Вирок № 71582851, 12.01.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/791/2017

Справа № 428/12701/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Лисициної О.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370003243 від 30.10.2017 року у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоастрахань, Кремінського району, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 23.09.1983 року Кремінським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 117 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, звільнений 28.06.1989 року за відбуттям строку покарання; 29.05.2009 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, звільнений 01.09.2011 року за відбуттям строку покарання; 18.10.2017 року Кремінським районним судом Луганської області за ч.2 ст.309, ч.1 ст.310 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання , встановлений іспитовий строк 3 роки, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2017 року, приблизно об 11:45 год. ОСОБА_1, знаходичись на Центральному ринку за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Хіміків 27, біля кіоску з непродовольчими товарами побачив раніше незнайому жінку, яка в руках тримала мобільний телефон та який в ході перегляду товару поклала на прилавок.

Надалі, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи противоправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, маючи ціль на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, підійшов до прилавку на якому знаходився мобільний телефон, скориставшись тим, що жінка, яка його туди поклала, відволіклася, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон «Samsung» модель «SМ-G570F/DS», золотистого кольору, який належить потерпілій ОСОБА_2, чим спричинив матеріальну шкоду.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1326-265е від 15.11.2017 року ринкова вартість викраденого мобільного телефону на момент вчинення кримінального правопорушення склала 3296,33 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 29 жовтня 2017 року він перебував на Центральному ринку м. Сєвєродонецька, побачив потерпілу, яка обирала дитячі речі. При цьому вона поклала мобільний телефон на прилавок, відволіклася. Він вирішив викрасти телефон, непомітно поклав собі в кишеню, і відніс до свого знайомого, якого попросив продати телефон. Він не повідомив йому, що телефон крадений. Цього ж дня він отримав 150 гривень за проданий телефон. В скоєному злочині він щиросердно кається.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без її участі, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, покарання йому просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, інвалідом не є, неодружений, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в умовах його ізоляції від суспільства, т.я. тільки таке покарання може попередити скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Кремінського районного суду Луганської області від 18.10.2017 р., за яким він засуджений за ст. 309 ч. 2, ст. 310 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном 3 роки, тому суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При цьому, суд вважає, що з метою забезпечення виконання даного вироку обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обраний згідно ухвали судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.11.2017 року слід змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що ОСОБА_1 засуджується за цим вироком до позбавлення волі, пов'язаного з реальним його відбуттям.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 12.01.2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

Витрати на залучення експертів у розмірі 618 грн. 50 коп., пов'язані із проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1326-265е від 15.11.2017 року, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, оскільки його провина знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кремінського районного суду від 18.10.2017 р. у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили, обраний ухвалою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.11.2017 року у вигляді домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1, змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 12 січня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1326-265е від 15.11.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-3/1203 д від 15.11.2017 року складає 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 50 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung» модель «SМ-G570F/DS», золотистого кольору, який згідно розписки переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити власнику ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова