Постанова № 71634127, 11.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018 року Справа № 912/2616/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Ананійчук О.А., довіреність №19/3-02/427 від 28.12.2017 р., ;

від позивача: Полтавець П.Ю., довіреність № 19/3-02/423 від 28.12.2017 р., ;

від відповідача: Бойченко Л.В., довіреність № 369Д-10 від 21.12.2017 р., ;

від ТОВ "Завод модифікованих жирів": Пипко Р.П., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1003411904 від 22.12.2017 р., ;

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2017 року, ухвалену суддею Макаренко Т.В., у справі № 912/2616/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

до відповідача Приватного підприємства "Еллада"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Приватного акціонерного товариства "Креатив";

- Публічного акціонерного товариства "Креатив Груп";

- Закритого акціонерного товариства "Завод модифікованих жирів";

- ОСОБА_6;

- ОСОБА_7;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2017 року по справі №912/2616/16 (суддя Макаренко Т.В.) провадження у справі № 912/2616/16 припинено.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З урахуванням викладеного, провадження у справі підлягає припиненню, оскільки заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання кредиторських вимог до ПП "Еллада" саме в частині вимог, що забезпечені іпотекою та заставою, у справі № 910/23852/16 задоволено.

Вимоги іпотекодержателя/заставодержателя мають розглядатися виключно в межах справи про банкрутство іпотекодавця/заставодавця і не можуть бути розглянуті по суті у позовному провадженні за наявності порушеної такої справи про банкрутство.

Не погодившись із вказаною ухвалою господарського суду Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та передати справу №912/2616/16 до суду першої інстанції для розгляду по суті.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає межі поширення мораторію на задоволення вимог кредиторів та встановлює виключення (випадки) не поширення мораторію, до яких відноситься і звернення стягнення на заставне майно, що є предметом розгляду по даній справі.

Вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та в жодному випадку не поширюється на вимоги забезпечених кредиторів про звернення стягнення на заставне майно.

У випадку звернення стягнення на заставне майно, що є предметом спору даній судовій справі, дія мораторію, визначеного ст. 19 Закону не поширюється, а відтак дія мораторію на вимоги AT «Ощадбанк» не поширюється, а отже і відсутні законні підстави для припинення провадження у справі № 912/2616/16.

Крім того, після порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Еллада», відносини між Позивачем та Відповідачем не підпадають під дію ст. 17 Закону, так як «Ощадбанк» є кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна Відповідача (забезпеченим кредитором), а вказана стаття регулює відносини між конкурсними кредиторами та боржником.

Отже, факт визнання забезпечених кредиторських вимог Позивача до Відповідача та затвердження їх судом у справі про банкрутство ПП «Еллада», не свідчить про неможливість вирішення господарського спору між Позивачем та Відповідачем у порядку позовного провадження в межах справи № 912/2616/16.

Приватне підприємство "Еллада" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" та залишити в силі ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2017 року.

Приватне акціонерне товариство "Креатив", Публічне акціонерне товариство "Креатив Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод модифікованих жирів", Товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" у відзивах на апеляційну скаргу просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" та залишити в силі ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2017 року.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відзив на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року

прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 26.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкладено розгляд справи на 11.01.2018 року.

В судовому засіданні 11.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016 (вх. № 2616/16 від 11.07.2016) яка містить наступні вимоги:

В рахунок часткового погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Креатив" перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 3 від 12.04.2011, в розмірі 182 376 855 доларів США 71 цент, 12 788 343 євро 65 центів та 117 167 462 гривні 43 копійки (що в загальному розмірі за курсом НБУ станом на 08.06.2016 складає 5 031 849 369,51 грн), що складається з:

- простроченої заборгованості за основним боргом - в розмірі 157 813 051,00 доларів США, 10 960 903,46 євро ( що в еквіваленті складає 4 249 763 064,20 грн);

- простроченої заборгованості за процентами - в розмірі 24 555 240,65 доларів США та 1 827 440,19 євро ( що в еквіваленті складає 664 705 069,55 грн);

- пені за несвоєчасні сплату основного боргу в доларах США - в розмірі 3 885 316,15 грн;

- пені за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - в розмірі 306 230,98 грн.;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в доларах США - 95 112 113,41 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами в євро - 7 801 722,00 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в доларах США - 323 776,35 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату основного боргу в євро - 25 519,25 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в доларах США - 8 942 147,81 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в євро - 735 144,92 грн;

- простроченої заборгованості за комісією за резервування коштів в доларах США - 8 564,06 дол. США;

- суми пені за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в гривні - 32 866,02 грн;

- суми 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за резервування - 2 625,54 грн;

- Звернути стягнення на:

- предмет іпотеки за Іпотечним договором № 4 від 12.04.2011, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрованим в реєстрі за № 2048/11, який укладено між публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Приватним підприємством "Еллада" та належить останньому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.05.10 (серія НОМЕР_1), виданим в Кіровоградській обл., м. Кіровоград Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 19.05.10 за № 436, зареєстрованим в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.05.10, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 21.05.2010 ( номер витягу 26194926) та записаним у реєстрову книгу № 4 за записом № 877 під реєстраційним номером 26526989 , шляхом набуття Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" права власності, за ціною, яка буде визначена в судовому процесі, на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016.

