Рішення № 71590606, 16.01.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11205/17

Провадження № 2-а/750/66/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Карацюба М.М.,

за участі позивача, представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Тітарєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

15.11.2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестизистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення у Чернігівської міської лікарні №1 протиправною та зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати до спеціального стажу у подвійному розмірі період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення у Чернігівській міській лікарні №1.

В обґрунтування позову зазначила, що з 05 серпня 1991 року по даний час працює у кардіологічному відділенні для хворих інфарктом міокарда Чернігівської міської лікарні №1, в тому числі з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року працювала на посаді медичної сестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1. У вказаній лікарні ОСОБА_3 згідно записів у трудовій книжці працювала: із 05.08.1991 р. по 01.06.1993 р. на посаді палатної медсестри 1 кардіологічного відділеннят, із 01.06.1993 (наказ від 02.06.1993р. №102-к) по 21.06.1995 р. (наказ від 14.10.1993 р. №197-к) на посаді медичної сестри -анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення, а з 22.06.1995 р. (наказ від 28.06.1995р. №137-к) по 31.07.2002 р. (наказ від 27.10.1995 р. №241-к) на посаді палатної медсестри палати інтенсивної терапії цього відділення. В даний час продовжує працювати на посаді сестри медичної палатної 1-го кардіологічного відділення. В липні 2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо визначення права на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я та зарахування ОСОБА_3 до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року її роботи у лікарняному закладі в період з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року медичною сестрою - анестезисти палати інтенсивної терапії 1-го кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1. Листом від 04.08.2017р. відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за відсутності підстав, оскільки період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року для зарахування до спеціального стажу у пільговому обчисленні відноситься до роботи в блоці інтенсивної терапії та у палаті інтенсивної терапії, проте у разі наявності в структурі лікарні реанімаційного відділення, тому не відносяться до реанімаційної служби. Вважає протиправними дії щодо відмови відповідача в зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1-го кардіологічного відділення у Чернігівської міської лікарні №1 та зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зарахувати до спеціального стажу у подвійному розмірі період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення у Чернігівській міській лікарні №1.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.11.2017 відкрито скорочене провадження у даній справі.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та перенести розгляд справи у відкрите судове засідання за участю представника відповідача.

Позивач до суду подала заяву про розгляд справи в судовому засіданні з викликом позивача та можливості допиту свідків.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.12.2017 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні. Після оголошеної в справі перерви позивач подала заяву про продовження розгляду справи без її участі.

Представник відповідача Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України просила відмовити в задоволенні позову з урахуванням поданих заперечень, після оголошеної в справі перерви подали до суду заяву про розгляд справи без участі представника, просили відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

04.04.2017 року позивач звернулася до Управління із заявою довільної форми з проханням проведення попереднього підрахунку пенсії за вислугу років із врахуванням спеціального стажу у подвійному розмірі періоду з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медичної сестри анестезисти палати інтенсивної терапії та з 22.06.1995 року по 31.07.2011 року на посаді палатної медсестри інтенсивної терапії.

Листом №754/02/Б-7 від 20.04.2017 року Управління повідомило позивача про відсутність правових підстав для зарахування страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років в подвійному розмірі за період з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року. Разом з тим, управління зазначило, що позивачем не подавалась заява встановленого зразка з усіма передбаченими документами у визначеному порядку, а тому відсутні підстави для призначення пенсії.

Заява на яку посилається у своєму позові позивач, складена останньою у довільній формі, та не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і подана в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

Лист №754/02/Б-7 від 20.04.2017 року складений відділом обслуговування громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Вказана відповідь є роз'ясненням довідкового характеру на поставлене у заяві питання та не є документом про відмову в призначенні пенсії, оскільки в разі відмови в призначенні пенсії складається відповідний протокол, а відділ по роботі із зверненням громадян не має на те відповідних повноважень.

В липні 2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про пільгове обчислення стажу медсестри - анестезисти палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1 за період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року.

Питання надання можливості звернення за визначенням права на пенсію за вислугу років без звільнення з посади, що дає право на цю пенсію урегульовано пунктом 3.3 розділу 3 «Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1 зі змінами, яким передбачено, що орган Пенсійного Фонду України надає в разі необхідності допомогу, щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Листом Чернігівського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України №10721/6-11 від 04.08.2017 року відмовлено позивачеві в праві на пільгове обчислення стажу роботи медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії пославшись на відсутність для цього підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевою самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991р. №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пенсія за вислугу років працівникам охорони здоров'я призначається при досягненні пенсійного віку та за наявності стажу роботи на посадах за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (далі - Перелік), передбачених пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон). При цьому, працівники охорони здоров'я право на призначення пенсії за вислугу років, не залежно від віку, мають за наявності спеціального стажу роботи: на 01.04.2015 року - 25 років, на 31.12.2015 року - 25 років 6 місяців.

Статтею 7 Закону передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.

Листом Міністерства охорони здоров'я України за № 10.02.11/23185 від 11.08.2014 року на запит ОСОБА_3 роз'яснено, що згідно з Наказом МОЗ СРСР від 29.12.1975 №1188 «Про подальше удосконалення реанімаційної допомоги населенню» у складі міських лікарень створювались відділення реанімації та інтенсивної терапії, у які госпіталізувались хворі з гострими розладами гемодинаміки різної етіології та іншими гострими розладами функцій життєво важливих органів або при реальній загрозі їх розвитку. Для надання медичної допомоги хворим із розладами функцій життєво важливих органів у складі відділень реанімації та інтенсивної терапії організовувались палати реанімації та інтенсивної терапії, які функціонували при хірургічних відділеннях усіх профілів, кардіологічних та неврологічних відділеннях із гострими отруєннями.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи у реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу для призначення пенсії у подвійному розмірі.

Наказом МОЗ України від 08.10.1997 №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, згідно з яким у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я повинні створюватися такі відділення (групи, палати):

- анестезіологічне відділення або відділення анестезіології ( без ліжок для інтенсивної терапії) організовуються у лікувально-профілактичних закладах, у яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів-анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер-анестезистів;

- анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії у лікувально-профілактичних закладах з високою хірургічною активністю значною кількістю хворих, які потребують проведення інтенсивної терапії;

- анестезіологічна група - у закладах, у яких за штатними нормативами передбачено не більше 3 посад лікарів-анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезисток;

- відділення інтенсивної терапії загального профілю у малопотужних лікарнях;

- вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії у лікарнях, де зосереджені хворі з однотипною (близькою з етіпатогенезом) гострою патологією (інфекційні лікарні, відділення для новонароджених у пологових будинках, токсикологічні відділення, відділення з гострою коронарною недостатністю, кардіологічні, психоневрологічні, ендокринологічні та інші диспансери, відділення, в яких для лікування хворих застосовуються методи екстракорпоральної детоксикації).

Наказом МОЗ України від 23.12.2000 року №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я затверджено штатні нормативи вказаних підрозділів у відповідності з вимогами Наказу №303 (п. 17 додатка №26).

Згідно з п. 3.5 приміток до п. 17 додатка 26 для підвищення ефективності лікування у лікарнях, які мають у своєму складі відділення гострої коронарної недостатності, гострої судинно-мозкової недостатності створюються вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії з ліжками для інтенсивної терапії або відділення інтенсивної терапії загального профілю.

Аналогічні роз'яснення надано в Наказі МОЗ України №10.03.67/2295 від 15.12.2006 року.

Згідно з вказаним наказом проведено реорганізацію анестезіологічної служби, відповідно до якої можна було відносити відділення (блоки) інтенсивної терапії до реанімаційних, робота у яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно наказу МОЗ СРСР від 30.10.1978 року №1038 «Заходи по подальшому розвитку кардіологічної допомоги населенню» та відповідно до примітки п. 14 додатку 6 до цього наказу штат медичного персоналу палат інтенсивної терапії при кардіологічних відділеннях встановлювався за рахунок посад, що існують в лікарні з а штатним нормативом відділень (палат) реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом МОЗ України №206 від 30.12.1992 року затверджено Положення про спеціалізоване кардіологічне відділення для хворих інфарктом міокарда з блоком інтенсивної терапії. Відповідно до вказаного Положення в складі відділення було організовано блок інтенсивної терапії з тим же характером виконуваної роботи палатної медсестри блока інтенсивної терапії з збереженням 15% за виконану роботу.

Зі змісту штатних розкладів Чернігівської міської лікарні за 1993-1995 роки вбачається, що в складі Чернігівської міської лікарні №1 були окремі стаціонарні відділення для проведення реанімації, а саме блок інтенсивної терапії у складі кардіологічного відділення та відділення реанімації (анестезіології) і інтенсивної терапії.

Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_3 наказом №102-к від 02.06.1993 р. зарахована працюючою на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення по 21.06.1995 року (наказ №197-к від 14.10.1993 року) Чернігівської міської лікарні, а з 22.06.1995 року) наказ від 28.06.1995 року №137-к) по 31.07.2002 року (наказ від 27.10.1995 року №241-к) на посаді палатної медсестри інтенсивної терапії цього відділення.

Відповідно до наказів по відділу кадрів щодо щорічної відпустки ОСОБА_3 отримувала додатково 11 календарних днів за шкідливий характер праці та отримувала заробітну плату по тарифах із шкідливими умовами праці - 15% окладу.

Вказане підтвердили в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність протиправних дій Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_3 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1, а тому в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Разом з тим, слід зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_3, за умови звільнення її з роботи, пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_3 у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.06.1993 року по 21.096.1995 року на посаді медсестри -анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1.

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: проспект Миру, 44, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40378209) призначити ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), за умови звільнення її з роботи, пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.06.1993 року по 21.06.1995 року на посаді медсестри - анестезистки палати інтенсивної терапії 1 кардіологічного відділення Чернігівської міської лікарні №1.

Стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута