Ухвала суду № 71594780, 09.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/16339/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" січня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю особи, що подала скаргу ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на рішення слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Лук»яненка Р.В. від 23.11.2017 про відмову у задоволенні клопотання у рамках кримінального праводження унесеного 03.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040006162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, звернувся зі скаргою до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, яку обґрунтував тим, що ним було подано клопотання від 17.10.17 № 667/17-к про вчинення у кримінальному провадженні унесеному 03.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040006162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, дії (процесуальної) передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України шляхом прийняття з цього питання відповідної постанови.

Розгляд такого клопотання, як вказує автор звернення, на його переконання, є беззаперечною процесуальною дією, яка чітко регламентована кримінальним процесуальним законодавством, зокрема при його розгляді суб'єкт оскарження мав дотримуватися вимог ст. 110 КПК України, але, у цій ситуації, на його переконання, слідчий за наслідками розгляду вказаного клопотання вимог вказаного не дотримався, адже прийняв неумотивовану постанову, яка суперечить дійсним матеріалами справи, а тому останній просить скасувати вказане процесуальне рішення у порядку п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 303 КПК України та у світлі норм Конституції України та практики ЄСПЛ.

У судовому засіданні особа, яка подала скаргу її підтримав з підстав викладених в останній, просив задовольнити.

Інші сторони у судове засідання не з'явилися, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті та дослідивши матеріали судового провадження, заслухавши думку особи, яка ї подала, приходить до наступного.

Щодо питання можливості оскарження такого рішення під час досудового розслідування.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ст. 303 КПК України передбачає, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

У своїй скарзі особа, яка подала, прямо посилається при її обґрунтуванні на норми п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, тобто ті, які передбачають можливість оскарження на досудовому провадженні рішень та дій слідчого, у той час, як слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України)

З огляду на наведене з метою здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні дана скарга підлягає розгляду по суті слідчим суддею цього місцевого суду у світлі норм п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, а саме того, чи були дотриманні вимоги КПК України, які ними регламентуються на досудовому провадження суб'єктом оскарження, з урахуванням такого.

Відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У цьому випадку, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, установив таке.

ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, подав клопотання від 17.10.17 № 667/17-к про вчинення у кримінальному провадженні унесеному 03.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040006162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, дії передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України шляхом прийняття з цього питання відповідної постанови.

При його поданні автор керувався, виходячи з його змісту нормами ст.ст. 2, 7-9, 45-46, 220, 284 КПК України.

Постановою слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Лук»яненка Р.В. від 23.11.2017 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

А тому, аналізуючи питання дотриманням прав, свобод та інтересів особи, яка подала скаргу у цьому кримінальному провадженні у світлі норм п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, слідчий суддя виходить з такого.

Ця правова норма передбачає, що заявником, підозрюваним, його захисником, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Стаття 220 КПК України передбачає, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав {Частина перша статті 220 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

У цьому випадку, слідчим суддею установлено, що суб'єкт оскарження клопотання особи, яка подала скаргу від 17.10.2017 розглянув по суті із прийняттям відповідного рішення про відмову у їх задоволенні, з порушенням строків передбачених ст. 220 КПК України, однак підстав для зобов'язання вчинити дію передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України немає так, як таке звернення усе ж таки, на момент розгляду скарги в слідчим суддею розглянуто по суті.

Копію постанови надано особі, яка подала це клопотання.

Питання відповідності самого процесуального рішення вимогам ст. 110 КПК України, у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, навіть, через призму ст. 220 КПК України, проаналізоване бути не може, так як указана норма зазначене питання не регулює, з огляду на положення ч. 2 ст. 303 КПК України.

Про бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, у скарзі мова взагалі не йдеться.

Аналізуючи питання дотриманням прав, свобод та інтересів особи, яка подала скаргу у цьому кримінальному провадженні у світлі норм п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, слідчий суддя бере до уваги таке.

Ця правова норма передбачає, що особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником під час досудового розслідування, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Зокрема, перелік слідчих (розшукових) дій чітко регламентований Главою 20 цього Кодексу, яка має структурно сформований наступний зміст: допит (ст. 224); допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні (ст. 225); особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 226); участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи (ст. 227); пред'явлення особи для впізнання (ст. 228); пред'явлення речей для впізнання (ст. 229); пред'явлення трупа для впізнання (ст. 230); протокол пред'явлення для впізнання (ст. 231); проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232); проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233); обшук (ст. 234); ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 235); виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 236); огляд (ст. 237); огляд трупа (ст. 238); огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239); слідчий експеримент (ст. 240); освідування особи (ст. 241); підстави проведення експертизи (ст. 242); порядок залучення експерта (ст. 243); розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта (ст. 244); отримання зразків для експертизи (ст. 245).

В свою чергу, відповідно до ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

У цій ситуації, у клопотанні від 17.10.2017 його заявник просив вчинити дію передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України шляхом прийняття з цього питання відповідної постанови, згідно положень ст. 110 вказаного Кодексу.

Але, запропонована дія автором звернення, яка регламентується ст. 284 КПК України, як до Глави 20 КПК України - слідчі (розшукові) дії, так і до Глави 21 - негласні слідчі (розшукові) дії вказаного Кодексу не відноситься, а тому посилання в скарзі на положення п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України є безпідставним.

Факт порушення прав, свобод та інтересів особи, яка подала скаргу у цьому кримінальному провадженні у світлі норм п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України не підтвердився.

Оскарження ж конкретно рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання про вчинення дії передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України шляхом прийняття з цього питання відповідної постанови, згідно положень ст. 110 вказаного Кодексу, на етапі досудового розслідування КПК України, зокрема його статтею 303, не передбачено, а тому слідчий суддя не вдається до його оцінки з точки зору відповідності положенням ст.ст. 94, 110 цього Кодексу.

Спосіб захисту порушеного права регламентований, у цій ситуації, ч. 2 ст. 303КПК України.

Питання дотриманням прав, свобод та інтересів особи, яка подала скаргу у цьому кримінальному провадженні у світлі норм п.п. 2-6, 8- 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України, автор скарги не порушує, а тому слідчий суддя, у світлі норм ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу, до оцінки дотримання вимог КПК України суб'єктом оскарження, які ці статті регламентують не вдається.

За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга з даного питання не підлягає задоволенню так, як у ході здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у світлі норм п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, факт порушення прав заявника та вимог КПК України, які цими нормами регламентуються на досудовому провадження суб'єктом оскарження установлений не був, хоча і констатовано, що саме клопотання від 17.10.2017 вих. № 667/17-к було розглянуто по суті з порушенням строків визначених ст. 220 того ж Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-3, 7-29, 110, 220, 303-307, 309, 310, 369-372, 376 КПК України слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Лук»яненка Р.В. від 23.11.2017 про відмову у задоволенні клопотання у рамках кримінального праводження унесеного 03.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040006162, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:30 год. 12.01.2018.

Слідчий суддя: О.В. Бірса