Постанова № 71635761, 12.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-1020/2011

Провадження № 22-ц/779/36/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухваленого суддею Барашковим В.В. 07 жовтня 2013 року в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2010 року ВАТ КБ “Надра” поданий позов до ОСОБА_3 (позичальника) та ОСОБА_4 (поручителя) про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором від 18 серпня 2008 року. Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 1856/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 845 697,59 грн та судові витрати (а.с.2).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2013 року, ухваленим після перегляду заочного рішення від 14 грудня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість в розмірі 826 364,89 грн за кредитним договором від 18.08.2008 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині нарахування пені, представник ОСОБА_3 (позичальника) подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду матеріалам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутній деталізований розрахунок заборгованості, що унеможливлює його перевірку. Апелянт не погоджується з висновком суду в частині стягнення пені, оскільки представлений у справі розрахунок здійснено в іноземній валюті. Просив рішення суду першої інстанції в частині нарахування пені скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника апелянта, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є не обгрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив із того, що відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення. Такими обставинами суд вважав те, що відповідачі виховують четверо неповнолітніх дітей, крім того, ОСОБА_4 являється одинокою матір’ю двох з них, відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 19 332, 70 гривень.

Позивачем в частині відмови у задоволенні позову щодо пені рішення суду не оскаржено.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором № 1856/2008 від 18.08.2008 року ВАТ КБ «Надра» на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності надано кредит ОСОБА_3 у розмірі 87 890 доларів США грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк до 17.08.2028 року (а.с.9-10). Кредит був виданий на наступні цілі: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №2713 від 18.08.2008 року нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань 18.08.2008 року також укладено договір іпотеки зазначеної квартири та договір поруки з ОСОБА_4 (а.с.11).

Згідно з пунктом 1.3.1 щомісячна сума платежу складає 1137,87 доларів США (а.с.9).

За змістом п.3.3.3 кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється щомісячно до 16 числа поточного місяця, а банк здійснює списання заборгованості до 18 числа поточного місяця. Якщо позичальник до 16 числа не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, починаючи з 19 числа поточного місяця банк застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором (а.с.9, зворот).

Відповідно до п.4.2.3 вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги банку про надання додаткового забезпечення виконання зобов’язання згідно з п.4.2.2 цього договору його не надасть (шляхом укладення відповідного договору), або запропоноване забезпечення не влаштує банк (а.с.9, зворот).

В силу п.4.2.4 банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.3.3.3 цього договору, а також у випадку невиконання умов, передбачених у п.4.3.6 цього договору (а.с.9, зворот).

Згідно з п.5.2 у випадку прострочення виконання зобов’язань позичальника щодо проведення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (а.с.10, зворот).

ВАТ КБ «Надра» 29 січня 2010 року направлялись претензії позичальнику та поручителю щодо заборгованості по погашенню кредиту та сплаті відсотків у розмірі 16 817,94 доларів США та вимога сплатити вказану суму заборгованості в добровільному порядку (а.с.13,14).

З наданого банком розрахунку вбачається, що протягом дії договору встановлена процентна ставка – 14,49% не змінювалася (а.с.7). Загальна заборгованість по кредитному договору станом на 08.04.2010 року становить 106723,40 доларів США, в гривневому еквіваленті – 845697,45 грн, з них: по кредиту – 87104,57 доларів США (690234,03 грн); по процентах – 17179,13 доларів США (136130,86 грн); пені за порушення строку сплати ануітетного платежу – 2439,70 доларів США (19332,70 грн).

Останній платіж ОСОБА_3 здійснив у липні 2009 року, сплативши 128, 00 доларів США процентів, останній платіж по тілу кредиту позичальником був здійснений 18.11.2008р. у розмірі 49,88 доларів США, заборгованість за кредитним договором почала утворюватися з 31 грудня 2008 року.

Наявність та розмір заборгованості по кредиту та процентах апелянтом не оспорюється, тому в цій частині апеляційним судом рішення не переглядається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Згідно ч.1. ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поняття неустойки передбачено у частині 1 ст. 549 ЦК України, а відповідно до частини третьої зазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Підстави для зменшення розміру неустойки передбачені у статті 551 ЦК України.

Судом першої інстанції відмовлено позивачу у стягненні нарахованої пені у повному обсязі і рішення в цій частині позивачем не оскаржується.

Доводи апелянта про те, що неустойка банком нараховувалась у іноземній валюті не заслуговують на увагу, оскільки судом взагалі відмовлено у стягненні неустойки і в цій частині рішенням суду не вирішено питання про права та обов»язки апелянта, зокрема про обов»язок сплати цієї суми неустойки на користь банку.

При тому, суд зауважує, що апелянт не позбавлений права сплатити у добровільному порядку будь-яку суму неустойки на користь банку, визначену на свій розсуд.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом правильно застосовані норми матеріального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2013 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2018 року.

Судді: І.О. Максюта

О.В. Пнівчук

О.О. Томин