- Визнати за Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016.

- Звернути стягнення на:

- предмет застави за договором застави обладнання № 3 від 12.04.2011, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., який укладено між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Приватним підприємством "Еллада", а саме рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016 із застосуванням способу звернення на Предмет застави, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження" - продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, а саме:

- надати Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" право продажу від імені Приватного підприємства "Еллада" рухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016 будь якій особі на підставі договору купівлі-продажу, за початковою ціною, яка буде визначена в судовому процесі;

- передати публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в управління Предмет застави, а саме рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016, що належить Приватному підприємству "Еллада" на праві власності - на період до його реалізації та надати право публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" отримувати у будь-яких фізичних та юридичних осіб, незалежно від їх форм власності, в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, нотаріусів будь-які документи (оригінали, їх копії, дублікати, витяги з державних реєстрів, довідки), необхідні для управління ( в тому числі для укладення будь-яких правочинів, спрямованих на збереження/охорону та отримання доходів від управління) та укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем щодо рухомого майна, згідно переліку, наведеного в позовній заяві № 55/2-08/1073-326/2016-00/вих від 06.07.2016, що належить Приватному підприємству "Еллада" на праві власності, зокрема, але не виключно, надати публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України":

- право отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, а також в Державній реєстраційній службі, нотаріусів будь-яких документів, необхідних для здійснення управління, укладення договорів найму, оренди, суборенди Предмету застави за Договором застави обладнання № 3 від 12.04.2011;

- право здійснення дій, пов'язаних з управлінням, спільним управлінням з будь-якими особами, передачею в наступне управління, а також дій щодо зміни, розірвання, укладення правочинів, договорів, угод оренди, суборенди, найму Предмету застави за Договором застави обладнання № 3 від 12.04.2011;

- право отримання всіх орендних, суборендних та будь-яких інших платежів за користування Предметом застави за Договором застави обладнання № 3 від 12.04.2011;

- право здійснення дій, пов'язаних з укладенням, зміною, розірванням правочинів, договорів, угод про надання послуг щодо прибирання, електропостачання, водопостачання, телефонного зв'язку, теплопостачання, газопостачання, утримування та обслуговування Предмету застави за Договором застави обладнання № 3 від 12.04.2011, встановлення та обслуговування охоронної та пожежної сигналізації тощо.

Ухвалою від 12.07.2016 року порушено провадження у справі, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Креатив"; Публічне акціонерне товариство "Креатив Груп"; Закрите акціонерне товариство "Завод модифікованих жирів"; ОСОБА_6; ОСОБА_7.

Ухвалою від 01.08.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", оскільки рішення по справі може вплинути на його права та обов'язки.

29.06.2017 року Господарським судом міста Києва у справі № 910/23852/16 винесено ухвалу попереднього засідання у справі про банкрутство ПП "Еллада".

Так, вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредитора ПАТ "Державний ощадний банк України" є забезпеченими та ґрунтуються на такому, що 09 жовтня 2009 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПрАТ "Креатив" було укладено договір кредитної лінії № 10 з максимальним лімітом кредитування 99 256 300,00 дол. США, з остаточним терміном повернення кредитних коштів 30.12.2017.

З метою забезпечення належного виконання ПрАТ "Креатив" умов договору кредитної лінії №10, між ПП "Еллада" та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено іпотечний договір № 31 від 22.12.2010. За умовами цього іпотечного договору № 31, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить ПП "Еллада" на праві власності, а саме: комплекс, що розташований в Кіровоградській області в м. Кропивницький, вул. Мурманська, 29е (літера "е"), заставною вартістю 132 096,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви Кредитора (07.02.2017), становить 3 601 297,98 грн.

Також, для забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "Креатив" за Договором кредитної лінії № 10, 22.12.2010 між ПП "Еллада" та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено Договір застави рухомого й нерухомого майна № 24. За умовами цього договору застави, предметом застави є нерухомість та обладнання для очистки, сортування та сушки насіння олійних культур, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. заставною вартістю 5 405 757,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви з кредиторськими вимогами (07.02.2017), становить 174 638 442,75 грн.

