Рішення № 71591235, 12.01.2018, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/115/17

2/291/14/18

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2018 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Гладишко Н.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

Приватного підприємства "Ростцегла",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Буд"

про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

02.02.2017р. ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ФОП ОСОБА_4, в якому зазначив, що з 08.09.2016р. працював у відповідача на посаді технолога цегельного заводу в с.Роставиця Ружинського району Житомирської області з посадовим окладом 5 тис.грн. в місяць З вказаної посади він був звільнений 28.10.2016р. за згодою сторін.

Проте ФОП ОСОБА_4 виплатив йому заробітну плату лише в сумі 2 тис.грн, а також вніс запис в трудову книжку про його роботу на посаді технолога лише за період з 05.10.2016р. по 28.10.2016р.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач просив суд:

-встановити факт його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на посаді технолога виробництва в період з 08.09.2016р. по 05.10.2016р.;

-зобов'язати ФОП ОСОБА_4 внести запис до його трудової книжки про прийняття позивача на роботу на посаду технолога з виробництва в період з 08.09.2016р. по 05.10.2016р.;

-стягнути з ФОП ОСОБА_4 на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7094 грн.33 коп.;

2

-стягнути з ФОП ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в сумі 25000грн.(т.1 а.с.1-3).

03.05.2017р. ОСОБА_5 збільшив розмір своїх позовних вимог , подавши до суду відповідну заяву, а саме: просив стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду в розмірі 86400грн., та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12829.90 грн. (т.1 а.с.98-99).

За клопотанням позивача до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів на підставі ухвал суду від 28.07.2017р. та від 21.08.2017р., було залучено Приватне підприємство "Ростцегла" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Буд" (т.1 а.с. 149, 160-161, 170, 175-176).

Ухвалою суду від 12.01.2018р. в прийнятті заяви позивача від 29.12.2018р. про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог було відмовлено(т.2 а.с.23, 38-40).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з наведених в позовній заяві підстав. Крім того, позивач суду пояснив, що з 08.09.2016р. він працював на цегельному заводу в с.Роставиця на посаді керуючого. Вказану посаду із заробітною платою в розмірі 5 тис.грн. в місяць йому в присутності сільського голови Роставицької сільської ради йому запропонував обійняти ОСОБА_7 Проте трудовий договір з ФОП ОСОБА_8 він не підписував.

До роботи він приступив з 08.09.2016р. і в його обов'язки, як керівника підприємства входило: набір працівників на роботу , привезення вугілля з цукрового заводу, отримання накладних та керівництво персоналом.

В послідуючому, коли він звільнявся з роботи, то встановив, що був зарахований на посаду технолога і лише з 05.10.2016р. Тоді ж він написав заяву про прийняття його на роботу, яку в нього відповідач отримав шляхом обману.

Крім того , за період роботи відповідач виплатив йому лише 2000 грн. - аванс за вересень, а решту заробітної плати не виплатив по даний час.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши, що ОСОБА_5 працював у ФОП ОСОБА_4Є на посаді технолога цегельного заводу в с.Роставиця Ружинського району Житомирської області в період з 05.10.2016р. по 28.10.2016р. і був звільнений з посади за згодою сторін.

При прийнятті на роботу йому було встановлено посадовий оклад в розмірі 1550грн. Відповідач виплатив йому заробітну плату в розмірі 2000 грн. авансом на прохання позивача і тому на даний час ніякої заборгованості по заробітній платі перед позивачем у ФОП ОСОБА_4 не існує, а, навпаки, існує переплата по заробітній платі.

В період до 05.10.2016р. позивач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний і був направлений на роботу до ФОП ОСОБА_4 центром зайнятості.

Ніяких письмових документів, які б підтверджували роботу позивача у ФОП ОСОБА_4 в період до 05.10.2016р. немає. Крім того, позивач сам не може пояснити на якій посаді він працював: технолога чи керівника підприємства, а також де він працюваву у зазначений в позовній заяві період: у ФОП ОСОБА_4 чи у інших співвідповідачів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_5 з 18.12.2015р. по 05.10.2016р. перебував як безробітний на обліку в Ружинському районному центрі зайнятості та з 25.12.2015р. по 30.06.2016р. отримував допомогу по безробіттю, що стверджується довідкою вказаного центру від 22.02.2017р. № 65 (т.1 а.с.53).

29.09.2017р. ОСОБА_9 Ружинським РЦЗ надано направлення на працевлаштування на посаду технолога у ФОП ОСОБА_4Є.(т.1 а.с. 37).

Розпорядженням ФОП ОСОБА_4 №4 від 28.09.2016р. ОСОБА_5 з 05.10.2016р. прийнятий на роботу технологом виробництва із заробітною платою 1550 грн. на місяць відповідно до його заяви від 30.09.2016р. (т.1 а.с.8, 47, 48).

3

Про вказане було укладено трудовий договір від 05.10.2016р. (т.1 а.с.7, 13, 269).

ФОП ОСОБА_4 про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 05.10.2016р. було направлено повідомлення до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції (т.1 а.с.37, 52).

Розпорядженням ФОП ОСОБА_4 №5 від 28.10.2016р. ОСОБА_5 відповідно до його заяви від 28.10.2016р. був звільнений з посади технолога за згодою сторін з 31.10.2016р. (т.1 а.с.9 , 49, 50).

Про вказану роботу в трудовій книжці АХ №836632 , виданій на ім'я ОСОБА_1, внесено відповідні записи(т.1 а.с.6).

За період роботи ОСОБА_10 відповідно до відомості про виплату заробітної плати було виплачено заробітну плату в сумі 2000грн. (т.1 а.с.12, 51, 68).

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається вказаним особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Стаття 45 вказаного Закону передбачає, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи.

Права та обов'язки зареєстрованих безробітних передбачені ст.44 зазначеного Закону. До таких обов'язків безробітних відноситься, зокрема, і обов'язок інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону, тобто і про його зайнятість.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

4

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст.48 КЗпП України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. .До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки їхні покази містять суттєві розбіжності як відносно посади, на якій працював ОСОБА_5 ( вказують що позивач працював директором заводу), особи у якої він працював та яка здійснювала прийом на роботу ( вказують що такою особою був ОСОБА_7 а не ОСОБА_4Є.) тощо.

На підставі лише вказаних пояснень свідків неможливо встановити перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем ФОП ОСОБА_4 саме в період з 08.09.2016р. по 04.10.2016р.

В той же час позивач не надав суду ні одного письмового доказу, який би підтверджував факт укладення ним з ФОП ОСОБА_4 трудового договору не з 05.10.2016р. , а з 08.09.2016р.( підписи на накладних, відомостях, табелях виходу на роботу, розписки тощо).

Не надано позивачем також доказів про ознайомлення ним в період з 08.09.2016р. по 04.10.2016р. з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з посадовою інструкцією, документами, у яких обумовлено розмір щомісячної заробітної плати, визначено робоче місце тощо.

Позивачем також не надано доказів того, що він повідомляв Ружинський районний центр зайнятості, де перебував на обліку як безробітний, про укладення з 08.09.2016р. трудового договору.

При цьому суд звертає увагу на те, що в журналах про вихід на роботу у ФОП ОСОБА_4 за період з 10.09.2016р. по 04.10.2016р. є відмітки про вихід на роботу свідка ОСОБА_11, однак жодної відмітки про вихід на роботу ОСОБА_1 у вказаних журналах немає (т.1 а.с.75-97).

Також пояснення позивача, дані ним в судовому засіданні на підтримання свого позову, є неоднозначними. Так, позивач в судовому засіданні не міг дати чітких пояснень відносно того з ким із відповідачів - ФОП ОСОБА_15, ПП "Ростцегла" чи ТОВ "Олександрія-Буд" в період з 08.09.2016р. по 04.10.2016р. він перебував в трудових відносинах; чому про укладення трудового договору з 08.09.2016р. він не повідомив Ружинський районний центр зайнятості, де перебував на обліку як безробітний; чому 30.09.2016р. писав заяву до ФОП ОСОБА_4Є про прийняття на роботу з 05.10.2016р.; чому в

5

заяві про прийняття на роботу до ФОП ОСОБА_4 та у заяві про звільнення з роботи вказував свою посаду - технолог, а в судовому засіданні вказує, що працював директором; чому, працюючи директором, тобто керівником підприємства, за період роботи не підписував жодного документа тощо

За таких обставин, у суду немає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

А тому в задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.3, 5-1, 21-24, 116, 117, 231, 232, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст.265-268, 273, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Приватного підприємства "Ростцегла", Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрія-Буд" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя З. Б. Руденко.