Постанова № 71628943, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №219/3829/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

при секретареві судового засідання Святодух О.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року у справі № 219/3829/17 (головуючий І інстанції Павленко О.М., м.Бахмут, Донецька область) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, Комунальне підприємство «Бахмутелектротранс» про визнання окремих пунктів порядку такими, що не відповідають законодавству,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутської міської ради, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив визнати абз. 1 п. 1.7, п. 1.9, останнє речення абз. 1 п. 2.2 «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету», затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, з внесеними змінами від 26.07.2017 року № 6/103-1951, такими, що не відповідають законодавству (а.с. 48).

В судовому засіданні 24.05.2017 року судом першої інстанції ухвалено про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (а.с. 23-24).

В судовому засіданні 13.11.2017 року судом першої інстанції ухвалено про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунального підприємства «Бахмутселектротранс» (а.с. 121).

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 142-151).

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на протиправність п.1.7 спірного Порядку, відповідно до якого пільговий проїзний квиток разом з пільговим посвідченням дає право на безкоштовний проїзд, тому обов’язкова наявність такого квитка накладає на громадян пільгової категорії додаткові обов’язки для безкоштовного проїзду, які не передбачені законодавством (а.с.159).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційної скарги повідомлені.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії МВ № 016282, виданим ГУМВС України в Дніпропетровській області 26.03.2015 року, яке є безтерміновим та дійсне на всій території України (а.с.2).

Пунктом першим рішення 99 сесії 6 скликання Бахмутської міської ради «Про затвердження Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету» від 22.03.2017 №6/99-1815 затверджено Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету (далі - Порядок) (а.с. 14-19).

Підставою для затвердження Порядку відповідачем визначено п.п. «ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI з внесеними до нього змінами, ст.ст. 26, 34 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» з внесеними до нього змінами» (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.1 цей Порядок визначає механізм проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті на маршрутах загального користування окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів міського бюджету підприємствам, що здійснюють пільгове перевезення громадян (далі транспортні підприємства).

Дія Порядку поширюється на пільгові перевезення: міським електротранспортом; міським автотранспортом загального користування у звичайному режимі руху, в межах м. Бахмут (п.1.2 Порядку).

Дія Порядку не поширюється на пільгові перевезення приміським автотранспортом загального користування у звичайному режимі руху (п.1.3. Порядку).

Відповідно до п.1.6. Порядку право на безкоштовний проїзд мають громадяни пільгових категорій відповідно до Законів України, що мешкають м. Бахмут, та які зареєстровані в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та переліку категорій пільговиків, за проїзд яких проводяться компенсаційні виплати транспортним підприємствам за рахунок міського бюджету згідно Додатку 1 до цього Порядку.

За приписами п. 1.7. Порядку перевезення окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду, згідно з Додатком 1 Порядку в міському електро- та автотранспорті загального користування, здійснюються на підставі пільгового проїзного квитка (далі - квиток) на відповідний рік при пред’явленні відповідного пільгового посвідчення.

Відповідно до п.1.8. Порядку квиток разом з пільговим посвідченням дає право безкоштовного проїзду в міському електротранспорті, а також по тим маршрутам автомобільного транспорту загального користування, по яким укладені договори згідно п.1.4 даного Порядку.

Виготовлення квитків здійснює Комунальне підприємство «Бахмутелектротранс» та передає Управлінню (Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради) до 20 листопада поточного року для подальшої їх видачі пільговикам (п.1.9 Порядку).

Відповідно до п. 2.1 Порядку підставою для обчислення втрат доходів транспортних підприємств та обсягу компенсації є виручка від перевезення платних пасажирів, затверджений тариф, кількість перевезених платних пасажирів за звітний місяць, коефіцієнт співвідношення кількості перевезених пільгових (безплатних) і платних пасажирів у міському сполученні.

Коефіцієнт співвідношення кількості перевезених пільгових (безоплатних) і платних пасажирів у міському сполученні визначається міською робочою групою з визначення коефіцієнта співвідношення чисельності пасажирів пільговиків та пасажирів, які оплачують проїзд в електро- та автомобільному транспорті на підставі даних моніторингу, який проводиться на початку року та затверджується відповідним рішенням виконкому Бахмутської міської ради. Рішення виконкому Бахмутської міської ради про затвердження відповідних коефіцієнтів співвідношення на міському електротранспорті та на міських автобусних маршрутах загального користування доводиться до відома транспортних підприємств та є підставою для застосування даних коефіцієнтів при проведенні Управлінням відшкодування втрат доходів транспортних підприємств за пільговий проїзд окремих категорій громадян (п.2.2 Порядку).

Відповідальність за достовірність даних та своєчасне подання розрахунків до Управління за пільгове перевезення громадян несуть транспортні підприємства, які здійснюють перевезення громадян пільгової категорії (п.3.5 Порядку).

В запереченнях на позов відповідач посилався на те, що необхідність отримання пільговиками проїзного квитка та пред’явлення його в міському транспорті затверджена не з метою обмеження прав окремих категорій громадян на пільговий проїзд, а з метою розрахунку точної вартості витрат перевізників на перевезення пільгових категорій громадян на території м.Бахмута, що в свою чергу, сприяє ефективному і раціональному використанню коштів міського бюджету (а.с. 86).

Заперечення третьої особи - Комунального підприємства «Бахмутселектротранс» на позов та пояснення його представника в суді першої інстанції ґрунтуються на тому, що відмова позивача отримати пільговий квиток, відсутність пільгового квитка не позбавляють права пасажира-пільговика на проїзд у міському транспорті загального користування, а лише позбавляє підприємство-перевізника отримати за надані послуги грошову компенсацію з місцевого бюджету за дану особу ( а. с. 134, 135, 194).

Додатком №1 до Порядку затверджений Перелік категорій пільговиків, за проїзд яких проводяться компенсаційні виплати транспортним підприємствам за рахунок міського бюджету. До зазначеного переліку включені, зокрема, учасники бойових дій, інваліди війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (а.с. 17).

Рішенням Бахмутської міської ради «Про внесення змін до Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету» від 26.07.2017 № 6/103-1951 (далі – Рішення №6/103-1951) згідно Законів України «Про міський електричний транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про місцеве самоврядування в Україні» внесено зміни до вищевказаного Порядку, затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 № 6/99-1815 (а.с. 42).

Відповідно до п.1.1 рішення №6/103-1951 пункт 1.6 розділу I «Загальні положення» Порядку викладено в новій редакції: «Компенсаційні виплати за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті здійснюються транспортним підприємствам за громадян пільгових категорій відповідно до Додатку 1 цього Порядку, що мешкають у м. Бахмуті та які зареєстровані в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги Управління».

Пункт 1.7. розділу I «Загальні положення» виключено (п.1.2 Рішення №6/103-1951).

Пункт 1.8. розділу I «Загальні положення» викладено в новій редакції: «Пільговий проїзний квиток (далі квиток) на відповідний рік разом з пільговим посвідченням дає право безкоштовного проїзду для громадян, визначених Додатком 1 до цього Порядку, в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, по яких укладено договори відповідно до даного Порядку. Перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами України» (п.1.3 Рішення №6/103-1951).

В п.1.9 розділу I «Загальні положення» Порядку замінено слова «до 20 листопада» словами «до 01 листопада» (п.1.4 Рішення №6/103-1951).

Пункти 1.8.,1.9. та 1.10. розділу I «Загальні положення» Порядку вважати відповідно пунктами 1.7, 1.8. та 1.9 (п.1.6 Рішення №6/103-1951).

Абзац 1 пункту 2.2 розділу II «Розрахунок компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян» Порядку викладено в новій редакції: «Коефіцієнт співвідношення кількості перевезених пільгових (безоплатних) і платних пасажирів у міському сполученні визначається міською робочою групою по обліку перевезень пасажирів на маршрутах міського сполучення для визначення коефіцієнту співвідношення кількості безоплатно перевезених і платних пасажирів у загальному обсязі пасажирських перевезень на міському електротранспорті (тролейбусі) та міських автобусних маршрутах загального користування у м.Бахмуті на підставі даних моніторингу, який проводиться не рідше одного разу на рік, та затверджується відповідним рішенням виконкому Бахмутської міської ради. При цьому при обчисленні кількості перевезених пільгових (безоплатних) пасажирів враховуються тільки ті пасажири пільгових категорій, які разом з посвідченням, що дає право на пільговий проїзд, пред’являють квиток» (п. 1.7 Рішення №6/103-1951).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є невідповідність законодавству України абз. 1 п. 1.7, п. 1.9, останнього речення абз. 1 п. 2.2 «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету», затвердженого рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, з внесеними змінами рішенням відповідача від 26.07.2017 року № 6/103-1951.

Спірні відносини врегульовані нормами Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон №280), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551), «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі – Закон №2344) в редакціях, чинних на момент виникнення правовідносин.

Згідно статті 25 Закону №280 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п.22 ст.26 Закону №280).

Відповідно до п.п. «ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Позивач є учасником бойових дій та на нього розповсюджуються пільги, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно п.п.7 ч.1 ст.12 Закону №3551 (в редакції, яка діяла на дату прийняття спірного рішення) учасникам бойових дій надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

За приписами п.п.7 ч.1 ст.12 Закону №3551 (в редакції, яка діє з 07.05.2017) учасникам бойових дій надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання, за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Згідно п.7 ч.1 ст. 13 Закону №3551 інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (ч.1 ст.17 Закону №3551).

Згідно ст.12 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР підприємства транспорту зобов'язані, зокрема, забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.

За приписами ч.1 ст.31 Закону №2344 відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ч.2 ст.29 Закону 2344).

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (ст..37 Закону №2344).

Згідно ч.2 ст.42 Закону №2344 договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Документи для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга) (ч. 2 ст. 39 Закону №2344).

Згідно ч.2 ст.29 Закону №2344 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 6.03.2008 року № 2 судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України: право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Враховуючи те, що Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет на 2017 рік» не передбачено видатки на компенсацію за перевезення пільгових категорій громадян, та те, що згідно пп. «ґ» п.3 ч.1ст. 91 Бюджетного Кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, Бахмутською міської радою в межах повноважень рішенням від 22.03.2017 № 6/99-1815 було затверджено «Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету».

Пунктом 1.1. Порядку встановлено, що він визначає механізм проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд в міському електро- та автомобільному транспорті на маршрутах загального користування окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів міського бюджету підприємствам, що здійснюють пільгове перевезення громадян.

Таким чином, дія цього Порядку поширюється на відносини між Бахмутською міською радою, Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, перевізниками м.Бахмута, окремими категоріями громадян м.Бахмута, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України з питань щодо здійснення компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Отже, зазначений Порядок регулює відносини між перевізниками та Бахмутською міською ради і її виконавчими органами з питання компенсації за пільгові перевезення окремих категорій громадян м.Бахмута за рахунок місцевого бюджету, а не взагалі порядок пільгових перевезень, який визначено Законами України.

Тобто, вказаний Порядок не порушує права позивача на пільговий проїзд, в тому числі, не скасовує таких пільг для осіб, які мають це відповідно до актів вищої юридичної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (ст.96 КАС України).

Позивачем були надані суду першої інстанції відеозаписи з його мобільного телефону, на яких, як вказує позивач, зафіксовані порушення його прав щодо пільгового проїзду транспортом загального користування без наявності пільгового квитка.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України).

Суд вважає неприйнятними докази, які не стосуються предмета доказування (ч.4 ст.73 КАС України).

В судовому засіданні від 25.10.2017 року судом першої інстанції були досліджені вказані відеозаписи, які судом не прийняті як допустимі докази, оскільки у них погана якість зображення та звуку. Через це суду незрозуміло, що саме вимагали від ОСОБА_1, які були претензії до нього, які були документи при ньому, та що саме він пред’являв кондуктору тролейбуса. Крім того, з них не вбачається порушення прав позивача саме з боку відповідача - Бахмутської міської ради щодо заборони проїзду без наявності пільгового квитка. З них лише встановлено непорозуміння з приводу пільгового проїзду, які виникли між позивачем та кондуктором тролейбуса - працівника КП «Бахмутелектротранс». Вказані відеозаписи не є належними доказами, тому що не підтверджують порушення Бахмутською міською радою прав та інтересів ОСОБА_1

За клопотанням позивача у судовому засіданні 27.09.2017 року судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_3, який вказав, що він також є користувачем транспорту загального користування та має право на пільговий проїзд. Проте, декілька раз при проїзді у громадському транспорті кондуктори від нього вимагали пред’явлення не лише посвідчення на пільговий проїзд, а й пільгового квитка, що видається в Управлінні праці та соціального захисту населення. У разі їх відсутності вимагали сплатити проїзд. Також він був свідком таких вимог щодо інших громадян, які мають право на пільговий проїзд, однак їздили без пільгового квитка, у цих випадках їх також просили сплатити проїзд або вийти на наступній зупинці.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В даному випадку свідок ОСОБА_3 повідомив суду першої інстанції лише про факти вимоги працівником КП «Бахмутелектротранс» (кондуктором) саме від нього наявності при проїзді не лише посвідчення на пільговий проїзд, а й пільгового квитка, в іншому випадку сплати проїзду. Щодо порушених прав позивача, свідок свідчень ніяких не надав. Тому судом першої інстанції не прийнято покази свідка ОСОБА_3 як належний доказ у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що Порядок проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету, затверджений рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, який діяв з березня по липень 2017 року, дійсно містив в собі деякі положення, які суперечили чинному законодавству України.

Однак, на 103 сесії 6 скликання Бахмутської міської ради рішенням № 6/103/1951 від 26.07.2017 року були внесені та затверджені зміни до «Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету».

Відповідно до цих змін позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати абз. 1 п. 1.7, п. 1.9, останнє речення абз. 1 п. 2.2 Порядку проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету», затвердженого рішення Бахмутської міської ради від 22.03.2017 року № 6/99-1815, з внесеними змінами рішенням від 26.07.2017 року № 6/103-1951 такими, що не відповідають законодавству.

З огляду на встановлені обставини та норми наведених законів, нормативно-правових актів спірні пункти Порядку (із змінами) не встановлюють обмежень щодо реалізації прав громадян на пільговий проїзд, передбачений чинним законодавством України та не скасовують обов'язки перевізників (також незалежно від реєстрації місця проживання та інших ознак) щодо такого перевезення, а лише визначають механізм проведення відшкодування компенсаційних виплат, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян на території міста Бахмута за рахунок коштів міського бюджету, а запровадження пільгового проїзного квитка встановлено лише з метою точного розрахунку витрат перевізників на перевезення пільгових категорій громадян м. Бахмута.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що права позивача вказаним Порядком проведення розрахунків компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, мешканців м. Бахмут в міському електро- та автомобільному транспорті загального користування, за рахунок коштів міського бюджету, затвердженим рішенням Бахмутської міської ради від 22.03.2017 № 6/99-1815 з наступними змінами на безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, незалежно від відстані та місця проживання відповідачем не порушено.

Таким чином, спірне рішення з наступними змінами прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

В повному обсязі постанова складена 17 січня 2018 року.

Керуючись ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ч.1, ст.325, ст.328, ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року у справі № 219/3829/17 за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради, треті особи: Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, Комунальне підприємство «Бахмутелектротранс» про визнання окремих пунктів порядку такими, що не відповідають законодавству залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржено до Верхового суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

ОСОБА_4