Ухвала суду № 71593341, 15.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1147/17 Номер провадження 22-ц/786/288/18Головуючий у 1-й інстанції Гудков С. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.

суддів : Кривчун Т.О., Бондаревської С.М.

секретар Філоненко О.В.

за участі представника позивача - адвоката Шестакова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, ухваленого 02 жовтня 2017 року суддею Гудковим С.В. у приміщенні суду

по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, тертя особа Приватне акціонерне товарисвто "Лубнигаз" про усунення перешкод, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом та просила зобов'язати ОСОБА_3 усунути будь-які перешкоди у проведенні робіт працівниками ПрАТ «Лубнигаз» по відновленню системи газопостачання квартини АДРЕСА_1, допустити працівників ПрАТ «Лубнигаз» на частину території присадибної земельної ділянки садиби за адресою АДРЕСА_1 яка знаходиться у її користуванні, не чинити працівникам ПрАТ «Лубнигаз» ніяких перешкод у проведенні ними робіт на газовому стояку повітряної магістралі та інших об'єктах газопостачання садиби, в тому числі і у проведенні закріплення газової труби на зовнішній стіні житлового будинку садиби; стягнути з ОСОБА_3 на її користь майнову шкоду в розмірі 283 грн. 78 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що внаслідок спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_5 вона отримала у власність ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1 а саме квартиру НОМЕР_1 у двоквартирному будинку.

У травні 2016 року нею було виявлено відсутність газопостачання квартири. Газопостачання було припинено за заявою співвласника будинку ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю колишнього власника квартири ОСОБА_5

Вказувала, що 04.04.2017 року бригада ПрАТ «Лубнигаз» прибула для виконання робіт по поновленню газопостачання до належної їй квартири, проте ОСОБА_3 не допустила її до виконання робіт.

Вважає, що неправомірними діями з боку відповідача, а саме подачею заяви про припинення газопостачання, а також не допуском співробітників ПрАТ «Лубнигаз» до будинку, їй було заподіяно моральної та матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути будь-які перешкоди у проведенні робіт працівникам ПрАТ «Лубнигаз» по відновленню системи газопостачання квартири АДРЕСА_1: допустити працівників ПрАТ «Лубнигаз» на частину території присадибної земельної ділянки садиби за адресою АДРЕСА_1 яка знаходиться у її користуванні, не чинити працівникам ПрАТ «Лубнигаз» ніяких перешкод у проведенні ними робіт на газовому стояку повітряної магістралі та інших об'єктах газопостачання садиби, в тому числі і у проведенні закріплення газової труби на зовнішній стіні житлового будинку садиби.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3, просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що будинок по АДРЕСА_1 складається із двох квартир - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 Кожна квартира має окреме газопостачання, окремі особові рахунки та лічильники газу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року власник квартири НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер, склавши за життя заповіт, яким заповідав ОСОБА_6 належну йому частину будинк (а.с.22), яка після поховання батька почала користуватися частиною будинку, яка йому належала.

20 січня 2016 року ОСОБА_4 оплатила заборгованість померлого батька за газопостачання, що підтверджується копією квитанції про оплату за природний газ(а.с.17).

У березні 2016 року позивач подала до Другої лубенської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька (а.с.24). Прийнявши спадщину, ОСОБА_4 користувалася та здійснювала контроль за системою газопостачання. Так, у травні 2016 року позивач зверталася до абонентського відділу ПрАТ «Лубнигаз» для звірки щодо оплати наданих послуг з газопостачання(а.с.17).

У травні 2016 року квартира НОМЕР_1 була відрізана від газопостачання за заявою співвласника будинку ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю власника квартири НОМЕР_1.

Факт відключення квартири позивача від газопостачання за заявою відповідача підтверджується копією Акту прийомки в експлуатацію монтажу газового устаткування від 24.05.2016 року (а.с.26), з якого вбачається, що замовником відрізки газопроводу була саме ОСОБА_3

На час розгляду справи ОСОБА_4 вирішено питання з ПрАТ «Лубнигаз» щодо підключення належної їй квартири до газопостачання, але при виїзді бригади з метою відновлення газопостачання до квартири, ОСОБА_3 було відмовлено в доступі працівникам підприємства до стояка газопроводу для виконання відповідних робіт.

Так, 04.04.2017 року бригада ПрАТ «Лубнигаз» прибула для виконання робіт по поновленню газопостачання до належної їй квартири НОМЕР_1, але ОСОБА_3 не допустила працівників ПрАТ «Лубнигаз» до газового стояка повітряної магістралі, який знаходиться на частині присадибної земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні. Про факт перешкоди, яку вчинила відповідач, був складений акт-претензія №0343 від 04.04.2017 року (а.с.35).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача ухилитися від вчинення неправомірних дій з не допуску співробітників ПрАТ «Лубнигаз» до системи газопостачання, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 4 Глави 2 Розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ №2494 від 30 вересня 2015 року оператор ГРМ має право безперешкодного та безкоштовного доступу до земельних ділянок всіх форм власності, на яких розташована газорозподільна система, для виконання своїх функцій та обов'язків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 4 Глави 1 Розділу 1 Кодексу газорозподільних систем неправомірним є вчинення споживачем (власником або наймачем об'єкта споживача) та/або власником території, де розташований/розміщений об'єкт споживача та/або комерційний вузол обліку, за яким здійснюються розрахунки споживача, дій, які перешкоджають представникам оператора газорозподільної системи виконувати функції, передбачені цим Кодексом. Таке порушення засвідчується актом про порушення, складеним відповідно до вимог цього Кодексу

Окрім того, відповідно до п. 22 Розділу 3 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕ №2496 від 30 вересня 2015 року побутовий споживач безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильник газу, представників постачальника після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу

Враховуючи, що факт перешкоджання роботі співробітникам ПрАТ «Лубнигаз» підтверджений актом-претензією №0343 від 04.04.2017 року та не заперечується відповідачем, то вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_3 утриматися від подібних неправомірних дій у майбутньому є обґрунтованою.

При цьому, доводи апелянта, що вона є неналежним відповідачем по справі є безпідставними, оскільки матеріалів справи вбачається, що саме вона чинила перешкоди співробітникам ПрАТ «Лубнигаз» у виконанні своїх функцій та обов'язків, передбачених законодавством.

Проте, колегія суддів не може погодитись із висновком місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення заподіяної їй моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до глави 7 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем підставою для припинення газопостачання є подання письмової заяви споживача про припинення газопостачання. Право споживача на подання заяви про припинення газопостачання передбачено і Правилами постачання природного газу.

Таким чином, дії ОСОБА_3 не суперечать чинним нормативно-правовим актам у галузі газопостачання та користування природним газом. Самостійних дій щодо перешкоджання газопостачанню квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не вчиняла. За таких обставин, зазначені дії відповідача є правомірними та не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із моральною шкодою, про заподіяння якої заявляє позивач.

При цьому, правомірність подальших дій ПрАТ «Лубнигаз» з припинення газопостачання квартири АДРЕСА_1 не є предметом спору, оскільки ОСОБА_4 будь-яких вимог до ПрАТ «Лубнигаз» не заявляла.

Судом встановлено факт вчинення неправомірних дій з боку відповідача в частині перешкоджання співробітникам ПрАТ «Лубнигаз» у виконанні своїх функцій та обов'язків, передбачених законодавством, проте наявні у матеріалах справи докази не вказують на те, що такими діями ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаним вимогам ОСОБА_4 не надала до суду переконливих доказів заподіяння їй моральної шкоди, а також її розмір.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, вона не проживала у АДРЕСА_2. Окрім того, ОСОБА_4 звернулась до лікарні через місяць після неправомірних дій відповідача, а саме 03 травня 2017 року та 11 травня 2017 року (а.с. 37, 64). Значний часовий проміжок між діями ОСОБА_3 та зверненням ОСОБА_4 за медичною допомогою викликає обґрунтовані сумніви у тому, що ці події перебувають у причинно-наслідковому зв'язку.

Посилання позивача на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона втратила можливість на здачу житла у найм не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких вимог про стягнення з ОСОБА_3 упущеної вигоди ОСОБА_4 не заявляла.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди.

Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, ним було ухвалено помилкове рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення в цій частині нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені лише в частині немайнової вимоги, то з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 640 грн.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч.1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року про виправлення описки, в частині задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 640 грн.

В іншій частині рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: --//-- О.Ю. Кузнєцова

Судді --//-- Т.О. Кривчун

--//-- С.М. Бондаревська

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: О.Ю. Кузнєцова