Вирок № 71582857, 15.01.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3334/17

Номер провадження 1-кп/623/99/2018

ВИРОК

іменем України

15 січня 2018 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Одарюка М.П.

за участі секретаря судового засідання: Костенко В.В.

прокурора: Ходака Є.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Міщенко І.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Ізюма, Харківської області, обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12017220320001432 від 18 грудня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця м. Єреван, Вірменія, громадянина України, вірмена, не одруженого, раніше не судимого, перебуваючого на обліку в Ізюмському ОМВК Харківської області, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 на початку вересня 2017 року, знаходячись у лісі поблизу військової частини А 3783, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Спартаківська, будинок 2, знайшов металевий кастет, після чого перевіз його до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, та почав носити при собі з метою самооборони до 17 грудня 2017 року.

17 грудня 2017 року, о 19 годині 10 хвилин, на блокпосту, розташованому на 629 кілометрі автодороги «Київ-Харків-Довжанський» в місті Ізюмі, Харківської області, в ході огляду особистих речей ОСОБА_1, працівниками поліції було вилучено кастет, який, згідно з висновком судової експертизи холодної зброї № 2/2-776 від 18 грудня 2017 року, є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовленою саморобним способом за типом кастетів спрощеної конструкції, який ОСОБА_1 носив при собі з метою самооборони.

На підставі викладеного ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 263 КК України, тобто носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження - прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Ходаком Є.С., обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником Міщенко І.І. досягнуто та підписано угоду про визнання винуватості від 27 грудня 2017 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України, за змістом якої обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Між сторонами узгоджене покарання за частиною другою статті 263 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 263 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчиненого ним злочину, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, при тому вказав, що йому у повній мірі зрозуміло характер обвинувачення, він повністю розуміє права, надані йому законом та наслідки укладення і затвердження вказаної угоди.

Захисник Міщенко І.І. зазначила, що угода була укладена у її присутності, її підзахисний у повній мірі зрозумів умови укладеної угоди, вид та міру узгодженого покарання та наслідки невиконання цієї угоди, і не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 27 грудня 2017 року.

Шляхом опитування сторін, вивчення документів кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з частиною шостою статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови укладеної угоди не суперечать вимогам КПК України, в тому числі й частині сьомій статті 474 КПК України; правова кваліфікація є вірною та передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості; умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; відсутні дані щодо неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань; наявні підстави для визнання винуватості.

Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення пунктів першого-четвертого частини четвертої статті 474, пункту першого частини четвертої статті 394, пункту першого частини третьої статті 424, статті 476 КПК України.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_1 суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, стоїть на обліку в Ізюмському ОМВК Харківської області, за місцем реєстрації характеризується добре, раніше не судимий, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, копія військового квитка та його свідчення.

Узгоджене сторонами угоди покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшують покарання відповідно до статті 66 КК України, та відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, передбачених статтею 67 КК України.

Отже, є підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Питання щодо запобіжних заходів судом не вирішується за відсутністю відповідного клопотання прокурора.

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 494 гривні 80 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Цивільний позов не заявлений.

Питання речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 50, 63, 65-67, частиною другою статті 263 КК України, статтями 100,124, 314, 368, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 27 грудня 2017 року, укладену між прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області Ходаком Євгеном Сергійовичем, обвинуваченим ОСОБА_1 та захисником Міщенко Іннесою Ігорівною про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 263 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи №2/2-776 від 20 грудня 2017 року в розмірі 494 гривні 80 копійок, які підлягають перерахуванню до Державного бюджету (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ - металевий кастет, який знаходиться у камері зберігання речових доказів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим та захисником вирок може бути оскаржений виключно з підстав, зазначених в пункті першому частини четвертої статті 394 КПК України.

Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав, зазначених в пункті другому частини четвертої статті 394 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя: М.П. Одарюк