Рішення № 71627257, 05.01.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2018 р. №809/1601/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Королевич О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про скасування припису.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України, на підставі незаконно складеного акту за результатами проведення інспекційного відвідування, винесено оскаржений припис про усунення порушень вимог трудового законодавства.

Позивач та її представник вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримали в повному обсязі з мотивів, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив. Суду пояснили, що за результатами проведення інспекційного відвідування головним державним інспектором Управління Держпраці в Івано-Франківській області незаконно винесено припис від 10.11.2017 року за №09-01-343/553-390 про усунення позивачем порушень вимог законодавства, оскільки згідно акту перевірки та припису фактично проведена позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за останні 3 роки, а не інспекційне відвідування. Крім цього, припис та акт перевірки від 10.11.2017 року, фактично вручені позивачу 15.11.2017 року. Зазначили, що підстав для проведення позапланової перевірки не було, а головним державним інспектором Ткачук Н.М. під час проведення інспекційного відвідування допущено ряд процесуальних порушень. Вказали, що інспектору, яка проводила перевірку, були надані всі необхідні документи, які однак протиправно залишені нею без уваги. Одночасно зауважили, що висновки перевірки, на підставі якої винесено оскаржений припис, не відповідають обставинам справи, оскільки всі працівники позивача оформлені згідно трудових договорів та наказів про прийняття на роботу, обов’язок оформлення трудових книжок у фізичної особи - роботодавця відсутній, самі ж трудові книжки згідно чинного законодавства України знаходяться у працівників, ведення книги обліку трудових книжок та заповнення їх вперше покладається виключно на юридичних осіб, а не на фізичних осіб-підприємців. Окрім цього тривалість робочого часу працівників відповідає встановленим вимогам трудового законодавства, так як у магазині діє графік змінності. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов. Зазначила, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі листа Управління праці Івано-Франківської міської ради правомірно проведений позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Так, оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки було виявлено численні порушення трудового законодавства, акт перевірки встановленого зразка, в якому зафіксовані вказані порушення, складено правомірно. Таким чином припис про усунення позивачем порушень вимог законодавства від 10.11.2017 року за №09-01-343/553-390, на думку відповідача, винесено підставно і з дотриманням вимог чинного законодавства. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона працює продавцем в магазині “Гурман” по вул.Галицька, 24 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно трудового договору від 04.07.2007 року. Іншим продавцем в даному магазині є ОСОБА_5, яка працює з 2012 року. ЇЇ робочий графік складає 5 днів по 8 годин, відпустка - 21 календарний день, є обідня перерва, заробітна плата виплачується вчасно, жодних претензій до позивача з приводу порушення її трудових прав немає.

Допитана як свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що працює у підприємця ОСОБА_1 в магазині по вул.Новгородській, 27 разом з ОСОБА_7 Працюють по-змінно, в необхідних випадках їх підміняє сама ОСОБА_1 Зауважень щодо порушення її прав, як найманого працівника у неї немає. Надала суду належним чином оформлену трудову кижку, яка зберігається у неї.

Згідно показань свідка ОСОБА_7 вона працює продавцем з серпня 2017 року. Вищезгадана перевірка проводилась у її присутності з 9 год. до 10 год. 09.11.2017 року. Посадова особа управління Держпраці представилась, попросила написати пояснення. Тиск на неї не чинила. Вона надала письмове пояснення, але потім відмовилась від нього, перекресливши написане. Представник відповідача посвідчення пред'явила вже після того, як розпочала перевірку та вимагала пояснення.

Громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свідкам ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_4 невідомі.

Виклакана в судове засідання свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з черня 2017 року працює в управлінні Держпраці в Івано-Франківській області на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів. 09.11.2017 року на підставі наказу проводила інспекційне відвідування господарської одиниці, належної підприємцю ОСОБА_1, з метою виявлення неоформлених працівників та перевірки дотримання вимог чинного законодавства. При проведенні контрольного заходу в магазині була присутня одна працівниця - ОСОБА_7 Свідок представилась та розпочала перевірку. Посвідчення пред'явила на вимогу ОСОБА_7 вже в ході інспекційного заходу. При проведені перевірки жодних трудових книжок надано їй не було, тривалість робочого часу встановила з зазначеного на вивісці часу роботи торгівельного закладу, пояснень з приводу допущених порушень у підприємця не вимагала, перед підписанням акту прав останній не роз'яснила. Оригінали витребуваних нею документів були надані їй о 15-00 10.11.2017 безпосередньо ОСОБА_1 в приміщенні управління. Оскільки 11 та 12 листопада були вихідними днями, акт перевірки нею складено 13.11.2017 року, копію акту вручено позивачу вже після цієї дати. Тривалість інспекційного заходу у встановленому порядку продовжена не була.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 06.11.2017 року за № 1102-Д та направлення від 06.11.2017 року за №04-13/15-10/6416, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт позапланової перевірки за № 09-01-343/553 від 10.11.2017 року, яким зафіксовано порушення суб’єктом господарювання вимог трудового законодавства (а.с. 17, 19-28).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржений припис від 10.11.2017 року за №09-01-343/553-390 з вимогою усунути порушення статей 24, 29, частини 3 статті 48, частини 1статті 50, частини 1 статті 53, частини 1 статті 66, статті 103 Кодексу законів про працю України, частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці”, пункту 2.5 глави 2, підпункту “б” абзацу першого пункту 7.1 глави 7 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зафіксовані у вказаному акті перевірки, (а.с. 18).

За наслідками розгляду справи суд не погоджується з правомірністю прийняття оскарженого припису суб’єкта владних повноважень з огляду на нижчевикладене.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 15 статті 4 України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено підстави для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Однак, незважаючи на те, що згідно встановлених судом обставин перевірка була проведена на підставі листа управління праці Івано-Франківської міської ради щодо невиплати заробітної плати та неналежного оформлення працівників, дані питання в направленні на проведення заходу не зазначені, а перевірка проведена також і з інших питань.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка містить приписи щодо розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю), передбачено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо).

Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України (надалі – Кодекс) встановлює правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад обєднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п.4 Порядку №295, форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Пунктом 14 Порядку №295 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Так, відповідно до Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (пункт 2 Порядку).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19-20 Порядку).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку).

Таким чином, юридичною підставою для винесення припису про усунення суб’єктом господарювання порушень вимог законодавства є акт встановленого зразка посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача проведено посадовими особами органу Держпраці та як вбачається з показань свідка ОСОБА_11 на час її проведення відповідач керувався наказом № 390 від 02.07.2012 «Про затвердження порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції праці України з питань праці та її територіальних органів», затвердженим у Міністерства юстиції України від 30.07.2012 за № 1291/21603.

При цьому, фактично відповідачем проводилась позапланова перевірка, а не інспекційне відвідування з питання додержання позивачем законодавства про працю, за результатами чого складено акт позапланової перевірки, який за змістом вищенаведених вимог нормативно-правових актів не може бути юридичною підставою для винесення припису, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Одночасно, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, державному інспектору було видано направлення на проведення інспекційного відвідування, однак відповідно до акта перевірки та припису відповідачем була проведена позапланова перевірка за період 2015-2017 роки.

За таких обставин, суд вважає протиправним прийняття припису про усунення порушень за наслідками інспекційного відвідування, на підставі акту, форма та зміст якого не відповідає встановленим законом обов’язковим критеріям.

Крім цього в судовому засіданні, відповідно до наданих пояснень свідків, встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства посвідчення інспектором було пред’явлено вже після початку проведення перевірки, а пояснення позивача інспектором протиправно до уваги взяті не були.

Так головний державний інспектор Ткачук Н.В., яка проводила перевірку позивача, в судовому засіданні визнала, що пояснення ОСОБА_1 з приводу виявлених нею порушень нею не заслухані, акт перевірки був складений та вручений позивачу 13.11.2017 року, а припис складений вже після 13.11.2017 року, хоча фактично датою винесення вказаних документів зазначено 10.11.2017 року.

Суд також дійшов до переконання, що висновок інспектора Управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем вимоги статті 24 Кодексу, а саме неналежне оформлення трудових відносин з працівником ОСОБА_9 зроблено передчасно, оскільки доказів того, що вказана особа проходила стажування чи працювала у магазині “Гурман”, під час проведення інспекційного відвідування у період з 09.11.2017 по 10.11.2017 року не встановлено.

Вказана обставина була виявлена під час рейду Управління Держпраці Івано-Франківської міської ради, однак жодних пояснень ОСОБА_9 під час цього рейду надано не було, як і не встановлено паспортних даних, місця проживання та дати народження, інших ідентифікуючих ознак останньої. Таким чином висновок відповідача про те, що ОСОБА_9 працювала неоформленою, є безпідставним.

Безпідставними також, на переконання суду, є висновки посадової особи контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 29 Кодексу та відсутності посадових інструкцій, оскільки вказана стаття не містить вимоги про наявність посадових інструкцій, а обов’язок доведення посадових інструкцій до працівників під розписку покладається виключно на підприємства, установи та організації. Судом встановлено, що відповідно до показань свідків, укладених трудових договорів з працівниками, їх повідомлено про умови праці та трудову функцію, а права та обов’язки були роз’яснені, що підтвердили самі працівники в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 48 Кодексу передбачено, що працівникам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Відповідно до пунктів 2.11-2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Враховуючи вказані норми, обов’язку щодо першого заповнення трудової книжки на позивача не покладено, а наявність в якості письмового доказу по справі, трудової книжки ОСОБА_6, оформленої позивачем, свідчить про те, що останньою було дотримано вимоги статті 48 Кодексу.

Також головним державним інспектором протиправно встановлено порушення пункту 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якого з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 , в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша) та підпункту “б” пункту 7.1 даної Інструкції відповідно до якого на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277.

В судовому засіданні встановлено, що вищевказаний наказ втратив чинність в частині затвердження типової форми первинного обліку N П-2 "Особова картка" на підставі Наказу Державного комітету статистики N 489 від 05.12.2008 П-2 "Особова картка"

Окрім цього в матеріалах адміністративної справи наявні накази (розпорядження) про призначення на роботу працівників, їх звільнення та надані відпустки, з якими відповідні особи були ознайомлені своєчасно, що підтверджується їх особистими підписами (а.с. 43-48, 52-53).

Суд одночасно зазначає, що вказані положення поширюються виключно на юридичних осіб, а згідно пункту 2.21 Інструкції трудові книжки працівників зберігаються безпосередньо у працівників, тому оформлення та ведення книги обліку трудових книжок і вкладишів на фізичних осіб-підприємців не покладається.

Суд також не погоджується з правомірністю виявлення порушення позивачем вимог частини 1 статті 50 Кодексу щодо тривалості робочого часу працівників.

Зокрема згідно табелю обліку використання робочого часу за квітень 2017 року, дослідженого в якості письмового доказу, продавець ОСОБА_12 у період з 24 по 29 квітня відпрацювала 32 години, а тому встановлення факту перевищення тривалості робочого часу в тиждень останньою на 4 години є безпідставним (а.с. 29-31).

Відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

В судовому засіданні встановлено, що працівники магазину фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не мають п’ятиденного чи шестиденного робочого тижня, натомість ними складений графіки змінності, за якими працівники почергово виходять на роботу, а тому скорочення тривалості роботи працівників напередодні святкових днів на одну годину, в розумінні частини 1 статті 53, при вказаному графіку не є обов’язковим. Таким чином загальна тривалість робочого тижня працівників не порушується.

Також судом встановлено, що фактично режим роботи магазину “Гурман” становить з 10 до 19 год., про що свідчить досліджений в якості письмового доказу витяг з електронної системи охорони ТОВ “Граніт”, в якому зазначено щоденний час зняття та постановлення на охорону магазину “Гурман” фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Дані обставини були також підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків та табелями обліку робочого часу.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України “Про оплату праці” роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Під час розгляду справи належними письмовими доказами підтверджено ведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 достовірного обліку виконуваної працівниками роботи та обліку робочого часу згідно табелів, де зазначено прізвище, ім’я та по батькові працівників, їх посади, кількість відпрацьованих годин, а також сумарну кількість відпрацьованих днів та годин, що, в свою чергу, спростовує твердження представника управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" (а.с. 31, 43-45).

Нормами статті 66 Кодексу визначено, що працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Судом встановлено, що згідно продавцям магазину позивача надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю одна година, а під час виходу на обідню перерву їх заміняє сама роботодавець – ОСОБА_1 Вказане також підтвердили допитані в судовому засіданні свідки.

Не відповідають обставинам справи і висновки відповідача щодо неналежного повідомлення позивачем найманих працівників про зміну діючих умов оплати праці.

Так статтею 130 Кодексу встановлено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

У відповідності до наданого позивачем наказу №22/12 від 22.12.2014 року оклад на одного працівника з березня 2015 року буде виплачено в розмірі 1 521,00 грн. на відміну від окладу за лютий 2015 року в розмірі 1779,22 грн., з яким працівники були ознайомлені, та про що свідчать їх підписи. Однак оскільки перевірка проводилась з 2015 по 2017 роки, вказаний наказ до уваги взятий не був. Таким чином позивачем повідомлено працівників про зміну умов праці за два місяця, а тому встановлення інспектором відповідача порушення вимог статті 130 Кодексу є безпідставними (а.с. 54).

Відповідно до наданих пояснень працівників позивача, роботодавцем заробітна плата виплачується в повному обсязі, відпустки надаються на вимогу самих працюючих, а жодних порушень трудового законодавства щодо них позивачем допущено не було.

Так пояснення продавця ОСОБА_13, надані під час проведення інспекційного відвідування, на підставі яких інспектором встановлено вищевказані порушення законодавства про працю, спростовані нею та іншими продавцями магазину позивача під час допиту в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що висновки управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем законодавства про працю є безпідставними, а відтак припис про усунення позивачем порушень вимог законодавства від 10.11.2017 року за №09-01-343/553-390 підлягає до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1 600 грн. підтверджується квитанцією за № 0.0.899548929.1 від 21.11.2017 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивачем є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати припис за №09-01-343/553-390 від 10.11.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення копії рішення.

ОСОБА_1, (код НОМЕР_1), вул. Бобикевича, 2, м. Івано-Франківськ, 76018;

Управління Держпраці в Івано-Франківській області, (код 39784625), вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018

Суддя Гундяк В.Д.

Рішення складене в повному обсязі 15 січня 2017 р.