Постанова № 71607049, 10.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 922/2336/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (свідоцтво №1980 від 23.03.2016 року, довіреність №01-16/44 від 03.01.2018 року);

першого відповідача – не з’явився;

другого відповідача – ОСОБА_2 (свідоцтво серія ЛВ №000251 від 20.08.2015 року, довіреність №112 від 31.07.2017 року);

третьої особи – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів (вх.№3578Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року (суддя С.А. Прохоров, повне рішення складено 06.11.2017 року) у справі №922/2336/17,

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків,

до 1. Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

2. Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Приват Стайл”, м. Київ,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

АК "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до КП "Харківводоканал" та ОСОБА_4 "Львівобленерго" в якому просить суд стягнути на користь позивача заборгованість за договорами про постачання електричної енергії та про відступлення права вимоги на загальну суму 479283,29 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №922/2336/17 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позовних вимог АК "Харківобленерго" до КП "Харківводоканал" відмовлено. Позовні вимоги АК "Харківобленерго" до ОСОБА_4 "Львівобленерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 “Львівобленерго” на користь АК “Харківобленерго” заборгованість за договором №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. у розмірі 21 902 278,94 грн. та за договором №5 від 27.11.2015 р. у розмірі 5 677 004,35 грн., а всього 27 579 283,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 “Львівобленерго” на користь АК “Харківобленерго” - 238 381,17 грн. судового збору.

Другий відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №922/2336/17 в частині задоволення позову АК "Харківобленерго" до ОСОБА_4 "Львівобленерго" про стягнення коштів скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову АК "Харківобленерго" до ОСОБА_4 "Львівобленерго".

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач зазначає, що господарським судом першої інстанції було розглянуто справу з порушенням правил територіальної підсудності.

Також зазначає, що з огляду на те, що між АК «Харківобленерго» та ТОВ «Приват Стайл» укладено Договори про відступлення права вимоги №118 та №119 від 28.03.2016р., відповідно до яких АК «Харківобленерго» відступлено на користь ТОВ «Приват Стайл» право вимоги до ОСОБА_4 «Львівобленерго» разом на загальну суму 27 579 283,29 грн. (за договорами №112/116/15-301 від 23.06.2015р. та №5 від 27.11.2015р.), тому ТОВ «Приват Стайл» було належним кредитором у спірних правовідносинах, а укладені Договори про відступлення права не суперечать чинному законодавству. Відповідно, факт перерахування ОСОБА_4 «Львівобленерго» на користь ТОВ «Приват Стайл» грошових коштів на загальну суму 27 579 283,29 грн. є належним виконанням зобов'язань за названими договорами про відступлення права вимоги.

Таким чином, у ОСОБА_4 «Львівобленерго» відсутні будь-які грошові зобов'язання перед АК «Харківобленерго», оскільки такі відступлені ним ТОВ «Приват Стайл», яке стало новим кредитором, перед яким ОСОБА_4 «Львівобленерго» виконало свої зобов'язання повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 року апеляційну скаргу третього відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2017 року, у зв’язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

За таких обставин, відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги починається з початку.

А отже спочатку починається визначений частиною 1 статті 273 ГПК строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Від позивача надійшло клопотання (вх.№13205) про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2017 року та копія наказу ФДМУ від 10.03.2016 року №27-р.

КП "Харківводоканал" через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 "Львівобленерго" (вх.№13208 від 20.12.2017 року) в якому просить суд розглянути апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог.

Позивачем також було надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№13213 від 20.12.2017 року) в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 "Львівобленерго" без задоволення.

Ухвалою суду від 21.12.2017 року у зв’язку з відрядженням судді-доповідача судове засідання було призначено на 10.01.2018 року.

Представник першого відповідача, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Від третьої особи повернулися до суду ухвали без доказів вручення адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» та «неправильно зазначено (відсутня) адреса».

Зважаючи на те, що вказані ухвали суду були надіслані на адресу ТОВ «Приват Стайл», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, колегія суддів дійшла висновку, що ухвали суду направлялись за належною адресою, та що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників першого відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2004 р. між АК “Харківобленерго” та Державним комунальним підприємством Каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, яке після реорганізації та перейменування має назву КП “Харківводоканал”, було укладено Договір про постачання електричної енергії №4.

Відповідно до розділу 1 Договору від 07.05.2004 р. постачальник (АК “Харківобленерго”) постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (КП “Харківводоканал”) з дозволеною потужністю Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Станом на червень 2015 року у КП “Харківводоканал” перед позивачем утворилася заборгованість з оплати електричної енергії за вказаним договором у розмірі 1710284,87 грн. за березень 2015 р.

Крім того, 03.01.2008 року між АК “Харківобленерго” та Комунальним підприємством “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, яке після реорганізації та перейменування має назву КП “Харківводоканал”, було укладено договір про постачання електричної енергії №1.01.

Відповідно до розділу 1 Договору від 03.01.2008 р. постачальник (АК “Харківобленерго”) постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (КП “Харківводоканал”) з дозволеною потужністю Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Станом на червень 2015 року у КП “Харківводоканал” перед позивачем утворилася заборгованість з оплати електричної енергії за вказаним договором у розмірі 20 191 994,07 грн. за березень 2015 р.

23.06.2015 р. АК “Харківобленерго” з ОСОБА_4 “Львівобленерго” укладено договір №112/116/15-301 про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1 якого АК “Харківобленерго” передає належне йому право вимоги грошового боргу на загальну суму 21 902 278,94 грн. заборгованість за поставлену електричну енергію, що виник згідно з договорами №4 від 07.05.2004 р. та №1.01 від 03.01.2008 р., що укладені між АК “Харківобленерго” та КП “Харківводоканал” та підтверджується актами звірки розрахунків від 12.05.2015 р. та 08.06.2015 р., а саме за електроенергію за березень 2015 року в сумі 21 902 278,94 грн. гривень у тому числі: згідно Договору від 07.05.2004 р. – 1 710 284,87 грн. за березень 2015 р. згідно Договору від 03.01.2008 р. – 20 191 994,07 грн. за березень 2015 р. а ОСОБА_4 “Львівобленерго” приймає право вимоги, що належне АК “Харківобленерго”.

Відповідно до п. 2.1. договору №112/116/15-301 Новий кредитор (ОСОБА_4 “Львівобленерго”) зобов’язаний оплатити (компенсувати) ОСОБА_5 кредитору (АК “Харківобленерго”) лише ту частину заборгованості, що буде погашена боржником на користь Нового кредитора в рамках виконання цього Договору. Така оплата Нового кредитора ОСОБА_5 кредитору є платою за передане право вимоги, а не є оплатою (компенсацією) за поставлену електричну енергію, і така оплата (компенсація) здійснюється Новим кредитором в строк до 30.12.2015 року.

Згідно п. 5.3. договору №112/116/15-301 у разі, якщо до 30.12.2015 року боржник з будь-яких причин не погасить на користь Нового кредитора всю суму заборгованості, цей договір втрачає чинність в частині відступлення права вимоги Новому кредитору суми заборгованості, що не була погашена боржником на користь Нового кредитора в строк до 30.12.2015 року. В цьому випадку припиняється право вимоги Нового кредитора та відновлюється право вимоги ОСОБА_5 кредитора щодо заборгованості Боржника перед Первісним кредитором за договорами №4 від 07.05.2004 р. та №1.01 від 03.01.2008 р. в сумі залишку заборгованості, про що Новий кредитор в обов’язковому порядку повідомляє первісного кредитора та боржника.

В подальшому на виконання постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 р. “Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню” між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством “Харківводоканал” та Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” укладено договір №79з/21 від 14.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків.

Вказаним договором зокрема в п. 7 передбачено, що сторона четверта (КП “Харківводоканал”) перераховує на рахунок сторони останньої (ОСОБА_4 “Львівобленерго”) кошти у сумі 21 902 278,94 грн., у тому числі ПДВ 3 650 379,82 грн., для погашення заборгованості за електричну енергію за березень 2015 року, згідно з договором про відступлення права вимоги від 23.06.2015 р. №112/116/12-301.

На виконання договору №79з/21 від 14.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків КП “Харківводоканал” на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго” платіжним дорученням №37 від 25.12.2015 р. перераховано кошти у сумі 21 902 278,94 грн.

З урахуванням викладеного та положень п. 2.1 та 5.3 договору про відступлення права вимоги від 23.06.2015 р. №112/116/12-301 суд приходить до висновку, що КП “Харківводоканал” виконало свої зобов’язання перед новим кредитором ОСОБА_4 “Львівобленерго” належним чином сплативши суму боргу в строк до 30.12.2015 року, а у ОСОБА_4 “Львівобленерго” виникло грошове зобов’язання перед АК “Харківобленерго” у сумі 21 902 278,94 грн. зі строком виконання до 30.12.2015 року.

Однак як зазначає позивач та не заперечується сторонами ОСОБА_4 “Львівобленерго” до 30.12.2015 року не виконав своїх зобов’язань – грошові кошти у сумі 21 902 278,94 грн. на користь АК “Харківобленерго” не перерахував.

ОСОБА_4 “Львівобленерго” на підставі вимоги про сплату коштів від третьої особи (т 1 а.с.140) та повідомлення позивача про відступлення права вимоги (т.1 а.с.137), підписаного заступником голови правління – виконавчим директором ОСОБА_6, платіжним дорученням №6019 від 30.03.2016 р. перерахувало на користь ТОВ “Приват Стайл” грошові кошти у сумі 21 902 278,94 грн. (т.1 а.с. 142).

Вимога ТОВ “Приват Стайл” про сплату коштів та повідомлення позивача про відступлення права вимоги містить посилання не те, що між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Приват Стайл” було укладено договір про відступлення права вимоги №119 від 28.03.2016 р. за яким ТОВ “Приват Стайл” - новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_4 “Львівобленерго” у сумі 21 902 278,94 грн.

Позивач заперечує факт укладання АК “Харківобленерго” договору про відступлення права вимоги №119 від 28.03.2016 р., зазначає про те, що рішення правління про укладення такого договору не приймалося, за даними бухгалтерського обліку АК “Харківобленерго” рахується прострочена дебіторська заборгованість за договором №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. у розмірі 21 902 278,94 грн. обліковується за ОСОБА_4 “Львівобленерго” (код ЄДРПОУ: 00131587) та не обліковується за ТОВ “Приват Стайл”.

Як зазначалося вище, 03.01.2008 року між АК “Харківобленерго” та Комунальним підприємством “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, яке після реорганізації та перейменування має назву КП “Харківводоканал”, було укладено договір про постачання електричної енергії №1.01.

Відповідно до розділу 1 Договору від 03.01.2008 р. постачальник (АК “Харківобленерго”) постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача (КП “Харківводоканал”) з дозволеною потужністю Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Станом на листопад 2015 року у КП “Харківводоканал” перед позивачем утворилася заборгованість з оплати електричної енергії за вказаним договором у розмірі 5 677 004,35 грн. за червень 2014 р.

27.11.2015 р. АК “Харківобленерго” з ОСОБА_4 “Львівобленерго” укладено договір №5 про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1 якого АК “Харківобленерго” передає належне йому право вимоги грошового боргу на загальну суму 5 677 004,35 грн. заборгованість за поставлену електричну енергію, що виник згідно з договором №1.01 від 03.01.2008 р., що укладений між АК “Харківобленерго” та КП “Харківводоканал” та підтверджується актом звірки розрахунків від 06.11.2015 р., а саме за електроенергію за червень 2014 року 5 677 004,35 грн., а ОСОБА_4 “Львівобленерго” приймає право вимоги, що належне АК “Харківобленерго”

Відповідно до п. 2.1. договору №5 Новий кредитор (ОСОБА_4 “Львівобленерго”) зобов’язаний оплатити (компенсувати) ОСОБА_5 кредитору (АК “Харківобленерго”) лише ту частину заборгованості, що буде погашена боржником на користь Нового кредитора в рамках виконання цього Договору. Така оплата Нового кредитора ОСОБА_5 кредитору є платою за передане право вимоги, а не є оплатою (компенсацією) за поставлену електричну енергію, і така оплата (компенсація) здійснюється Новим кредитором в строк до 30.12.2015 року.

Згідно п. 5.3. договору №5 у разі, якщо до 30.12.2015 року боржник з будь-яких причин не погасить на користь Нового кредитора всю суму заборгованості, цей договір втрачає чинність в частині відступлення права вимоги Новому кредитору суми заборгованості, що не була погашена боржником на користь Нового кредитора в строк до 30.12.2015 року. В цьому випадку припиняється право вимоги Нового кредитора та відновлюється право вимоги ОСОБА_5 кредитора щодо заборгованості Боржника перед Первісним кредитором за договором №1.01 від 03.01.2008 р. в сумі залишку заборгованості, про що Новий кредитор в обов’язковому порядку повідомляє первісного кредитора та боржника.

В подальшому на виконання постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством “Харківводоканал” та Публічним акціонерним товариством “Львівобленерго” укладено договір №109з/21 від 17.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків.

Вказаним договором зокрема в п. 7 передбачено, що сторона четверта (КП “Харківводоканал”) перераховує на рахунок сторони останньої (ОСОБА_4 “Львівобленерго”) кошти у сумі 5 677 004,35 грн., у тому числі ПДВ 946 167,39 грн., для погашення за поставлену електричну енергію за червень 2014 року, згідно з договором про відступлення права вимоги від 27.11.2015 р. №5.

На виконання договору №109з/21 від 17.12.2015 р. про організацію взаєморозрахунків КП “Харківводоканал” на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго” платіжним дорученням №36 від 25.12.2015 р. перераховано кошти у сумі 5 677 004,35 грн.

З урахуванням викладеного та положень п. 2.1 та 5.3 договору про відступлення права вимоги від 27.11.2015 р. №5 суд приходить до висновку, що КП “Харківводоканал” виконало свої зобов’язання перед новим кредитором ОСОБА_4 “Львівобленерго” належним чином сплативши суму боргу в строк до 30.12.2015 року, а у ОСОБА_4 “Львівобленерго” виникло грошове зобов’язання перед АК “Харківобленерго” у сумі 5 677 004,35 грн. зі строком виконання до 30.12.2015 року.

Однак як зазначає позивач та не заперечується сторонами ОСОБА_4 “Львівобленерго” до 30.12.2015 року не виконав своїх зобов’язань – грошові кошти у сумі 5 677 004,35 грн. на користь АК “Харківобленерго” не перерахував.

ОСОБА_4 “Львівобленерго” на підставі вимоги про сплату коштів від третьої особи (т.1 а.с. 139) та повідомлення позивача про відступлення права вимоги (т.1 а.с. 138), підписаного заступником голови правління – виконавчим директором ОСОБА_6, платіжним дорученням №6018 від 30.03.2016 р. перерахувало на користь ТОВ “Приват Стайл” грошові кошти у сумі 5 677 004,35 грн. (т.1 а.с. 141)

Вимога ТОВ “Приват Стайл” про сплату коштів та повідомлення позивача про відступлення права вимоги містить посилання не те, що між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Приват Стайл” було укладено договір про відступлення права вимоги №118 від 28.03.2016 р. за яким ТОВ “Приват Стайл” - новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_4 “Львівобленерго” у сумі 5 677 004,35 грн.

Позивач заперечує факт укладання АК “Харківобленерго” договору про відступлення права вимоги №118 від 28.03.2016 р., зазначає про те, що рішення правління про укладення такого договору не приймалося, за даними бухгалтерського обліку АК “Харківобленерго” рахується прострочена дебіторська заборгованість за договором №5 від 27.11.2015 р. у розмірі 5 677 004,35 грн. обліковується за ОСОБА_4 “Львівобленерго” (код ЄДРПОУ: 00131587) та не обліковується за ТОВ “Приват Стайл”.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_4 “Львівобленерго” не довів, що перерахування ним коштів на користь ТОВ “Приват Стайл” є належним виконанням відповідачем зобов’язань за договорами про відступлення права вимоги, укладених між АК “Харківобленерго” та ОСОБА_4 “Львівобленерго”, оскільки відповідачем не доведено факт переходу права вимоги на користь ТОВ “Приват Стайл”. Повідомлення про відступлення права вимоги, не є належним та достатнім доказом існування таких правовідносин, більше того, відповідне повідомлення підписано не уповноваженою особою АК “Харківобленерго”.

Крім того, вважає, що укладення договорів коштів між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Приват Стайл” про відступлення права вимоги, предметом яких є борг ОСОБА_4 “Львівобленерго” є неможливим оскільки суперечить законодавству про електроенергетику.

Задовольняючи позовні вимоги АК “Харківобленерго” до ОСОБА_4 “Львівобленерго”, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неналежного виконання другим відповідачем умов договорів про відступлення права вимоги №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р. в частині строку оплати до 30.12.2015 р. на користь АК “Харківобленерго” заборгованості сплаченої КП “Харківводоканал” на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго”. А отже ОСОБА_4 “Львівобленерго” відповідно є таким, що прострочив виконання зобов'язання на загальну суму 27579283,29 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог АК “Харківобленерго” до ОСОБА_4 “Львівобленерго”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підставі викладеного та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 р. АК “Харківобленерго” відступило на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго” право вимоги до КП “Харківводоканал” щодо оплати заборгованості за поставлену електричну енергію на загальну суму 27 579 283,29 грн.

КП “Харківводоканал” на вимогу ОСОБА_4 “Львівобленерго” зазначені грошові кошти сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями №36 від 25.12.2015 р. та №37 від 25.12.2015 р. (т.1 а.с. 117, 121).

Відповідно до укладених між АК “Харківобленерго” та ОСОБА_4 “Львівобленерго” договорів про відступлення права вимоги, новий кредитор (ОСОБА_4 “Львівобленерго”) зобов’язався оплатити до 30.12.2015 р. ОСОБА_5 кредитору (АК “Харківобленерго”) лише ту частину заборгованості, що буде погашена боржником на користь Нового кредитора.

Отже, ОСОБА_4 “Львівобленерго” зобов’язаний був сплатити до 30.12.2015 р. на користь АК “Харківобленерго” заборгованість сплачену КП “Харківводоканал” на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго”.

Однак відповідач ОСОБА_4 “Львівобленерго” у зазначений строк свої зобов’язання не виконав, та відповідно є таким, що прострочив виконання зобов'язання на загальну суму 27 579 283,29 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що він не має зобов’язань перед позивачем, оскільки свої зобов’язання за договорами про відступлення права вимоги №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р. відповідач виконав на користь ТОВ “Приват Стайл”.

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_4 «Львівобленерго» на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що ТОВ «Приват Стайл» є належним кредитором щодо зобов'язань з оплати за договором №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. у розмірі 21 902 278,94 грн. та за договором №5 від 27.11.2015 р. у розмірі 5 677 004,35 грн.

ОСОБА_4 «Львівобленерго» в обгрунтування своєї правової позиції зазначає про укладення АК «Харківобленерго» з ТОВ «Приват Стайл» договорів про відступлення права вимоги №118 від 28.03.2016 р. та №119 від 28.03.2016 р., на підставі яких останнє нібито набуло права вимоги до ОСОБА_4 «Львівобленерго» відносно спірної суми коштів.

В той же час, матеріали справи не містять доказів існування таких договорів, а також відповідності змісту таких договорів обставинам, на які посилається ОСОБА_4 «Львівобленерго».

Відповідно до статті 512 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами частини 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, наведені норми права передбачають відступлення права дійсної вимоги, тобто такої, яка підтверджується належними доказами, а також передбачають при відступленні права вимоги передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, при цьому боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Для правильного вирішення господарського спору щодо виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора, вимоги якого ґрунтуються на посиланні на правочин про відступлення права вимоги, суттєвим є встановлення як обсягу зобов'язань боржника перед первісним кредитором, які існували на момент укладення відповідного правочину та передання яких новому кредитору передбачено правочином, так і обставин надання боржнику доказів переходу відповідних прав у зобов'язанні до нового кредитора.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вказав, що належними доказами переходу права вимоги до ТОВ “Приват Стайл” є договори про відступлення права вимоги, докази передачі новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення.

ОСОБА_4 “Львівобленерго” не надало до суду договорів про відступлення права вимоги №118 та №119 від 28.03.2016 р. укладених АК “Харківобленерго” з ТОВ “Приват Стайл”, інших документів, які підтверджують факт переходу права вимоги до ТОВ “Приват Стайл”.

Зі змісту повідомлень про відступлення права вимоги, підписаних заступником голови правління – виконавчим директором ОСОБА_6, суд не має можливості встановити факт укладення договорів про відступлення права вимоги №118 та №119 від 28.03.2016 р. укладених АК “Харківобленерго” з ТОВ “Приват Стайл”, їх зміст та дійсні правовідносини, які склалися між АК “Харківобленерго” та ТОВ “Приват Стайл”.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги повідомлення про відступлення права вимоги з огляду на те, що останні підписані не уповноваженою особою. Згідно установчих документів позивача особою, яка уповноважена діяти від імені підприємства без довіреності є виключно голова правління. Зазначені повідомлення не містять посилання на документ, який уповноважує ОСОБА_6 підписувати такого роду документи, строк його чинності тощо.

Посилання ОСОБА_4 “Львівобленерго” на довіреність від 18.06.2015 р. є необґрунтованим, оскільки з наданої до матеріалів справи копії довіреності не вбачається право ОСОБА_6 підписувати повідомлення про відступлення права вимоги. Крім того, відповідно до змісту договору №5 від 27.11.2015 р. на ім’я ОСОБА_6 позивачем було видано нову довіреність, яку відповідачем до матеріалів справи не надано.

Незважаючи на положення ч. 1 ст. 516 ЦК України, за якою зміна кредитора не потребує згоди боржника, правова невизначеність навколо особи кредитора (відсутність офіційних документів про купівлю-продаж (уступку) права вимоги) позбавляє боржника можливості виконувати свої зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та призводить до негативних наслідків для обох контрагентів.

На підставі викладеного та з урахуванням заперечення з боку позивача наявності будь-яких правовідносин з ТОВ “Приват Стайл”, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ТОВ “Приват Стайл” не є належним кредитором за договорами про відступлення права вимоги №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_4 «Львівобленерго» на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що ТОВ «Приват Стайл» є належним кредитором щодо зобов'язань з оплати за договором №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. у розмірі 21 902 278,94 грн. та за договором №5 від 27.11.2015 р. у розмірі 5 677 004,35 грн.

Крім того, надаючи оцінку обставинам спору, суд першої інстанції правомірно врахував позицію позивача, згідно якої ТОВ “Приват Стайл” не може бути учасником спірних правовідносин та відповідно отримувати на свої рахунки кошти на виконання договорів про відступлення права вимоги №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р.

Спірні правовідносини виникли з приводу оплати електричної енергії, тому безпосередньо регулюються в тому числі положеннями Закону України “Про електроенергетику” та ПКЕЕ.

Згідно із преамбулою Закону України “Про електроенергетику” правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначається цим Законом.

Статтею 4 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.

Відповідно до частини другої статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику” споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

При цьому, згідно з частинами третьою, шостою статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику” кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам господарської діяльності, які провадять продаж: електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою України, підприємству, яке здійснює передачу електричної енергії, а також: на допоміжні заходи із забезпечення сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії”.

Згідно з частиною восьмою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ) визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Отже зазначеними положеннями Закону України “Про електроенергетику” та ПКЕЕ визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно коштами та шляхом їх перерахування безпосередньо самим споживачем електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії в уповноваженому банку і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, і проведення таких розрахунків.

Також, виходячи зі змісту зазначених норм, правовідносини щодо постачання електричної енергії та розрахунків за неї виникають виключно між споживачем та енергопостачальником, що виключає участь у них інших осіб, які не наділені відповідними правами та обов'язками.

Положення Закону України “Про електроенергетику” є спеціальними нормами по відношенню до приписів ЦК України, які підлягають до застосування у правовідносинах з постачання-споживання електричної енергії, а тому за правилами конкуренції норм до правовідносин щодо розрахунків за поставлену електричну енергію пріоритет у застосуванні має саме Закон України “Про електроенергетику”.

При цьому згідно зі статтею 1 Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Також згідно із вказаною нормою споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

З наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону “Про електроенергетику” споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Отже, при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки внаслідок вчинення такого правочину новий кредитор не стає постачальником електричної енергії.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України зокрема у постановах від 22.08.2017 р. по справі №910/24263/16, від 04.10.2017 р. по справі №925/6/17.

Як вбачається зі змісту договорів про організацію взаєморозрахунків №109з/21 від 17.12.2015 р. та №79з/21 від 14.12.2015 р., заборгованість КП “Харківводоканал” за поставлену електричну енергію сплачена на користь ОСОБА_4 “Львівобленерго”, останнім перераховано до державного бюджету для погашення податкового боргу та відповідно не розподілено згідно алгоритму встановленого НКРЕКП.

Постанова Кабінету Міністрів України №375 від 04.06.2015 р., на виконання якої було укладено договори про організацію взаєморозрахунків не зміню алгоритм розподілення коштів оплачених за поставлену електричну енергію та не скасовує обов’язку учасників розрахунку забезпечити надходження грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 “Львівобленерго” зобов’язаний був компенсувати отримані ним кошти від КП “Харківводоканал” АК “Харківобленерго” в якості оплати за електричну енергію при чому на поточний рахунок із спеціальним режимом використання АК “Харківобленерго”.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Приват Стайл" не відповідає ознакам ані споживача, ані енергопостачальника за договорами на постачання електричної енергії, не має поточного рахунку із спеціальним режимом використання, а тому воно не може бути суб’єктом правовідносин щодо розрахунків за поставлену електричну енергію та відповідно отримувати на свої рахунки кошти, які є платою за електричну енергію.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта щодо положення п. 2.1. договорів про відступлення права вимоги №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р. сторони передбачили, згідно яким оплата Нового кредитора ОСОБА_5 кредитору є платою за передане право вимоги, а не є оплатою (компенсацією) за поставлену електричну енергію. Положення законодавства про електроенергію, які встановлюють порядок розрахунків та розподілу коштів отриманих за поставлену електричну енергію носять імперативний характер та відповідно не надають можливість сторонам іншим чином врегулювати свої правовідносини у договорі.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ТОВ “Приват Стайл” не набуло і не могло набути відповідно до законодавства права вимоги за договорами №112/116/15-301 від 23.06.2015 р. та №5 від 27.11.2015 р., а отже не було належним кредитором у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт перерахування ОСОБА_4 “Львівобленерго” на користь ТОВ “Приват Стайл” грошових коштів на загальну суму 27 579 283,29 грн. не є належним виконанням зобов’язань за названими договорами про відступлення права вимоги.

ОСОБА_4 “Львівобленерго” не проявив належну обачність та розумність при перерахуванні грошових коштів на користь ТОВ “Приват Стайл”, не пересвідчився у встановленому порядку, що останній є належним кредитором у зобов’язанні, тому у відповідності до ч. 2 ст. 527 ЦК України несе відповідні ризики.

З урахуванням викладеного позовні вимоги до АК “Харківобленерго” до ОСОБА_4 “Львівобленерго” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог до КП “Харківводоканал” місцевий суд зазначив, що 14 грудня 2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством “Харківводоканал” та ПАТ “Львівобленерго” було укладено Договір №79з/21 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 04.06.2015 р. №375 згідно з умовами якого було організовано проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, у сумі 21902278,94 грн.

Відповідно до наведеного договору платіжним дорученням № 37 від 25.12.2015 р. зазначена вище сума була перерахована КП “Харківводоканал” на рахунок ПАТ “Львівобленерго” на виконання зобов’язань за договором № 112/116/15-301 про відступлення права вимоги.

Водночас, платіжним дорученням №36 від 25.12.2015 р. підриємством було перераховано на користь ПАТ “Львівобленерго” 577004, 35 коп. на виконання умов договору № 5 про відступлення права вимоги.

Таким чином, Підприємством було належним чином виконані всі взяті а договорами про відступлення права вимоги № 112/116/15-301 та №5 зобов’язання шляхом перерахування коштів на рахунки ПАТ "Львівобленерго”.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується належне виконання першим відповідачем своїх зобов’язань у спірних правовідносинах, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку позовні вимоги АК “Харківобленерго” до КП "Харківводоканал" не підлягають задоволенню.

Рішення в цій частини сторонам не оскаржується.

Разом з тим, ОСОБА_4 «Львівобленерго» в своїй апеляційній скарзі також посилається на порушення місцевим господарським судом правил визначення територіальної підсудності спору.

Так, посилаючись на суб'єктивну думку про завідомо безпідставність позовних вимог до КП «Харківводоканал» та нібито намагання АК «Харківобенерго» створити штучну територіальну підсудність у м. Харкові, ОСОБА_4 «Львівобленерго» не зазначає, яку ж саме норму процесуального права порушив суд.

Чинна на час розгляду справи редакція ГПК України не передбачала права суду на стадії порушення провадження по справі вирішувати питання обґрунтованості тих чи інших позовних вимог, така оцінка надається судом за результатами розгляду справи при винесенні рішення.

Як зазначає позивач, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 15 ГПК України (в редакції, яка діяла під час розгляду справи у суді першої інстанції) справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, він скористався зазначеним правом та пред'явив позов за місцезнаходженням КП «Харківводоканал».

Отже, з урахуванням того, що позов було пред'явлено до кількох відповідачів, один з яких має місцезнаходження у м. Харкові, суд правомірно вирішив питання про порушення провадження у справі та розглянув справу в господарському суді Харківської області.

Колегія суддів зазначає, що доводи другого відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника позивача, викладеними у відзиву на апеляційну скаргу та в судовому засіданні.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №922/2336/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені другим відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №922/2336/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.01.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.