Постанова № 71634647, 16.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Луценко О.М.

№22-ц/796/ 671/2018 Доповідач Кравець В.А.

Справа №756/11942/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - ТкаченкоНаталії Володимирівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати Кредитний договір №001-2900/756- 0118 (на придбання майна) від 14 вересня 2007 року, укладений між ним та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк), предметом якого визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідно до п. 1.1.1.1. - 4,5% річних за користування кредитом у період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.1.2. - 9,95% річних за користування кредитом у період з 11 вересня 2012 року по 10 вересня 2037 року включно; п. 1.1.2. - за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення): п. 1.1.2.1. 13,5% річних в період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.2.2. - 29,85% річних у період з 11 вересня 2037 року включно; п. 1.1.3 - у разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом за цим Договором, а саме: базова процентна ставка - у розмірі 10,45% річних та підвищена процентна ставка - у розмірі 31,35% річних - недійсним.

У мотивування вимог посилався на те, що на теперішній день існує (та діє) два Кредитних договори, укладені однією датою 14.09.2007 року між тими самими сторонами. Однак, зазначені Кредитні договори істотно відрізняються умовами кредитування, вони скріплені відбитками печаток різних відділень ВАТ «Універсал Банку», при цьому стороною обох договорів з боку позичальника виступає Київська філія №2 ВАТ «Універсал Банк» в особі директора Яковини С.В., а саме Кредитний договір №1 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» №1 з ідентифікаційним кодом: 21133352, a кредитний договір №2 скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» Київської філії №2 з ідентифікаційним кодом: 35145749.

Підписання обох правочинів (Кредитного договору №1 та Кредитного договору №2) мало місце, однак умови надання грошових коштів та передання майна в іпотеку було виконано лише за Кредитним договором №2. Однак ніяких дій з приводу виконання умов забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №1 сторонами виконано не було. Дійсно, між сторонами Кредитного договору №2, на виконання п. 2.1 та 3.1 Кредитного договору було укладено Договір іпотеки б/н від 14 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №5045 14 вересня 2007 року.

Спірний Кредитний договір, таким чином, сторонами був підписаний, але фактично ніколи не виконувався та не міг виконуватись, через недотримання вимог договору та закону стосовно його укладання.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір №001-2900/756-0118 (на придбання майна) від 14 вересня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_3 предметом якого визначено розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідно до п. 1.1.1.1. - 4,5% річних за користування кредитом у період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.1.2. - 9,95% річних за користування кредитом у період з 11 вересня 2012 року по 10 вересня 2037 року включно; п. 1.1.2. - за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення): п. 1.1.2.1. 13,5%) річних в період з 14 вересня 2007 року по 10 вересня 2012 року включно; п. 1.1.2.2. - 29,85% річних у період з 11 вересня 2037 року включно; п. 1.1.3 - у разі звільнення позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки за користування кредитом за цим Договором , а саме: базова процентна ставка - у розмірі 10,45% річних та підвищена процентна ставка - у розмірі 31,35% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» - Ткаченко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що виконання Банком умов кредитного договору в частині надання кредитних коштів у розмірі 120011,00 швейцарських франків в судовому засіданні позивачем нe оспорювалось та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, наявність у ПАТ «Універсал Банк» вимог до позичальника в рамках заявлених позовних вимог, доведеність розміру та обґрунтованість нарахування кредитної заборгованості встановлена судовими рішеннями Деснянського районного суду м. Києва №2/754/2393/13 (№754/4522/13-ц) від 07.10.2013 p., яким чітко визначено, що 10.09.2008 р. відповідач звільнений з основного місця роботи та з наступного після звільнення дня Банком правомірно було застосовано нову процентну ставку за користування кредитом в розмірі 31,35% річних у відповідності до п.1.1.3 договору. Рішення набрало законної сили після перегляду Апеляційним судом м. Києва 25.02.2014 p.

Підтвердженням погодження ОСОБА_3 з умовами договору в частині збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є розрахунок заборгованості, який надано у справі №754/4522/13-ц та з якого чітко вбачається, що з 10.02.2008 р. по грудень 2012 ОСОБА_3 самостійно сплачувалися відсотки, виходячи з розміру 31,35%. Таким чином, сторони приступили до виконання умов кредитного договору, в т.ч. із сплати підвищеної відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 31,35%, тому кожна із сторін вправі вимагати його виконання.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» - Ткаченко Н.В. свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представники позивача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що за кредитним договором № 001-2900/756-0118 (на придбання майна) від 14.09.2007року не відбулося набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин, зокрема, у кредитора не виникало зобов'язання надати кредит в силу невиконання сторонами п.2.1 даного договору, а саме не було укладено в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором відповідних договорів згідно п.3.1-3.2 договору, а в позичальника відповідно не виникало зобов'язання з повернення кредиту на умовах, визначених цим кредитним договором.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір (на придбання майна) № 001-2900/756-0118 та скріплено печаткою ВАТ «Банк Універсальний» №1 з ідентифікаційним кодом: 21133352 (а.с. 6-17).

На умовах зазначеного договору сторонами узгоджено надання кредиту на суму 120 011 швейцарських франків, за умовами якого було встановлено розмір процентної ставки 4,5%, за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.09.2012 року; 9,95% - за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року; 13,5% за користування кредитом у період з 14.09.2007 року по 10.19.2012 року; 29,85% за користування кредитом у період з 11.09.2012 року по 10.09.2037 року (підвищена процентна ставка при користуванні кредитним коштами понад встановлений строк). Також, згідно умов цього кредитного договору передбачалось, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки: базова - 10,45%, підвищена -31,35% річних.

Сторонами погоджено, що зобов'язання кредитора виникає з моменту укладення договору передання в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також страхування переданого в іпотеку майна. Цільовим призначенням зазначеного договору було придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір (на придбання майна) № 001-2900/756-0118 скріплено печаткою BAT «Банк Універсальний» №2 з ідентифікаційним кодом: 35145749 (а.с. 18-26).

На умовах зазначеного договору сторонами узгоджено надання кредиту на суму 120 011 швейцарських франків, за умовами якого було встановлено розмір процентної ставки - 4,5%, за користування кредитом, користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 13,5%. В зазначеному кредитному договорі не передбачено, що у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи встановлюються нові процентні ставки. Сторонами погоджено, що зобов'язання кредитора виникає з моменту укладення договору передання в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також страхування переданого в іпотеку майна. Цільове призначення зазначеного договору було придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

14.09.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (ідентифікаційний код 21133352) та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки (а.с. 27-30). За умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань перед кредитором ВАТ «Банк Універсальний» за кредитним договором № 001-2900/756-0118 від 14.09.2007 року передав в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту. Колегія переглядає рішення з урахуванням чинності ЦПК України на час розгляду справи.

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (чинної на час розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. За змістом частини третьої статті 14 ЦПК України, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК України особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2014 року, задоволено позов ТОВ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 001-2900/756-0118 від 14.09.2007 року, а також відмовлено в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ТОВ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним (а.с. 33-37, 154-157).

Тобто зазначеним рішенням, що набрало законної сили та яке має преюдиційне значення, встановлено правомірність та дійсність оспорюваного в даній справі договору кредиту, відповідно до якого було стягнуто заборгованість.

При ухваленні рішення судом не досліджувалися матеріали справи та не була надана оцінка доказам, а тому договір є дійсним, оскільки його дійсність була встановлена судовими рішеннями, які є преюдиційними та таким, що набрали законної сили.

Крім того, відповідно до копії зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, що була подана до Деснянського районного суду м. Києва, останній на підставі ст. 3, 4, 13, 203, 215 ЦК України, ст. 11, 18, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати недійсним повністю кредитний договір №001-2900/756-0118 14.09.07р. (Кредитний договір №2), укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 в редакції, яка передбачає наступні розміри процентних ставок за користування кредитом та порядок їх застосування: пп. 1.1.1,1. - базова процента ставка 4,5% - за користування кредитом у період з 14.09.07 р. по 10.09.12р.; пп. 1.1.1.2. - базова 9,95% - за користування кредитом у період з 11.09.12р.по 10.09.2037р.; пп.1.1.2.1. підвищена процента ставка при простроченні платежів - 13,5% у період з 14.09.07р. по 10.09.12р.; пп. 1.1.2.2. - підвищена процента ставка при простроченні 29,85% - у період з 11.09.12р. по 10.09.2037р.; пп.1.1.3. базова процента ставка - 10,45%, підвищена процента ставка при простроченні 31,35% річних - у разі звільнення Позичальника з основного місця роботи.

Також просив зобов'язати ПАТ «Універсал Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №001-2900/756-0118 від 14.09.07р. починаючи з 14.09.07р. виходячи з первинної редакції договору, що передбачає наступні розміри процентних ставок по кредиту: - базова 4,5%о річних (п. 1.1.), у випадку прострочення підвищена ставка -13,5% річних (пп.1.1.1.) з моменту виникнення прострочки.

Свої вимоги за цим позовом мотивував тим, що з боку ПАТ «Універсал Банк» йому у примусово-агресивній формі було запропоновано по суті «перепідписати» вже укладений ним з банком Кредитний договір №1 на нових умовах, які були для нього вкрай невигідними.

Деснянським районним судом м. Києва було перевірено доводи позивача щодо недійсності цього самого кредитного договору та встановлено, що він відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із ОСОБА_3на користь ПАТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,00 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 368,374,376,381- 384 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н ОВ И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - Ткаченко НаталіїВолодимирівни - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Повне судове рішення складено 16 січня 2018 року

Головуючий

Судді