Рішення № 71636060, 15.01.2018, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/4886/17

Провадження № 2/417/35/18

РІШЕННЯ

Іменем україни

"15" січня 2018 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Білянської О.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Марківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2017 позивач в особі представника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Марківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно до позову, представник позивача ОСОБА_1 посилається на те, що на початку 2011 р. позивач ОСОБА_2 отримала у відповідача кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Кредитний договір у письмовій формі між сторонами не укладався. Протягом трьох років позивач періодично погашала кредит і вважала, що повністю розрахувалася з відповідачем, але у жовтні 2017 р. позивачу стало відомо, що державним виконавцем Марківського РВ ДВС Головного ТУЮ у Луганській області Сич Г.П. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. від 23.06.2017 р. за реєстровим № 6122 про стягнення з неї грошових коштів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 46485,75 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2124,11 грн.,

- заборгованість за відсотками у розмірі 36207,56 грн.,

- заборгованість з пені та комісії у розмірі 3750,00 грн.,

- заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.,

- заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2104,08 грн.,

- витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн.

Представником позивача, в Марківському РВ ДВС були отримані копії виконавчого напису нотаріуса та розрахунку заборгованості, з яких було з’ясовано, що стягнення здійснюється за період з 17.03.2011 р. по 30.04.2017 р., що становить 2236 днів.

Вважає виконавчий напис таким, який не підлягає виконанню, з наступних підстав. При вчиненні виконавчого напису від 23.06.2017 р. про стягнення з позивача заборгованості по кредиту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. не були дотримані вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 р. за № 1172 та положень гл. 16 р. II «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., а саме:

- виконавчий напис було вчинено лише на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівником банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах і якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Оскільки позивач не укладала в письмовій формі кредитний договір, то не зрозуміло на якому оригіналі кредитного договору нотаріус вчинив виконавчий напис та з якого періоду нотаріус визначав час відліку виникнення права вимоги у банка;

- позивач не погоджується із стягнутою сумою заборгованості, зокрема, по штрафам і пені, бо на час проведення антитерористичної операції, в межах території якої вона мешкає, забороняється з 14.04.2014 р. нараховувати пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості, що вже є достатнім аргументом того, що заборгованість не є безспірною. Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1. Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р, смт Марківка Луганської області є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, сам факт наявності діючої норми закону, за якою забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами з 14.04.2014 р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася антитерористична операція, є достатнім аргументом того, що заявлену суму заборгованості не можна вважати безспірною.

Таким чином, навіть наведені вище обставини щодо неврахування банком при обчисленні заборгованості Положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» самі по собі є підтвердженням того, що заборгованість не є безспірною, і таким чином, це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем в односторонньому порядку, без повідомлення позивача, неправомірно було збільшено розмір процентної ставки за користуванням кредиту, а саме з 01.05.2014 р. з 30% до 34,8% та з 01.04.2015 р. з 30% до 43,2%, що є порушенням вимог ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.1056-1 ЦК України.

З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17) .

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить розписка про отримання повістки представником позивача ОСОБА_1 05.01.2018 року (а.с. 120).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, прохав суд позов задовольнити. Пояснив, що у позовній заяві викладені всі обставини справи, він їх підтверджує та підтримує у повному обсязі. Наполягав, що між позивачем та відповідачем не було укладено кредитного договору в письмовій формі. Про розмір відсотків, штрафів за кредитом у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, позивачка повідомлена не була. Крім того, позивач жодного разу не повідомлялась відповідачем про наявність заборгованості за встановленим кредитним лімітом на платіжній картці. Крім того, відповідач по справі та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. зобов’язувались ухвалою суду надати до початку розгляду справи по суті оригінал кредитного договору від 17.03.2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, та документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 23.06.2017 року реєстровий №6122 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 46485,75 грн., однак вимоги суду не виконали, документи не надали. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь відповідача зазначеної суми заборгованості, що знаходиться на виконанні в Марківському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ніяких документів, щоб підтверджували наявність кредитного договору між позивачем та відповідачем в зазначеному виконавчому провадженні не має. В матеріалах виконавчого провадження міститься лише виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. без прикріплення до нього кредитного договору, та розрахунок заборгованості.

Після з’ясування обставин, що потребували додаткової перевірки, представник позивача додатково пояснив, що надана приватним нотаріусом Щвець Р.О. копія Анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17.03.2011 року підписаного з ОСОБА_2 не може вважатися кредитним договором в розумінні ст. 1054 Цивільного кодексу України, оскільки не містить ані розміру суми кредитної лінії, ані терміну дії, ані умов користування кредитною лінією. Таким чином, нотаріальний напис вчинений з порушенням вимог діючого законодавства, ЗУ «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 Про перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки заявником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для вчинення виконавчого напису нотаріусом, не було надано оригіналу кредитного договору укладеного з позивачем, а лише копію Анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Наполягає, що самого кредитного договору між позивачем та відповідачем укладено не було. Прохав суд позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, просив справу розглянути за його відсутності, надав суду заперечення на позов, у яких зазначив наступне. 17.03.2011р. між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір і підписана заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідно до умов договору, позивачу був наданий кредит, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну карту. Позивач в свою чергу зобов'язався повернути кредитні кошти зі сплатою процентів за користування кредитом, а також інших платежів, згідно умов і правил. Позивач взяті на себе за кредитним договором зобов’язання не виконала, тому утворилась заборгованість в розмірі 46485 грн. 75 коп., яку відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 23 червня 2017 року №6122 було запропоновано стягнути. Вважає, що виконавчий напис вчинений з дотриманням чинного законодавства на підставі наданих банком документів (оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості). На підставі викладеного, прохав суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Надати суду оригінал укладеного між сторонами кредитного договору не має змоги, оскільки виконавчий напис від 23.06 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за №6122 на теперішній час перебуває на виконанні у Марківському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції в Луганській області (а.с.51, 52-54,95, 108-109).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.58).

Представник третьої особи Марківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.92, 156), та зазначив що у виконавчому провадженні АСВП 54834505 по примусовому виконанню виконавчого напису №6122 виданого 23.06.2017 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу на суму 46485,75 грн., оригінал кредитного договору б/н від 17.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 – відсутній.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

17.03.2011 р. позивач ОСОБА_2 отримала у ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

23.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. був виданий виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 6122, про стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 46485,75 грн., з яких:

-заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2124,11 грн.,

- заборгованість за відсотками у розмірі 36207,56 грн.,

- заборгованість з пені та комісії у розмірі 3750,00 грн.,

- заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.,

- заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2104,08 грн.,

- витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн.

Згідно виконавчого напису нотаріуса та розрахунку заборгованості, стягнення здійснюється за період з 17.03.2011 р. по 30.04.2017 р., що становить 2236 днів.

На підставі заяви представника ПАТ КБ «Приватбанк» постановою державного виконавця від 05 жовтня 2017 р. було відкрито виконавче провадження про стягнення з позивачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» зазначеної суми на підставі виконавчого напису.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, додаються оригінал кредитного договору , засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В судовому засіданні було встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 09.06.2017 року до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Швець Р.О. с Заявою про вчинення виконавчого напису на копії Кредитного договору б/н від 17.03.2011 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 для стягнення боргу частинами за вищевказаним кредитним договором, а саме 44685,75 грн. В додатках зазначено, що надається: «1.Кредитний договір /копія/» (а.с.128)

Відповідно до Заперечень на позовну заяву відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.52-54), останній зазначає, що 17.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір і підписана заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідно до умов договору, позивачу був наданий кредит, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач в свою чергу зобов’язалась повернути кредитні кошти зі сплатою процентів за користування кредитом, згідно умов і правил.

На вимогу суду надати оригінал укладеного між сторонами кредитного договору, відповідач зазначив, що надати оригінал кредитного договору від 17.03.2011 року немає можливості, оскільки виконавчий напис від 23.06.2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О. №6122 на теперішній час перебуває на виконанні у Марківському районному відділі ДВС ГТУЮ в Луганській області. (а.с.108-109)

Згідно відповіді в.о. начальника Марківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Р.В. Колгана, останній повідомляє, що у виконавчому провадженні АСВП 54834505 по примусовому виконанню виконавчого напису №6122 виданого 23.06.2017 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу на суму 46485,75 грн., оригінал кредитного договору б/н від 17.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 – відсутній (а.с.156).

Крім того, на виконання запиту суду щодо документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №6122 від 23.06.2017 року, приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Р.О. надає копію анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17.03.2011 року підписаного з ОСОБА_2, як документ на підставі якого був вчинений виконавчий напис (а.с.129), а не кредитний договір, як зазначав у своїй заяві ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.128).

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, ПАТ КБ «Приватбанк» для вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Швець Р.О. не було надано оригіналу кредитного договору б/н від 17.03.2011 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, що є прямим порушенням вимог діючого законодавства.

Окрім того, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п. 2.2.п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У даному конкретному випадку з наданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щвець Р.О. на вимогу суду копій документів на 26 аркушах (прошито, пронумеровано і скріплено печаткою), на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 23.06.2017 року за реєстровим номером №6122, вбачається, що нотаріусу була надана копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, втім не надано доказів вручення вимоги ОСОБА_2

Суд погоджується з доводами позивача, що з виконавчого напису нотаріуса вбачається, що загальна сума заборгованості, яка була прийнята нотаріусом та зазначена в виконавчому написі, включає в себе залишок заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками, заборгованість з пені та комісії за період з 17.03.2011 р. по 30.04.2017 р., заборгованість по штрафам (фіксована частина), заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості), витрати за вчинення виконавчого напису. Відповідність розрахунків заборгованості та відсотків, з урахування строків позовної давності, нотаріусом не перевірялася. Виконавчий напис видано саме на суму, яка була вказана відповідачем по справі. Обставини спеціальної позовної давності стосовно неустойки нотаріусом не враховувалися.

Також, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було враховано того факту, що неустойка (штраф, пеня) та сума плати нотаріусу (державного мита) не передбачена умовами Договору, що чітко суперечить ч. 2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 6.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, на час проведення антитерористичної операції, в межах території де мешкає позивач, забороняється з 14.04.2014 р. нараховувати пеню та/або штрафи на основну суму заборгованості, що вже є достатнім аргументом того, що заборгованість не є безспірною.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1. Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р, смт Марківка Луганської області є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Отже, сам факт наявності діючої норми закону, за якою забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами з 14.04.2014 р. громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася антитерористична операція, є достатнім аргументом того, що заявлену суму заборгованості не можна вважати безспірною.

Таким чином, навіть наведені вище обставини щодо неврахування банком при обчисленні заборгованості Положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» самі по собі є підтвердженням того, що заборгованість не є безспірною, і таким чином, це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем в односторонньому порядку, без повідомлення позивача, неправомірно було збільшено розмір процентної ставки за користуванням кредиту, а саме з 01.05.2014 р. з 30% до 34,8% та з 01.04.2015 р. з 30% до 43,2%, що є порушенням вимог ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.1056-1 ЦК України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що факти, викладені представником позивача ОСОБА_1 в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви був сплачений судовий збір згідно квитанції від 14.11.2017 року (а.с.1) в сумі 640,00 гривень, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Марківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити у повному обсязі.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 23.06.2017 року, зареєстрований в реєстрі за №6122 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 44 684 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по справі у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Луганської області.

В судовому засіданні 15 січня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2018 року.

Суддя О.В.Рукас