Ухвала суду № 71615695, 16.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/165/17

Провадження № 6/161/16/18

У Х В А Л А

16 січня 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_2, за участі старшого держаного виконавця ОСОБА_3, заінтересованої особи ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку подання старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про виділення частки майна, набутого подружжям за час шлюбу, під час примусового виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, в розмірі 1/2 частини, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2017 року на адресу суду надійшло подання старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про виділення частки майна, набутого подружжям за час шлюбу, під час примусового виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, в розмірі 1/2 частини.

Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області (далі – Перший ВДВС м. Луцьк) перебуває виконавче провадження №54342348 по примусовому виконанню виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2017 року №161/165/17, який виданий на виконання рішення цього суду від 28 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 107 667,39 грн.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що боржник з 05 серпня 2007 року перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_8.

В свою чергу, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31 грудня 2013 року громадянка ОСОБА_8 набула на підставі договору купівлі-продажу право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Державний виконавець вважає, що в силу положень ст.60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) вищенаведене квартира є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а тому з посиланням на приписи ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд визначити частку ОСОБА_7, в майні набутого подружжям під час щлюбу, в квартирі АДРЕСА_2, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 в розмірі 1/2 (одна друга).

Державний виконавець у судовому засіданні подання підтримав та просив суд його задовольнити.

Заінтересована особа – стягувач ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні подання підтримали та просили суд його задовольнити.

Заінтересована особа – боржник ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, однак у письмових запереченнях від 05 грудня 2017 року заперечив проти подання з тих підстав, що згідно укладеного договору купівлі-продажу від 31 грудня 2013 року, його дружина ОСОБА_8 придбала квартиру за особисті кошти, які не є спільними сумісними коштами подружжя. Вказані зафіксоване як в договору купівлі-продажу, так і в його нотаріально посвідченій заяві. З наведених мотивів просить суд відмовити у задоволенні подання.

Заінтересована особа – ОСОБА_8 у судове засідання не з’явився, однак у письмових запереченнях від 05 грудня 2017 року заперечив проти подання з аналогічних підстав, що і ОСОБА_7

Заслухавши пояснення державного виконавця, стягувача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені подання слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2017 року у справі №161/165/17, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 червня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 107 667,39 грн., з них: 41 300,00 грн.- суми позики, 22 350,64 грн. - проценти за користування коштами, 40 391,40 грн.- інфляційні , 3 625,35 грн.- три відсотки річних. Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_4 1076,67 грн. судових витрат по справі.

На виконання цього судового рішення судом 29 червня 2017 року був виданий виконавчий лист, який наразі знаходиться на примусовому виконанні у Першому ВДВС м. Луцька (виконавче провадження №54342348, старший державний виконавець Колодій Іванна Василівна).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану судом встановлено, що боржник дійсно з 05 серпня 2007 року перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_8.

В свою чергу, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31 грудня 2013 року громадянка ОСОБА_8 набула на підставі договору купівлі-продажу право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

З витребуваної судом від приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_9 засвідченої копії договору купівлі-продажу від 31 грудня 2013 року, реєстраційний номер №1425, дійсно слідує, що громадяни ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 продали ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_3.

У пункті 3 вказаного договору зазначено, що покупець (ОСОБА_8А.) купує квартиру за особисті кошти, які не є спільними сумісними коштами подружжя і повідомляє продавців про даний факт, який зафіксований в заяві чоловіка покупця (ОСОБА_7В.).

З наданих нотаріусом матеріалів дійсно слідує, що 31 грудня 2013 року, перед купівлею квартири, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 склали та нотаріально посвідчили спільну заяву, в якій зазначили, що ОСОБА_7 відомо про те, що квартира придбавається його дружиною за її особисті кошти, які не є спільною сумісною власністю подружжя. Натомість ОСОБА_8 зазначили, що купує квартиру за її особисті кошти, які не є спільною сумісною власністю подружжя.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Натомість пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Зважаючи на те, що спірна квартира була придбана за особисті кошти громадянки ОСОБА_8, про факт такої купівлі саме за її особисті кошти знав її чоловік ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що квартира за адресою АДРЕСА_1. не відноситься до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а є особистою приватною власністю ОСОБА_8

Частиною першою статті 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Аналогічне положення містила стаття 379 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Зважаючи на те, що судом під час розгляду подання встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_1. не відноситься до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_7 (боржника) та ОСОБА_8, а є особистою приватною власністю ОСОБА_8, тому суд дійшов висновку, що у вказаній квартирі неможливо визначити частку боржника, а тому у задоволенні відповідного подання державного виконавця слід відмовити.

Крім того слід зазначити, що подання державного виконавця за своїм змістом назване як подання про виділення частки майна, набутого подружжя за час шлюбу, в той час як чинним процесуальним законодавством передбачено лише визначення такої частки, без її виділу.

Керуючись статтею 443 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 про виділення частки майна, набутого подружжям за час шлюбу, під час примусового виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики, в розмірі 1/2 частини - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 січня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_13