Рішення № 71628950, 16.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2018 року № 826/3054/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до третя особа: про Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області Векленко Юлії Анатоліївни ОСОБА_3 визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Векленко Ю.А. реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області від 01.09.2016 № 24063935;

- зобов'язати Богодухівське районне управління юстиції у Харківській області відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з моменту внесення запис про обтяження номер 442265, а саме: арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, накладеного в рамках виконавчого провадження № 36938670 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2011 № 2018/2-521/11, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 № 837/18-27/36/8-482 в розмірі 3618949,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття відповідачем спірного рішення стала постанова господарського суду Харківської області від 17.07.2015 у справі № 922/3534/15, згідно з якою фізичну особі-підприємця ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та, зокрема, скасовано арешти, накладені на майно ФОП ОСОБА_3 Зазначає, що зазначене судове рішення у розумінні статті 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не могло бути підставою для зняття арешту, оскільки арешт всього майна боржника, накладений в рамках виконавчого провадження № 36938670, не пов'язаний зі здійсненням ОСОБА_3 підприємницької діяльності. А тому позивач вважає, що у відповідача були правові підстави, визначені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для відмови у державній реєстрації припинення обтяження. Крім того, зазначає, що постанова господарського суду Харківської області від 17.07.2015 у справі № 922/3534/15 скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015. Також, зазначив, що державна реєстрація обтяження може бути припинена лише за заявою обтяжувача, а тому ліквідатор ФОП ОСОБА_3 Губарєв В.М. не мав повноважень звертатись до відповідача з заявою про скасування обтяження, що є окремою підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

У судовому засіданні 20 жовтня 2016 року ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, здійснено заміну первинного відповідача Богодухівське районне управління юстиції у Харківській області на належного - Богодухівську районну державну адміністрацію Харківської області.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 13 грудня 2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи.

Відповідно до ухвали суду від 13 листопада 2017 року адміністративну справу № 826/3054/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду у судове засідання на 5 грудня 2017 року.

У судовому засіданні 5 грудня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити. Також, зазначили, що у позовній заяві допущено помилку у даті прийняття спірного рішення, а саме: відповідачем прийнято рішення 01.09.2015.

Відповідачі у судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. У матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, які 27.04.2016 були надіслані на адресу суду Векленко Юлією Анатоліївною. У письмових запереченнях відповідач зазначила, що при прийнятті оскаржуваного рішення нею було дотримано вимоги чинного законодавства.

Представник третьої особи у судовому засіданні 5 грудня 2017 року заперечила проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснила, що третьою особою повністю виконано рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2011 № 2018/2-521/11, тому вважає, що спірним рішенням права позивача не порушені.

Оскільки в судове засідання не прибули відповідачі, за відсутності потреби заслухати свідка, експерта, судом на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2011 у справі № 208/2-521/11 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" заборгованості за договором кредиту у розмірі 3618949,96 грн (а.с. 12, 13).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 11.03.2013 накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 3618949,96 грн (а.с. 14).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Векленко Юлією Анатоліївною реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області від 01.09.2015 № 24063935 проведено державну реєстрацію припинення обтяження арешту нерухомого майна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

На погодившись з рішенням державного реєстратора та вважаючи, що у останнього були правові підстави для відмови у реєстрації припинення обтяження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон N 1952-IV).

За визначенням статті 2 Закону N 1952-IV обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною дев'ятою статті 16 Закону N 1952-IV передбачено, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви державного виконавця.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону N 1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону N 1952-IV державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:

1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;

2) рішень судів, що набрали законної сили;

3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;

4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;

5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;

7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що судове рішення є підставою для проведення державної реєстрації обтяжень, відповідно, є підставою для скасування накладеного обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала постанова Господарського суду Харківської області від 17.07.2015 у справі № 922/3534/15.

Так, зазначеним судовим рішенням визнано фізичну особу ОСОБА_3 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, поміж іншого, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Також, указаною постановою призначено ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Губарєва Юрія Миколайовича.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що заява про припинення арешту майна була подана арбітражним керуючим Губарєвим Юрієм Миколайовичем.

На переконання позивача, арбітражний керуючий не є належною особою для звернення з заявою про припинення обтяження, і відповідачем при прийнятті спірного рішення проігноровано вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд з наведеними доводами позивача не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону N 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

При цьому, частиною четвертою статті 24 Закону N 1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з частиною першою статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Суд зазначає, що у державного реєстратора відсутні повноваження щодо надання правової оцінки судовому рішенню, позаяк перегляд судового рішення здійснюється виключно судами апеляційної та касаційної інстанції в установленому процесуальним законодавством порядку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на момент прийняття спірного рішення державний реєстратор не мав підстав для відмови у задоволенні заяви з підстав невідповідності поданих документів вимогам, встановленим цим Законом, або подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Щодо доводів позивача в частині відсутності у Губарєва Ю.М. повноважень для звернення до державного реєстратора з заявою про припинення реєстрації обтяження, суд зазначає наступне.

Пунктом 73 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868 (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою встановлено обтяження, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач).

У разі проведення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є також особа, якою припинено обтяження, а також особа, в інтересах якої припинено обтяження.

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що крім обтяжувача, з заявою про припинення обтяження може звернутись особа, в інтересах якої припинено обтяження.

На момент звернення до відповідача Губарєв Ю.М., відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 17.07.2015 у справі № 922/3534/15, був уповноваженою особою ОСОБА_3 та у розумінні статті 16 Закону N 1952-IV та Порядку № 868 є належною особою для звернення з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав, визначених Законом N 1952-IV для відмови у проведенні державної реєстрації припинення обтяження.

Разом з тим, суд при вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 17.07.2015 у справі № 922/3534/15 (а.с. 42-45).

Враховуючи, що рішення суду, яке стало підставою для прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Векленко Юлією Анатоліївною від 01.09.2015 № 24063935, скасовано, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення.

При цьому, доводи представника третьої особи про те, що ОСОБА_3 повністю виконав рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2011 у справі № 208/2-521/11 суд не приймає до уваги, оскільки останнім не надано доказів закриття виконавчого провадження, що у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є однією з підстав для зняття арешту з майна боржника, й вказані обставини не стосуються предмету розгляду у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області Векленко Ю.А. від 01.09.2016 № 24063935.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з моменту внесення запис про обтяження номер 442265, а саме: арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_1, накладеного в рамках виконавчого провадження № 36938670 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2011 № 2018/2-521/11, згідно з яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 19.09.2008 № 837/18-27/36/8-482 в розмірі 3618949,96 грн, оскільки скасування судом рішення про припинення обтяження є підставою для відновлення попередніх відомостей.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 39) задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області Векленко Ю.А. від 01.09.2015 № 24063935.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко