Ухвала суду № 7162910, 06.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-15950/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“06” жовтня 2009 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

суддів: Голубєвої Г.К., Брайка А.І., Карася О.В., Федорова М.О.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу: Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року

у справі № 3/86(22-а-238/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (надалі ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»)

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в полтавській області (надалі Кременчуцька ОДПІ)

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.02.2007р. №0001222301/0/28 та №0001232301/0/309.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всі суми податку на додану вартість, що були віднесені підприємством до податкового кредиту, підтверджені дійсними податковими накладними, а отже, позивач стверджує, що податковий кредит сформовано на підставі вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а висновки податкового органу не відповідають обставинам справи.

Постановою господарського суду Полтавської області від 03 липня 2007 року позов ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.02.2007р. №0001222301/0/28 та №0001232301/0/309; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» 3,40грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» відмовлено.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, судова колегія апеляційної інстанції зазначила, що позивач повинен був вжити заходи по належному підтвердженню у податковому обліку країни походження газу, що впливає на особливості оподаткування податком на додану вартість операції з природним газом і, в свою чергу, має підтвердити правомірність сум податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій поставлено питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008р., як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови господарського суду Полтавської області від 03 липня 2007р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, субєктом владних повноважень проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., про що було зазначено в акті виїзної планової перевірки від 02.11.2006р. за №613/23-120/05756783 (а.с.68).

Відповідно до висновку, перевіркою підтверджено заявлену ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі ПДВ) за:

вересень 2005р. в сумі 987384,00грн; листопад 2005р. в сумі 1703411,00грн; грудень 2005р. в сумі 1257552,00грн.; січень 2006р. в сумі 28320,00грн.

Крім того, в ході перевірки було направлено запити до інших ДПІ, щодо проведення зустрічних перевірок семи підприємств (а.с.126), між тим, ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ «Укргазгеологія» (основні постачальники позивача) у цьому переліку підприємств зазначено не було.

В подальшому, Кременчуцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності формування податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. до акту перевірки №613/23-120/054756783 (а.с.7-9), про що складено акт від 14.02.2007р. №88/23-120/05756783.

За висновком зазначеної перевірки встановлено порушення підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування.

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2007р.:

№0001222301/0/28 яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ (у т.ч. заявленого в рахунок у зменшення податкових зобовязань наступних періодів) на загальну суму 1181105,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 590554,00грн.; №0001232301/0/309 яким визначено суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 42480,00грн. у т.ч. основного платежу 28320,00грн. та 14160,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В ході дослідження правильності формування податкового кредиту з ПДВ ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» за перевірений період, податковий орган встановив, що основними постачальниками природного газу підприємства були ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ «Укргазгеологія». До податкового періоду за відповідний звітний період позивач відносив суми по податкових накладних виданих вищевказаними постачальниками.

Між тим, за результатами направленого відповідачем запиту щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Полтаванафтогазпостач», ДПІ у м.Полтаві надіслано відповідь, з якої вбачається, що рішенням господарського суду Полтавської області від 10.08.2006р. підприємство визнано банкрутом, проте дані звітів свідчать про формування ТОВ «Полтаванафтогазпостач» у перевірений період податкових зобовязань по ПДВ (а.с.59-60).

Відповідна перевірка була проведена ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо ТОВ «Укргазгеологія» з приводу взаємовідносин із позивачем. Інформаційною довідкою складеною ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.01.2007р. №804/7/23-1410 встановлено, що за даними податкових декларацій з ПДВ в жовтні-грудні 2005р. ТОВ «Укргазгеологія» звітувало та формувало відповідні податкові зобовязання (а.с.64).

Суд першої інстанцій правильно встановив, що оскільки ТОВ «Полтаванафтогазпостач» визнано банкрутом згідно рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2006р., а ТОВ «Укргазгеологія» відповідно до даних ДПІ у Печерському районі м.Києва не знаходиться за місцем своєї реєстрації з 07.02.2007р., та приймаючи до відома, що на час здійснення господарських операцій вказані постачальники позивач були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ці продавці мали свідоцтва платників ПДВ, сплачували податки, а отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що виписані продавцями на адресу позивача податкові накладні відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» і позивачем правильно сформований податковий кредит у перевірений період.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Визнання юридичної особи банкрутом саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Така позиція суду першої інстанції відповідає і практиці висловленій колегією суддів Верховного Суду України під час вирішення аналогічних спорів, зокрема, у постановах від 13.01.2009р. у справі №8/124-АП-06; від 17.02.2009р. у справі №АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у березні 2007р. звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 14.02.2007р. №0001222301/0/28 та №0001232301/0/309, які були прийняті відповідачем на підставі акту позапланової перевірки від 14.02.2007р. №88/23-120/05756783. Спосіб захисту позивачем в суді був обраний у відповідності до встановлених порушень відповідачем в ході проведеної позапланової перевірки.

18.04.2007р. Кременчуцька ОДПІ надала суду заперечення на позовну заяву, в якій, обґрунтовуючи висновки результатів проведеної позапланової перевірки тим, що ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальники позивача (ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ «Укргазгеологія»), яким позивач перерахував відповідні суми ПДВ в ціні товару, і які мали сплатити відповідну суму податку до державного бюджету України, цю суму ПДВ до бюджету не сплатили, що свідчить про невідповідність вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» всіх податкових накладних виданих у відповідних періодах виданих позивачу ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ «Укргазгеологія», та свідчить про безпідставність включення сум по обумовлених податкових накладних до податкового кредиту позивача.

В подальшому, без проведення будь-яких перевірок та дослідження даних бухгалтерського обліку платника податку, відповідач у своєму поясненні (а.с.54) змінює обґрунтування своєї позиції і зазначає таке: в результаті перевірки зясувалося, що постачальниками прородного газу ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» були ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ТОВ «Укргазгеологія», однак в договорах та податкових накладних не вказано походження і належність природного газу. Отже, податковий орган вказує на те, що податкові накладні оформлено з порушенням п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням норм ст.9 та ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2005/2006р.» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», і такі податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту за операціями з придбання газу за перевіряємий період.

Ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України визнала, що суд апеляційної інстанції припустився помилки скасувавши рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Під час розгляду справи, судами було встановлено, що позивач уклав дві угоди щодо поставки природного газу: від 18.01.2005р. із ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та від 21.10.2005р. із ТОВ «Укргазгеологія» (а.с.10;17).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державний бюджет на 2005р.» (станом на 01.02.2005р.) було дійсно зазначено, що «операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість». Що стосується редакції вказаної статті 9 станом на 03.11.2005р., то дану норму Закону доповнено абзацом такого змісту: «операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість» згідно Закону України від 03.11.2005р. N3050-IV.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» також постійно змінювалася та доповнювалася.

На час виникнення спірних правовідносин, вищевказана постанова Кабінету міністрів України №1729 (в редакції від 22.01.2004р. згідно внесених змін та доповнень) мала назву «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом», в п.3 передбачала, що «природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і її дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством «Київгазпостач» з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість».

Матеріали справи містять лист Дочірної компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», яким надється перелік підприємств-трейдерів, які в 2005р. придбали у компанії природний газ із застосуванням нульової ставки ПДВ (а.с.321). Серед переліку зазначених трейдерів значиться лише ТОВ «Полтаванафтогазпостач» (а.с.322-324).

В договорі від 18.01.2005р. між ТОВ «Полтаванафтогазпостач» та ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» зазначено походження газу (Росія та Туркменістан) на що звернув увагу і суд апеляційної інстанції.

Дійсно, в цьому договорі зазначена ціна газу у тому числі ПДВ.

Про те що такі угоди повинні регулюватись тарифом із застосуванням нульової ставки ПДВ зявилось у законодавчих нормах в результаті змін і доповнень до постанови Кабінету міністрів України №1729 лише з 02.03.2006р. (згідно внесених змін постановою КабінетуМіністрів України від 02.03.2006р. №244). З цього часу, п.3 постанови Кабінету міністрів України №1729 передбачав наступне:

«Установити, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності… вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість».

Відповідно до матеріалів справи, і ця обставина не оскаржується сторонами, остання податкова накладна ТОВ «Полтаванафтогазпостач» була виписана 31.01.2006р. №27, №38, №6/6508.

Крім того, договір від 21.10.2005р. між ТОВ «Укргазгеологія» та позивачем, дійсно був без зазначення походження газу. Разом з тим, до переліку підприємствтрейдерів в 2005р. це підприємство не входило, а отже відсутні підстави вважати, що ТОВ «Укргазгеологія» реалізувало споживачам газ ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. Враховуючи наведене, апеляційна інстанція зробила неправильний висновок про те, що позивач не підтвердив правомірність віднесення сум до податкового кредиту по операціях з придбання природного газу, а також, що саме в наслідок дій позивача унеможливлено встановлення країни походження газу, а відповідно і підтвердження правомірності сум податкового кредиту, що є порушенням Закону України «Про державний бюджет на 2005р.» в частині встановлення особливостей оподаткування ПДВ операцій з природним газом.

Так, завданням адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, крім того, з дотриманням принципу рівності перед законом, запогіючи несправедливій дискримінації.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Полтавської області від 03 липня 2007 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області від 03 липня 2007 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.