Постанова № 71595493, 10.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/96/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: скарга на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.

при секретарі Анкудінові О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Черкаська обласна державна адміністрація (Комісія Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), Київська обласна державна адміністрація (Комісія по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році), про встановлення юридичного факту,

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-:

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення юридичного факту, заінтересовані особи: Черкаська ОДА (Комісія Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), Київська ОДА (Комісія по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році), просила суд встановити факт того, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року заявниця проживала і перебувала /знаходилася/ в м. Прип’ять, Чорнобильського району, Київської області та факт евакуації її із зони відчуження 27 квітня 1986 року з м. Прип’ять, Чорнобильського району, Київської області.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2017 року на підставі п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали суду першої інстанції) у відкритті провадження у справі – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилається на те, що висновок суду не відповідає обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції своє рішення хибно мотивував тим, що законодавством визначено інший порядок підтвердження факту евакуації осіб з зони відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС в певний період для отримання відповідного статусу.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена із порушення норм процесуального права, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційне провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд скарги, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд виходив з того, що законом визначено позасудовий порядок, який дає змогу особі підтвердити факт евакуації із зони відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС в певний період.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» України від 31 березня 1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Із змісту заявленої ОСОБА_3 вимоги вбачається, що вона просить встановити в судовому порядку факт того, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року заявниця проживала і перебувала /знаходилася/ в м. Прип’ять, Чорнобильського району, Київської області та факт евакуації її із зони відчуження 27 квітня 1986 року з м. Прип’ять, Чорнобильського району, Київської області, оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення.

Відповідно до п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20 січня 1997 року, спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської та Житомирської облдержадміністрації на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування на момент евакуації в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевим органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в передбаченому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає, що, звертаючись до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_3 обрала невірний спосіб вирішення вказаного питання, оскільки, будучи незгідною із рішенням відповідного органу в установленні факту евакуації заявниці внаслідок аварії на ЧАЕС, а саме: із протоколом № 191 засідання комісії Київської обласної державної адміністрації від 31.08. 2017 року, заявниця має право на оскарження даного рішення в установленому законом порядку, а не шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Доводи, наведені ОСОБА_3Є в апеляційній скарзі, суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та не містять підстав для скасування чи зміни ухвали суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, відповідає за своїм змістом нормам чинного законодавства і підстав для її зміни або скасування не знаходить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Черкаська обласна державна адміністрація (Комісія Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), Київська обласна державна адміністрація (Комісія по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році), про встановлення юридичного факту – відхилити, зазначену ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Карпенко О.В.

Судді Бородійчук В.Г., Фетісова Т.Л.