Ухвала суду № 71606732, 15.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа № 201/12959/13-ц

провадження № 2-з/201/22/2018

УХВАЛА

15 січня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. дніпропетровська ОСОБА_1, розглянувши заяву ОСОБА_2 про зупинення реалізації арештованого нерухомого майна при розгляді його скарги на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровські області ОСОБА_3, зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з вищевказаною скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровські області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП №46345239, заведеному за виконавчим листом №201/12959/13-ц, виданим 17.12.2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Крім того, разом зі скаргою ОСОБА_2 подав до суду заяву про зупинення реалізації арештованого нерухомого майна, в якій просить заборонити відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області вчиняти певні дії, а саме здійснювати будь-які заходи спрямовані на реалізацію (продаж) арештованого нерухомого майна, а саме приміщення за адресою: м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 118, приміщення № 169, поз. 1-31, Іпотекодержателем якого відповідно до витягу від 18.10.2017 року №100687089 є ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42, корп. 4) в рамках виконавчого провадження ВП №46345239, а також накласти арешт на вказане нерухоме майно.

Дослідивши подану заяву та матеріали скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).

Аналізуючи матеріали справи і доводи скарги на дії державного виконавця, суд приходить до висновку про наявність підстав про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, оскільки в разі задоволення скарги, в подальшому можуть бути підстави для оскарження інших дій і рішень державного виконавця, що в свою чергу може привести до зволікання із виконанням судового рішення і зменшення ефективності виконавчого провадження, тому зупинення стягнення на підставі виконавчого листа зможе запобігти вчиненню таких дій, які б можливо було оскаржувати в подальшому, що відповідає викладеним в пунктах 3,4 та 9 Закону України «Про виконавче провадження» засадам законності, диспозитивності та забезпечення права на оскарження дій і рішень державного виконавця.

Відповідно до п.п. 2,3 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

Доходячи до такого висновку, суд також враховує, що відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду прав людини, зокрема у рішення «Шмалько проти України» зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою частиною права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішенням, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна складова частина судового розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї із сторін. Тлумачення ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, зупинення стягнення за виконавчим документом має наслідком зупинення виконавчого провадження, відповідно зупинення реалізації описаного та арештованого майна, що охоплює вимогу заявника.

Водночас, вимога щодо повторного арешту зазначеного нерухомого майна задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

Керуючись ст.ст. 149-153, 447 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження», суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_2 про зупинення реалізації з торгів нерухомого майна за його скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровські області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП №46345239, зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Зупинити стягнення за виконавчим листом №201/12959/13-ц, виданим 17.12.2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, шляхом зупинення реалізації майна, а саме: приміщення за адресою: м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 118, приміщення №169, поз. 1-31, Іпотекодержателем якого відповідно до витягу від 18.10.2017 року №100687089 є ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42, корп.4) в рамках виконавчого провадження ВП №46345239 до завершення розгляду скарги.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя: