Ухвала суду № 71630990, 17.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

17.01.18

Провадження № 1-КП/200/59/18

Справа № 200/10903/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Татарчук Л.О.

при секретарі Плевако Ю.Д.

з участю:

прокурора Павловського Є.Г.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкаючого за адресою: м.Дніпро, пр.Газети ім.«Правда»АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У судовому засіданні прокурор Павловський Є.Г. заявив про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, так як обвинуваченим скоєно умисний тяжкий злочин, за яке перебачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Також обвинувачений не одружений та не має дітей, а тому у нього відсутні міцні соціальні зв’язки, у зв’язку із чим обвинувачений може переховуватися від суду.

Також вказав, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший більш м’який, а тому вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого.

У суді захисник ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, так як ним не доведено обґрунтованість ризиків, які повинні бути вказані прокурором у відповідності до ст.177 КПК України. Твердження прокурора, що обвинувачений не має сім’ї та дітей, не може свідчити про доведеність ризиків, які визначені в ст.177 КПК України.

Крім того вказав, що ОСОБА_2 вже тривалий час тримається під вартою, що не пов’язано з діями обвинуваченого під час судового розгляду, що порушує його права та свободи, у зв’язку із чим вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_2 інший більш м’який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника та вказав, що заперечує проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на інший більш м’який.

Вислухавши учасників процесу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а в задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу - відмовити, з наступних підстав.

Так, частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою суду від 21 листопада 2017 року обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 січня 2018 року, включно.

При цьому судом при продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховувалися ризики, передбачені ст.177 КПК України, - що обвинувачений може переховуватися від суду, а також перешкоджати розгляду справи по суті.

Вказані ризики, а саме ризик можливості переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду та ризик перешкоджання кримінальному провадженню, на час розгляду в суді кримінального провадження не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, з наступних підстав.

Так, ОСОБА_2 звинувачується у скоєнні тяжкого злочину, вчиненого проти життя та здоров’я особи, що спричинило загибель людини, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років.

А отже, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини та серйозність висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, дає суду обґрунтовану підставу вважати про наявність ризику того, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду.

Також, суд вважає, що доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою буде сприяти виконанню процесуальних рішень у справі.

Крім того, ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, стабільного доходу не має, за місцем реєстрації не мешкає, не одружений, тобто міцних соціальних зв’язків не підтримує.

Також враховуючи стадію судового провадження, коли до цього часу судовий розгляд триває, на цей час призначено медико-криміналістичну та судово-імунологічну експертизи, які до цього часу не проведені, доручення суду щодо проведення певних слідчих дій не виконано, втім їх результати мають істотне значення для кримінального провадження, у зв’язку із чим існує висока вірогідність того, що ОСОБА_2 може перешкоджати розгляду справи по суті іншим чином.

З урахуванням наведеного суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики на цей час продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а, отже, не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Щодо доводів сторони захисту про відмову в задоволенні клопотання прокурора з підстав тривалого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, суд не може розцінювати дану обставину як підставу зміни запобіжного заходу, так як ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину вчиненого проти життя та здоров’я особи, що спричинило загибель людини, а з урахуванням складності справи, безпосереднім дослідженням всіх обставин, допиту свідків, в тому числі і додаткового, дослідженням речових доказів, необхідності перевірки обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження в порядку ст.333 КПК України, проведення медико-криміналістичної та судово-імунологічної експертиз, дають суду підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_2, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та є таким, що виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, ухиленню обвинуваченого від суду.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

З приводу доводів захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на інший більш м’який, суд вважає за необхідне в задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки такий запобіжний захід не відповідає ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2 злочину, й не зможе забезпечити його процесуальну поведінку, а твердження, що не існує ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу, так як вищезазначені доводи, з урахуванням обставин інкримінованого злочину, не свідчать про наявність у ОСОБА_2 перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду, при цьому тяжкість інкримінованого злочину, відсутність належних гарантій та підтвердження соціальних зв’язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду.

Вищенаведені обставини також свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що ускладнить та негативно вплине на повноту, об'єктивність, всебічність та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого слід відмовити.

На підставі викладеного, суд вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 350 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу на 60 днів.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 березня 2018 року, включно.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу на інший більш м’який.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук