Рішення № 71607768, 29.11.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

29.11.2017 Єдиний унікальний номер 205/5328/17

Єдиний унікальний номер судової справи 205/5328/17

Номер провадження 2/205/2836/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» про захист прав споживача та визнання договору недійсним, ?

встановив:

Позивач ОСОБА_1 18 серпня 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» про захист прав споживача та визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 квітня 2017 року між ним та ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» було укладено договір фінансового лізингу № 1059. Відповідно до умов договору предметом договору є транспортний засіб «ЗАЗ Sens».

27 квітня 2017 року позивач сплатив платіж згідно договору фінансового лізингу № 1059 у розмірі 12 568,50 грн., призначення платежу: комісія за організацію по Договору Фінансового Лізингу № 1059 від 27.04.2017.

Відповідачем було обіцяно отримання автомобілю на наступний день після проведення оплати комісії за договором та те, що вартість автомобіля у майбутньому не буде змінена.

На наступний день авто не було надано позивачу та він зрозумів, що його ввели в оману.

Після підписання договору ОСОБА_1 детально ознайомившись з умовами договору зрозумів, що вони не відповідають обіцяному відповідачем перед його укладанням.

В Договорі № 1059 вказано вартість автомобіля 179 550,00 грн, відповідачем не було надано невід’ємні його частини, а саме: Додатків № 1 – графіку сплати авансового внеску, № 2 – Специфікації, № 3 – Графіку сплати лізингових періодичних платежів.

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» з вимогою про розірвання договору та повернення оплати у сумі 12 568,50 грн.

18 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав від відповідача лист вих. № 871 від 16.06.2017, яким повідомлялося, що Договір № 1059 від 27.04.2017 розірваний 18.05.2017 відповідно до заяви ОСОБА_1 та те, що сума сплачена відповідно до п. 12.1 Договору не підлягає поверненню.

Крім того, спірний договір укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, що є однією з підстав для визнання його недійсним. Договір не відображає внутрішню волю сторін та не був направлений на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідач знав, що не зможе виконати свої зобовязання.

Позивач просив визнати Договір фінансового лізингу № 1059 від 27 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» та ОСОБА_1 недійсним тастягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» суму 12 568,50 грн. на користь ОСОБА_1.

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла письмова заява з проханням слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщалися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, письмових заяв від них не надходило.

У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу на підставі ст. 197 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 27 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» укладений договір фінансового лізингу № 1059, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача автомобіль «ЗАЗ Sens», а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені даним договором платежі (а.с. 14-28).

В п. 8.2, п. 9.1, 9.2, 9.7 Договору зазначено, що вартість предмета лізингу погоджено сторонами у 179 550,00 грн.; авансовий платіж визначено в розмірі 23% вартості предмета лізингу, комісія за організацію договору встановлена у розмірі 6 % вартості предмета лізингу.

Згідно п. 10.3 Договору на момент укладання даного Договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного Договору становить 155,32 доларів США, згідно обмінного курсу доларів США до української гривні, на фактичну дату укладення даного Договору, що, відповідно становить 4 139,27 грн. у гривневому еквіваленті на дату укладення цього Договору, згідно з обмінним курсом долара США до української гривні.

Пунктами 3.1.1., 3.3.1., 3.3.3. Договору встановлено, що лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначений лізингоодержувачем, в порядку та на умовах даного Договору та інших письмових домовленостей між сторонами. До отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним договором платежі; у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5. ст. 9 даного Договору.

Згідно з п. 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в. п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

На виконання умов договору фінансового лізингу 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» було сплачено платіж згідно договору фінансового лізингу № 1059 від 27 квітня 2017 року в розмірі 142 424,00 грн. та комісію за організацію по договору фінансового лізингу в розмірі 12 568,50 грн., призначення платежу: комісія за організацію по Договору Фінансового Лізингу № 1059 від 27.04.2017 (а.с. 29).

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав.

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» з вимогою про розірвання договору та повернення оплати у сумі 12 568,50 грн. (а.с. 30, 31)

18 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав від відповідача лист вих. № 871 від 16.06.2017, яким повідомлялося, що Договір № 1059 від 27.04.2017 розірваний 18.05.2017 відповідно до заяви ОСОБА_1 та те, що сума сплачена відповідно до п. 12.1 Договору не підлягає поверненню. (а.с. 34)

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В ч. 1 ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 6 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, «Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним».

Згідно вимог ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особа, всупереч положень ст. 799 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З системного аналізу приведених норм права, суд приходить до висновку, що посилання представника відповідача на відсутність вимог законодавства про нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам закону, які регулюють спірні правовідносини, а нотаріальне не посвідчення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 27 квітня 2017 року № 1059 тягне за собою його нікчемність.

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу, укладений між юридичною особою, якою являється відповідач, і фізичною особою, позивачем, нотаріально не посвідчений, тому суд вважає, що вказаний правочин є недійсним (нікчемним), і в силу ст. 216 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачені останнім кошти за нікчемним договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню та Договір фінансового лізингу № 1059 від 27 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» та ОСОБА_1 є недійсним та з відповідача на його користь підлягають стягненню платіж в розмірі 12 568,50 грн.

Крім того, згідно положень частини 1 статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову було оплачено судовий збір і його вимоги задоволені, з відповідача також належить стягнути на користь позивача понесені судові витрати в сумі 1 624,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 203, 213, 215, 216, 220, 628, 806 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 27, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР Україна» про захист прав споживача та визнання договору недійсним – задовольнити.

Визнати Договір фінансового лізингу № 1059 від 27 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 40481805, р/р 26007532869 в АТ «Райффайзен банк АВАЛЬ», МФО 380805, Юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 57, офіс 57/1) суму 12 568,50 грн. (дванадцять тисяч п’ятсот шістдесят вісім гривень 50 копійок) на користь ОСОБА_1, ІПН: 5168757306085756.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 624,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.Г. Остапенко