Вирок № 71585766, 16.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19007/17

Провадження №11-кп/772/173/2018

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач:Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого : Мішеніної С.В.,

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу

заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017020020002237 від 06.07.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Жабелівка, Вінницького району Вінницької області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає, за адресою: АДРЕСА_1, з середньою освітою непрацюючого, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого:

- 11.09.2017 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 1581 гривень,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Кузьміна С.В.

обвинуваченого : ОСОБА_3

В с т а н о в и в :

14.05.2017року біля о 10:00 год. ОСОБА_3, перебуваючи у кухні орендованої квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_5, діючи повторно, умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом завантажування в автомобіль таксі, викрав холодильник білого кольору марки «Samsung» моделі «RL17MB», вартість якого згідно висновку експерта №4130/17-21 від 13.07.2017 року становить 5875 гривень 91 копійок .

Після чого, ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном залишив, викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 5875 гривень 91 копійок.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

Звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року.

Вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.09.2017 року за яким ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1581 гривень визначено виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави Україна 198 гривень 00 копійок у відшкодування вартості проведення судово-товарознавчої експертизи.

Заступник прокурора Вінницької області Янків О.Ф. подав апеляційну скаргу просив вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2017 року скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 засудити за ч.2 ст.185 КК України до трьох років обмеження волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 визначити з урахуванням покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.09.2017 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 -х років обмеження волі.

На підставі п. « в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання .

В решті вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. мотивовано тим, що суд першої інстанції при ухваленні вироку неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, оскільки мав визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, а лише потім вирішувати питання про можливе застосування до ОСОБА_3 Закону України « Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Крім того, таке неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність ( ст.70 КК України) призвело і до невідповідності призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кузьміна С.В., який підтримав вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф., просив задоволити, обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф., обговоривши доводи апеляційної скарги заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф., дослідивши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України в апеляційній скарзі заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. не оспорюється.

Кримінальне провадження розглянуто відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України.

Однак, наявні підстави для скасування вироку суду першої інстанції.

Відповідно ч.1 п.1 ст.413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення не застосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2017 року ОСОБА_3 раніше судимий вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.09.2017 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу, який на час ухвалення оскаржуваного вироку не сплачено.

Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_3 засуджено 30.10.2017 Вінницьким міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України, вчинено ним 14.05.2017, тобто до постановления попереднього вироку Тиврівським судом Вінницької області.

Згідно ч.4 ст. 70 КК України , якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено , що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то за таких умов строк покарання остаточно призначається за сукупністю злочинів.

У той же час, на підставі ч.1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання ( основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань .

Злочини, за які ОСОБА_3 засуджувався як вироком Тиврівського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 185 КК України, так і вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України не відносяться до категорії тяжких чи особливо тяжких. Обвинувачений має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

На підставі п. « в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

За таких обставин Вінницький міський суд Вінницької області повинен був призначити ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України, а потім визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України і лише після цього вирішити питання про застосування Закону України «Про амністію у 2016», який в даному випадку може бути застосований, оскільки злочини за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 даної статті КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, вказані кримінальні правопорушення вчинені ним до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016», а тому на підставі ст. 1 даного Закону ОСОБА_3 є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2016 році» , його може бути звільнено від відбування покарання.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, оскільки мав визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, а лише потім вирішувати питання про можливе застосування до ОСОБА_3 Закону України "Про амністію у 2016 році" .

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи прокурора є обґрунтованими , підлягають задоволенню, судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, наявні підстави для ухвалення нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції , -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. задоволити .

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30.11.2017 року відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до трьох років обмеження волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити з урахуванням покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.09.2017 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 -х років обмеження волі.

На підставі п. « в» ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання .

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

Мішеніна С.В. Федчук В.В. Ващук В.П.

Згідно з оригігналом:

Суддя: