Рішення № 71620841, 17.01.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/2592/14

Справа № 2/243/187/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

при секретарях Чевела С.Ю., Хміль О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 23 831 грн. 77 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення заборгованості з «01» по «25» число кожного місяця шляхом надання позивачу для вказаної мети грошових коштів. Позивач зазначив, що свої зобов’язання за договором товариство виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов’язки за вказаним договором не виконав і станом на 17 лютого 2014 року сума заборгованості за кредитним договором складає 26 656 грн. 52 коп., яка складається з наступного: 15 070 грн. 23 коп. – заборгованість за кредитом; 555 грн. 87 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 9 284 грн. 87 коп. – штраф згідно п. 2.2 Генеральної угоди; 500 грн. – штраф (фіксована частина) відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг; 1 245 грн. 55 коп. – штраф (процентна складова) відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності № 7369-К-О від 27 грудня 2016 року, в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на заявлених позовних вимогах, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином та завчасно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розписками в повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення, в судове засідання не з’явилася, про причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і який не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. В той же час з заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду вбачається, що вона не визнає позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та просить застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім цього, просить направити справу за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що дана позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26 жовтня 2012 року відповідачем ОСОБА_1 було особисто підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. З цієї Анкети-заяви слідує, що ОСОБА_1 ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом вона підтвердила своє зобов’язання виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, які

викладені на офіційному банківському сайті ПриватБанку, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Крім цього в цій анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця Заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Відповідно до цієї заяви, розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1, станом на 17 лютого 2014 року, відповідачу було надано кредит у сумі 23 831 грн. 77 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частини 1 статті 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Пам’яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору, невід’ємними частинами якого є Анкета-заява, «Пам’ятка клієнта», «Умови та правила надання банківських послуг» й «Тарифи Банку», та отримання в зв’язку з цим відповідачем кредиту у сумі 23 831 грн. 77 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1, станом на 17 лютого 2014 року, вбачається, що станом на 17 лютого 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 070 грн. 23 коп., що складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 9 406 грн. 08 коп. та простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5 664 грн. 15 коп.

Таким чином, вимоги позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 15 070 гривень 23 копійки в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір проценті в за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1, станом на 17 лютого 2014 року, вбачається, що станом на 17 лютого 2014 року заборгованість відповідача перед позивачем по процентам за користування кредитом становить 555 гривень 87 копійок.

Щодо вимог позивача про сплату відповідачем штрафу згідно п. 2.2 Генеральної угоди в розмірі

9 284 грн. 87 коп. та штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 грн. й штрафу (процентної складової) в розмірі 1 245 грн. 55 коп., то суд в цій частині керується наступним.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 550 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, з пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, затвердженим наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, долучених позивачем до своєї позовної заяви, та з якими погодилась відповідач, шляхом підписання 26 жовтня 2012 року анкети-заяви слідує, що за порушення клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов’язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн., а також 5 відсотків від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням нарахованих відсотків та комісій.

Крім того, пунктом 2.2 Генеральної угоди (а.с. 10) передбачено, що згідно зі ст.ст. 121, 611, 651 ЦК України за порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах надання банківських послуг, більш ніж на 31 день, за зобов’язаннями, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 9 284 грн. 87 коп.

Що стосується посилань відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», то суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1, станом на 17 лютого 2014 року, вбачається, що розрахунок заборгованості був проведений за період з 27 жовтня 2012 року по 17 лютого 2014 року. Отже суд звертає увагу відповідача, що в даному випадку вказаний Закон до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В зв’язку з викладеним, суд погоджується з сумами штрафів, зазначеними позивачем у своїй

позовній заяві, та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф згідно п. 2.2 Генеральної угоди в розмірі 9 284 грн. 87 коп. та штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн. й штраф (процентна складова) в розмірі 1 245 грн. 55 коп.

Отже враховуючи доводи позивача, викладені в позовній заяві та підтверджені долученими до неї доказами, а також приймаючи до уваги, що відповідачем на підтвердження своїх вимог та заперечень не надано суду жодного доказу, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв’язку з цим, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає судовий збір в сумі 266 грн. 57 коп.

Що стосується клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, суд звертає увагу ОСОБА_1, що частиною 2 статті 31 ЦПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 15 070 гривень 23 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 555 гривень 87 копійок, штраф згідно п. 2.2. Генеральної угоди в розмірі 9 284 гривень 87 копійок та штраф (фіксована частина) в розмірі 500 гривень й штраф (процентна складова) в розмірі 1 245 гривень 55 копійок, а також судовий збір в розмірі 266 гривень 57 копійки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273, 280-283, 288 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ч. 1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: 04086, АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого у м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 жовтня 2012 року в розмірі 26 656 (двадцять шість тисяч шістсот п’ятдесят шість) гривень 52 копійки, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 15 070 гривень 23 копійки, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 555 гривень 87 копійок, штраф згідно п. 2.2. Генеральної угоди в розмірі 9 284 гривень 87 копійок, штраф (фіксована частина) в розмірі 500 гривень, штраф (процентна складова) в розмірі 1 245 гривень 55 копійок, а також судовий збір у розмірі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 57 копійок.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3