Постанова № 71628838, 16.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року справа №243/9123/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року (повний текст складено 30 листопада 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 243/9123/17 (суддя в 1 інстанції - Сидоренко І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Управління. До квітня місяця 2017 року вона отримувала пенсію. У квітні виплати позивачу припинилися.

З призупиненням виплати пенсії Управлінням позивач не згодна, вважає такі дії протиправними з наступних підстав.

Ні Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), ні Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), ні будь-яким іншим Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Інформація, яка надійшла від Держприкордонслужби у зв'язку з тривалою відсутністю за місцем проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи, або «рішення засідання комісії при виконавчому комітеті» не можуть бути підставами для припинення пенсій особі, в тому числі й з тих причин, що ці рішення про припинення винесені не територіальним органом ПФУ або судом.

Просила суд визнати дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві протиправними та зобов'язати Управління поновити їй нарахування та виплату пенсії, починаючи з квітня 2017 року та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 243/9123/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати пенсії ОСОБА_1

Зобов'язано Управління поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сплатити заборгованість за період, починаючи з 01 квітня 2017 року.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Зобов'язано Управління подати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст.267 КАС України.

Постанова мотивована тим, що кожен громадянин України має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з квітня 2017 року, зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з квітня 2017 року та виплатити заборгованість, відповідно до вимог частини 1 статті 47 Закону № 1058-ІV.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що підзаконними нормативно-правовими актами передбачені підстави для припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території виключно за Фактичним місцем проживання (перебування).

Крім того, підпунктом 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 365 від 08.06.2016, визначено підстави припинення соціальних виплат, серед яких і отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, апелянт наголошує на тому, що на час звернення позивача із даним позовом до суду вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України чітко визначений порядок припинення пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Припиняючи виплату пенсії позивачу, Управління зазначає, що діяло на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Беручи до уваги вищевикладене вважає, що Управління виконувало свої функції в межах чинного законодавства.

Управління зазначає, що не відмовляється поновити нарахування та виплату пенсії позивачці, але вказані дії можливі лише за умови дотримання відповідного порядку передбаченого чинним законодавством, а саме: звернення до Управління із відповідною заявою про поновлення пенсійних виплат за наданням довідки ВПО яка засвідчує місце проживання особи та підтверджує факт внутрішнього переміщення та після прийняття рішення комісії про відновлення пенсійних виплат.

Відповідач просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, що підтверджено Пенсійним посвідченням, серія НОМЕР_2 від 27.07.2007, виданого Пенсійним фондом України (а. с. 7).

Відповідно до Довідки від 12.11.2015 № 1429041100 ОСОБА_1 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3, фактичне місце проживання -АДРЕСА_2 (а. с. 3).

З лютого 2016 року позивач перебуває на обліку в Управлінні, як внутрішньо переміщена особа, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до наданої відповіді Управління від 26.07.2017 №151/Р-01-01-08 вбачається, що 24.03.20147 згідно отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 припинено до з'ясування.

Суд зауважує, що на момент припинення виплати пенсії позивачу довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не була скасована.

Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання - АДРЕСА_2, перебуває на обліку у Управлінні та отримує пенсію за віком. З 1 квітня 2017 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

Отже, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, на підставі не підтвердження її місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця. Зміна місця проживання не свідчить про те, що призначення пенсії відбулось на підставі недостовірних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з квітня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату позивачу пенсію за віком та виплатити заборгованість за період, починаючи з 1 квітня 2017 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у справі № 243/9123/17 за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 16 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

М.Г.Сухарьок