Таким чином вимоги Кредитора, що ґрунтуються на умовах договору кредитної лінії № 10, є такими що забезпечені заставою майна ПП "Еллада" (майнового поручителя) заставною вартістю 178 239 740,73 грн. Крім того, 12 квітня 2011 року між ПрАТ "Креатив" та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір кредитної лінії № 3 з діючим лімітом 175 100 00 дол. США.

З метою забезпечення зобов'язань ПрАТ "Креатив" за договором кредитної лінії №3, між Боржником (майновим поручителем) та Кредитором було укладено іпотечний договір № 4 від 12.04.2011. За умовами іпотечного договору, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить ПП "Еллада" на праві власності, а саме: комплекс будівель I черги, що розташований в Кіровоградській області в АДРЕСА_1, заставною вартістю 63 267 104,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви з кредиторськими вимогами (07.02.2017), становить 1 724 834 164,03 грн.

Також, 12.04.2011 між ПП "Еллада" та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено договір застави № 3. За умовами договору застави, предметом договору є рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. заставною вартістю 56 104 800,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті, на дату пред'явлення заяви з кредиторськими вимогами (07.02.2017), становить 1 529 570 182,42 грн.

Таким чином вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України", що ґрунтуються на умовах договору кредитної лінії № 3, є такими що забезпечені заставою майна ПП "Еллада" (майнового поручителя) загальною вартістю 3 254 404 346,45 грн. У відповідності до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи зі змісту договорів забезпечення, заставна вартість майна ПП "Еллада", що передане в заставу ПАТ "Державний ощадний банк України" складає 3 432 644 087,18 грн. Згідно з розрахунком заборгованості, ПрАТ "Креатив" має заборгованість за договором кредитної лінії № 10, що становить 119 388 704,95 дол. США та 569 681 234,07 грн; а також заборгованість за договором кредитної лінії № 3, що становить 193 449 805,48 дол. США, 13 621 492,10 євро та 111 694 361,29 грн.

Зважаючи на встановлені Господарським судом м. Києва фактичні обставини, ПАТ "Державний ощадний банк України" є забезпеченим кредитором, та його вимоги підлягають окремому включенню до реєстру вимог кредиторів, як такі що забезпечені заставою майна ПП "Еллада" (майнового поручителя) на загальну суму 3 432 644 087,18 грн.

Відповідачем до матеріалів справи подано клопотання № 143/10 від 08.11.2017 про припинення провадження у справі із зазначенням, що задоволення вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо звернення стягнення на заставне майно ПП "Еллада" можливе лише в рамках судової справи № 910/23852/16 про банкрутство Боржника.

Свою позицію ПП «Еллада» обґрунтовував тим, що:

- вимоги Банку на предмет застави та іпотеки мають бути задоволені виключно у межах процедури банкрутства ПГ1 «Еллада»;

- дія мораторію, який введений одночасно з порушенням справи про банкрутство ПП «Еллада», розповсюджується на вимоги забезпечених кредиторів;

- є рішення суду (ухвала Господарського суду м. Києва у справі про банкрутство ПП «Еллада»), яким вже розглянуті та задоволені вимоги Банку в повному обсязі.

22.11.2017 від ТОВ "Соколівський консервний завод", ПАТ "Креатив Груп", ТОВ "Завод модифікованих жирів" надійшли пояснення щодо необхідності припинення провадження у справі. Від ПрАТ "Креатив" надійшло клопотання про припинення провадження у справі у відповідності до приписів частини 3 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову (ч. 3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Як підтверджено матеріалами справи, Господарським судом міста Києва у справі № 910/23852/16 про банкрутство ПП "Еллада" ухвалою від 29.06.2017 року було затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", які забезпечені заставою майна боржника на суму 3 432 644 087,18 грн. Дана ухвала набрала законної сили.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З урахуванням викладеного, господарський суд прийшов до правильного висновку, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки у справі № 910/23852/16 задоволено заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання кредиторських вимог до ПП "Еллада" саме в частині вимог, що забезпечені іпотекою та заставою.

Твердження скаржника про непоширення норм ч.ч. 1-4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на вимоги до боржника, забезпечені заставою та непоширення на них дії мораторію спростовуються саме тими ж правовими нормами, на які і посилається позивач, довільно їх трактуючи.

Так, дійсно, відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В той же час, саме частиною 5 статті 19 Закону, а не ч. 3 статті 19 Закону, на яку посилається позивач, визначено виключний перелік вимог на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Тобто, із зазначеного вбачається, що дія мораторію на вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України», щодо звернення стягнення на заставне майно розповсюджується, а тому з урахуванням вимог частини 6 статті 19 Закону, вимоги Банку, як забезпеченого кредитора, мають бути задоволені виключно в рамках справи №910/23852/16 про банкрутство ПП «Еллада».

Саме така правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №917/454/15, постанові ВГСУ від 06.09.2017 року у справі №912/408/16.

Відповідно до першого-другого абзаців ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Отже, у частині 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені випадки заборони стягнення на підставі саме виконавчих та інших документів, а не визначено вимоги, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки на момент винесення оскаржуваної ухвали у справі № 912/2616/16 ще не було винесено рішення по суті спору та, відповідно, не було видано будь-яких виконавчих документів, що містять майнові вимоги, на підставі яких здійснювалося стягнення, не було відкрито виконавче провадження, то застосування до спірних правовідносин частини 3 ст. 19 вищезазначеного Закону є передчасним.

Крім того, відповідно до імперативних приписів ч. 15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Одночасно відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону про банкрутство, яка врегульовує питання мораторію на задоволення вимог кредиторів, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, спеціальними нормами Закону про банкрутство, які мають пріоритет у застосуванні щодо правовідносин банкрутства, встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство доля грошових вимог кредиторів боржника, які виникли до порушення справи про банкрутство ( у т.ч. забезпечених), а саме їх пред'явлення, розгляд, визнання та задоволення, відбувається виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

Таку ж правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 06.09.2017 у справі № 912/408/16, від 20.04.2016 у справі № 917/454/15, від 08.09.2015 у справі № 926/540/14, від 19.05.2015 у справі № 903/399/13 тощо.

Верховний Суд України у постанові від 23.12.2015 по справі № 3-1135гс15 також дотримувався вказаної позиції, вказавши, що системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися тільки на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені Законом про банкрутство.

Також, господарським судом правильно врахована правова позиція, що є узагальненням практики Вищого господарського суду України, яка викладена у пп. 4.4.5 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів". Так задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), у разі порушення справи про банкрутство боржника має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI).

Вказаним спростовуються всі доводи скаржника про непоширення на забезпечені вимоги до боржника імперативних приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак позивач є забезпеченим кредитором і задоволення його вимог за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, можливе лише в межах провадження у справі про банкрутство, а, оскільки, на момент винесення даної ухвали наявна порушена справа про банкрутство відповідача, у господарського суду відсутні правові підстави для розгляду даної справи у позовному провадженні.

Посилання Банку на нерозповсюдження на його вимоги дії введеного у справі про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів спростовується також положеннями ч. 1 ст. 19 Закону пре банкрутство, згідно з якою мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до дня введення мораторію. Отже, в розумінні вказаної норми визначальним є саме момент виникнення заборгованості боржника (до порушення провадження у справі про банкрутство), а тому незалежно віл забезпечення відповідних вимог майном боржника на них розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Така правова поліція викладена в Постанові ВГСУ від 06.09.2017 року у справі № 912/408/16.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду України в адміністративних справах є недоцільними, оскільки в них мова йде про конкурсних і поточних кредиторів і можливість останніми подавати позови в порядку позовного провадження в разі наявності справи про банкрутство. Це зумовлене підвідомчістю до різних форм судочинства, так в наведених справах розглядалась заборгованість боржника, яка виникла із його подальшою діяльністю щодо сплати обов'язкових платежів до контролюючих органів.

Посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі № 917/457/15, як на обов'язковий відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, є безпідставним, оскільки вищезазначена постанова не містить висновку Верховного Суду України, прийнятого саме за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

А саме, у вищезазначеній постанові Верховного Суду України зазначено, що аналіз оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень частини 15 статті 16, частини 6 статті 19 Закону № 2343-XII, оскільки воно ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Крім того, правовий висновок суду касаційної інстанції у справі № 917/457/15 не суперечить викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 3-1135гс15 висновку щодо застосування норм матеріального права, оскільки правовідносини між сторонами у зазначеній справі та у справі, яка розглядається, не є аналогічними.

З огляду на викладене, враховуючи імперативні приписи ч. 15 ст. 16, п. 4 ст. 17, абз. 2 ч. 6 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимоги іпотекодержателя/заставодержателя мають розглядатися виключно в межах справи про банкрутство іпотекодавця/заставодавця і не можуть бути розглянуті по суті у позовному провадженні за наявності порушеної такої справи про банкрутство.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 271, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2017 року у справі № 912/2616/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін