Постанова № 71588240, 12.01.2018, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/1112/17

провадження № 2-а/578/2/18

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великописарівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області /далі – Великописарівське УПФУ/ про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великописарівського УПФУ, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням у заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням допомоги на оздоровлення в сумі 1333,00 гривні згідно довідки №04-1008/17 від 19.06.2017 року, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Сумській області /далі - ТУ ДСА України в Сумській області/, починаючи з дати звернення до відповідача з заявою про перерахунок. Свої вимоги мотивує тим, що з жовтня 2016 року він перебуває на обліку у Великописарівському УПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016. 21.06.2017 він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою від 19.06.2017 за №04-1008/17, виданою ТУ ДСА України в Сумській області, в якій просив зробити перерахунок і в подальшому виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 1333 грн. Однак відповідач рішенням №4 від 27.06.2017 в перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання відмовив і листом № 4321/03-29 від 27.06.2017 повідомив, що матеріальна допомога на оздоровлення не включається до складу суддівської винагороди, а отже, не враховується при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Вважає такі дії відповідача протиправними, таке рішення порушує його права і не відповідає чинному законодавству, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат і входить до складу фонду оплати праці, її виплата має систематичний характер, включається в оподатковуваний дохід судді, з неї сплачувався збір на обов’язкове пенсійне страхування, а отже, така допомога має враховуватися при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач подав письмові заперечення, вказуючи, що позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці з 19.10.2017 у розмірі 90% суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі – Закон №1402-VІІІ). Згідно статті 135 Закону №1402-VІІІ, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, і складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративні посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відтак матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди. Згідно статті 66 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються для обчислення пенсії. Згідно частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ, судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Позивач обрав саме щомісячне довічне грошове утримання, яке йому і було призначено, а оскільки при нарахуванні даного виду виплат враховуються чітко визначені Законом №1402-VІІІ складові суддівської винагороди, то підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає /ас 15-16/.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач ОСОБА_1 є суддею Краснопільського районного суду Сумської області у відставці згідно постанови Верховної ОСОБА_2 України від 22.09.2016 № 1600-VIII.

Згідно довідки ТУ ДСА України в Сумській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.06.2017 №04-1008/17 суддівська винагорода позивача, яка враховується при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці склала 30133,00 грн, з яких 16000,00 грн - посадовий оклад, 11200,00 грн – надбавка за вислугу років (70%), 1600,00 грн – надбавка за перебування на адміністративній посаді (10%), 1333,00 грн – інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення) /копія ас 8/.

21.06.2017 позивач звернувся до Великописарівського об'єднаного УПФУ Сумської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надавши вказану довідку.

Рішенням Великописарівського УПФУ № 4 від 27.06.2017 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою від 19.06.2017 за №04-1008/17, виданою ТУ ДСА України в Сумській області. Рішення мотивовано тим, що згідно зі статтею 135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Враховуючи зазначене, допомога на оздоровлення не може бути врахована в суддівську винагороду для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці /ас. 7/.

Відтак, позивачу відмовлено у здійснені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що допомога на оздоровлення не може бути врахована в суддівську винагороду для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно листа відповідача № 4321/03-29 від 27.06.2017 останній повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відповідно до п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці залежить від суддівської винагороди, до складу якої не входить матеріальна допомога на оздоровлення /ас 9/.

На думку суду, вказані дії відповідача не відповідають вимогам закону.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пунктів 7, 8 частини п’ятої статті 48 Закону № 1402-VІІІ, незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому в пункті 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В пункті 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про статус суддів, яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Згідно пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року /далі – Закон №2453-VI/ із наступними змінами. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Згідно частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (чинній на момент виходу позивача у відставку), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 134 Закону №2453-VI (IX розділ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і статтею 136 Закону № 1402- VІІІ (IX розділ), на норми якого посилається відповідач, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

Згідно підпункту 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, виплата її передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, дана допомога входить до структури заробітної плати судді. Оскільки згідно норми частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення входить до складу грошового утримання судді і повинна враховуватися при обчисленні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відноситься до складу грошового утримання судді, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями статті 142 Закону №1402-VІІІ та статті 133 Закону №2453- VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислюється від розміру суддівської винагороди, а матеріальна допомога на оздоровлення до складу суддівської винагороди не входить, а отже, підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.

Враховуючи наведене, суд уважає, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Сумській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.06.2017 №04-1008/17, який повинен бути здійснений з 21 червня 2017 року.

Згідно частини першої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 640 грн 00 коп.

Керуючись статтями 2, 6-7, 9, 12, 14, 20, 72-78, 90, 122, 132, 139, 241-246, 250-251, 255, 257, 297, 263, пунктів 13 та 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Великописарівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Великописарівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Сумській області про заробітну плату від 19.06.2017 №04-1008/17, з урахуванням допомоги на оздоровлення в сумі 1333,00 гривні, починаючи з 21 червня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Великописарівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І. Косар