242310/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2008 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року.

За наслідками перевірки складено акт № 37/23-104/32339338 від 26.04.2007 року, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 4.2 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) при безоплатній передачі субєктам підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей в цілях реклами, оскільки ним не включались до бази оподаткування та не нараховувався податок на додану вартість по даних операціях.

На підставі висновків даного акта, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242310/0 від 21 травня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 14003 грн., в тому числі, 5828 грн. - за основним платежем, 8175 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в Харківській області. За результатами розгляду скарги в задоволенні вимог позивача було відмовлено та 27 червня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242310/1, яким залишено без змін визначене податкове зобовязання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Як встановлено судами, між позивачем та СПД ФО ОСОБА_1. було укладено договори купівлі-продажу № 20 від 03.01.2005 року та № 6 від 03.01.2006 року. Предметом зазначених договорів відповідно до розділу 1 договорів - є продукція позивача.

Відповідно до пункту 13.4 розділу 13 (Інші умови) зазначених договорів сторони договору домовились, що СПД ФО ОСОБА_1. (покупець) організує проведення рекламних компаній та інших рекламних заходів та розповсюджує друковану та іншу рекламну продукцію, надану позивачем (продавцем).

На виконання зазначеного пункту договорів в період з 01.07.2005 року по 31.12.2006 року позивачем було надано СПД ФО ОСОБА_1. рекламну продукцію за накладними, копії яких маються в матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій не погодились з позицією відповідача, що в даному випадку мала місце безоплатна передача товарів (робіт, послуг), яка відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР є базою оподаткування.

В ході розгляду справи судами встановлено, що рекламно-інформаційний матеріал, який роздавався, фактично є виключно носієм та засобом розповсюдження інформації про товари позивача та ніякої іншої функції, крім рекламної, не несе. Тобто, зазначений матеріал не є товаром, не має ніякої матеріальної цінності та його розповсюдження по своїй суті не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг), оскільки крім зазначеного, не мало місце передання права власності від позивача до СПД ФО ОСОБА_1.

Викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що розповсюдження такого інформаційного матеріалу не є підставою виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість. А відтак визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 14003 грн. було безпідставним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2008 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.