Постанова № 71632454, 16.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/716/18 Справа № 179/635/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Демченко Е.Л.

суддів – Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Кредитної спілки «Союз-Дніпро» на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року по справі за позовом Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2017 року Кредитна спілка “Союз-Дніпро” (далі — КС “Союз-Дніпро”) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 22 вересня 2014 року між КС “Союз-Дніпро” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2218/14, за умовами якого КС “Союз-Дніпро” надала останній кредитні кошти у сумі 12.780 грн. на строк з 22 вересня 2014 року по 21 вересня 2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Зазначали, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 вересня 2014 року між КС “Союз-Дніпро” та ОСОБА_4, ОСОБА_3, як поручителями, та ОСОБА_2, як позичальником, укладено договір поруки №2218/14.

Вказували, що КС “Союз-Дніпро” умови договору виконала у повному обсязі, надавши обумовлені кредитні кошти.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов’язання, несвоєчасно сплачувала заборгованість по кредиту та відсоткам за його користування, а вимоги про погашення заборгованості нею та поручителями залишені без належного виконання, а тому станом на 20 червня 2016 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 34.110 грн.24 коп., з яких 10.103 грн. 73 коп. заборгованість за тілом кредиту та 24.006 грн. 51 коп. відсотки, яку позивач просить стягнути у солідарному порядку з відповідачів.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року позовні вимоги КС «Союз-Дніпро» задоволено частково. Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитом, яка складається з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 10.103 грн.73 коп., процентів у розмірі 1.263 грн.77 коп., неустойки (процентів, плати) у розмірі 1.010 грн.37 коп. та судовий збір в розмірі 1.378 грн.

В апеляційній скарзі КС «Союз-Дніпро», зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги КС «Союз-Дніпро» в повному обсязі.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 22 вересня 2014 року між позивачем КС “Союз- Дніпро” та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2218/14, за умовами якого КС “Союз- Дніпро” надала останній кредитні кошти у розмірі 12.780 грн. на строк з 22 вересня 2014 року по 21 вересня 2016 року, зі сплатою відсотків згідно умов договору.

ОСОБА_2 зобов’язалася погашати заборгованість щомісячно у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань за зазначеним вище кредитним договором, 22 вересня 2014 року між позивачем КС “Союз-Дніпро” та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3, як поручителями, та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, укладено договір поруки №2218/14.

Згідно договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Позичальник ОСОБА_2 належним чином взяті на себе зобов’язання не виконувала, сплачувала за кредитом нерегулярно та не у повному об’ємі у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

КС “Союз-Дніпро ”12 серпня 2015 року, 21 січня 2016 року та 25 квітня 2016 року надсилала на адресу позичальника та поручителів вимоги про погашення допущеної заборгованості.

Вимоги залишені без належного реагування.

Станом на 20 червня 2016 року за спірним кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 34.110 грн.24 коп., з яких 10.103 грн.73 коп. заборгованість за тілом кредиту та 24.006 грн.51 коп. відсотки.

Задовольняючи частково позовні вимоги кредитної спілки суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту та часткового стягнення відсотків у розмірі 1.263 грн.77 коп., а решту відсотків у розмірі 25.055 грн. 43 коп. вважав неустойкою (пенею) та зменшив суму її стягнення у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України до 1.010 грн.37 коп.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, що у відповідності до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов’язки виникають у кожного контрагента.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно зі ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання,застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, вбачається, що останнє погашення за спірним кредитним договором було вчинено 10 листопада 2015 року (спірним кредитним договором визначений обов’язок сплатити заборгованості з 20 по 30 число). 21 січня 2016 року та 25 квітня 2016 року кредитною спілкою повідомлення про наявну заборгованість за кредитом було направлено боржнику та поручителям, з позовом до суду банк звернувся 04 липня 2016 року.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем); у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Зі змісту наведених норм випливає висновок, що зобов’язання з кредитного договору передбачає єдиний обов’язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

При цьому однією з істотних умов укладення кредитного договору, яка повинна бути узгоджена в договорі, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа).

За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт).

З тексту спірного кредитного договору вбачається, що сторони дійшли згоди, якщо при порушенні позичальником строків сплати кредиту, вказаних в п.4.2 цього договору більше ніж на 15 календарних днів з 16 дня, кредитодавець нараховує процент (плату) за користування кредитом із розрахунку 0,5% на день від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості за кредитом до повного її погашення (п.4.4 кредитного договору).

Тобто сторонами чітко визначена сплата відсотків.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Кредитний договір №2218/14 від 22 вересня 2014 року та договір поруки №2218/18 від 22 вересня 2014 року було укладено за волевиявленням сторін, про що свідчать власноручні підписи як позичальника так і поручителів.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відсотки, які були нараховані згідно п.4.4 Кредитного договору, є неустойкою, а тому в силу ч.3 ст.551 ЦК України підлягають зменшенню.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування заочного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути судові витрати на користь Кредитної спілки “Союз-Дніпро” по 964 грн.60 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.367,374,376,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Союз-Дніпро» задовольнити.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року скасувати.

Позов кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором №2218/14 від 22 вересня 2014 року у загальному розмірі 34.110 грн.24 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10.103 грн.73 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 24.006 грн.51 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Союз-Дніпро» судовий збір по 964 грн.60 коп. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_5