Постанова № 71582416, 10.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 404/2141/15-ц

№ провадження 22-ц/781/84/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Суровицька Л. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.01.2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Кіселика С.А. , Черненко В.В.

секретар Бодопрост М.М.,

за участю представника позивача, відповідача та її представника, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, Кіровоградська міська рада, Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи - ПАТ «Альфа Банк», Приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Лідія Юріївна про визнання відповідним законодавству договору купівлі-продажу квартири.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши докази, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_2, Кіровоградська міська рада, ПАТ «Альфа Банк», Реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Зазначав, що згідно ордера від 25 березня 1983 року ОСОБА_6 та членам її сім'ї - дітям: ОСОБА_2 та йому ОСОБА_3, було надано в користування квартиру АДРЕСА_1, пізніше присвоєно нову адресу - АДРЕСА_3. Розпорядженням виконкому Кіровоградської міської ради № 41505 від 21 серпня 2006 року квартиру було безоплатно передано у спільну часткову власність йому та його матері ОСОБА_6, на їх ім'я видано свідоцтво про право власності від 21 серпня 2006 року, яке зареєстровано в КООБТІ 23 серпня 2006 року. 12 вересня 2006 року, діючи за довіреністю від імені ОСОБА_6 та від свого імені, як співвласник, уклав з ОСОБА_4 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 набула вказану квартиру у власність.

Пізніше, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року, яке набрало законної сили, розпорядження міської ради та свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_6 та ОСОБА_3, визнано недійсним. Оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виступали продавцями на підставі свідоцтва про право власності, яке пізніше скасовано, отже не були власниками, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_6, як продавцями та ОСОБА_4 Антонідою Андріївною, як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. за реєстровим № 2276. Просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію вказаного договору купівлі-продажу (т.1, а.с.4-6).

ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3, треті особи - ПАТ «Альфа Банк», приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. про визнання відповідним законодавству договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2006 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_6 та від свого імені (т.1 а.с. 97-100). Зазначала, що договір купівлі-продажу було укладено відповідно до вимог законодавства, вона є добросовісним набувачем майна. Визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, не впливає на зміст правовідносин сторін, що виникли з договору купівлі-продажу квартири.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, відмовлено. Суд виходив з того, що позивачем не доведено, що договором купівлі-продажу були порушені його права, а тому вони підлягають захисту в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що позов є безпідставним (т.2,а.с.229-233).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов. Зазначає, що суд не дав оцінку тій обставині, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виключає можливість продажу квартири, так як вважається, що на момент її продажу власником квартири є територіальна громада м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради. Зміст оспорюваного правочину суперечить вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним (т.3, а.с.2-3).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши зустрічний позов про визнання відповідним законодавству договору купівлі-продажу квартири. Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 не оскаржує (т.3,а.с.4-6).

В засіданні апеляційного суду представник позивача - ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_4.

ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 та заперечили проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_3.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 - ОСОБА_9 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4.

Представники третіх осіб - Кіровоградської міської ради, ПАТ «Альфа Банк», Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, приватний нотаріус Цимбаревич Л.Ю., які повідомлені про час та місце розгляду справи під розписку (т.3 а.с.47,50,53, 56) , в судове засідання апеляційної інстанції не прибули.

Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабіч Л.Ю.(попереднє прізвище Цимбаревич Л.Ю.) надала письмову заяву про розгляд справи в її відсутність (т.3,а.с.57 )

На апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала письмові заперечення. Зазначає, що спірна квартира вибула з володіння позивача за його волею, він отримав грошові кошти відповідно до умов договору купівлі-продажу, а тому його права не було порушено. Вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, виходить за межі визначеного позивачем способу захисту порушеного права і стосується порядку проведення реєстраційних дій (т.3, а.с. 58-61,62-68 ).

ОСОБА_3 заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_4, а треті особи заперечення на апеляційні скарги позивача та відповідача не подали.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-УІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-УІІІ заяви скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 та апеляційна скарга ОСОБА_4А підлягають залишенню без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_6 та членам її сім'ї, дітям - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі ордера від 25 березня 1983 року № 1058 було надано у користування квартиру АДРЕСА_1, якій рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 58 від 21 січня 1985 року присвоєно нову адресу - вул. Космонавта Попова,7, корпус 1.

Розпорядженням виконкому Кіровоградської міської ради від 21 серпня 2006 року № 41505 вказана квартира була безоплатно передана у спільну часткову власність ОСОБА_6 та ОСОБА_3, на ім'я яких Кіровоградською міською радою видано свідоцтво про право власності від 21 серпня 2006 року № 41505, зареєстроване обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» 23 серпня 2006 року за № 15829060.

12 вересня 2006 року між ОСОБА_3, який діяв від свого імені та за довіреністю від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1,а.с.37-38).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2013 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 21 серпня 2006 року № 41505 про передачу квартири у спільну часткову власність та свідоцтво проправо власності, видане Кіровоградською міською радою 21 серпня 2006 року. Судом встановлено, що приватизація квартири не відповідає вимогам закону. У визнанні за позовом ОСОБА_2 недійсним договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2006 року відмовлено. Суд виходив з того, що порушене право ОСОБА_2, який не є стороною цього договору, не може бути захищене в обраний ним спосіб шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. Такий захист можливий лише шляхом задоволення індикаційного позову в разі, якщо існують підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (т.1,а.с.7-9,41).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди у користуванні квартирою. В частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - Кіровоградська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні цих вимог (т.2,а.с.57-59). В цій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2016 року набрало законної сили.

Згідно із частиною другою статті 16, статтею 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

В разі пред'явлення позову про недійсність правочину підлягає з'ясуванню питання наявності підстав для визнання правочину недійсним.

Як на підставу для визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач посилався на те, що на момент вчинення правочину ні він, ні ОСОБА_6 не були власниками квартири, яка продавалась.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Отже за змістом ч.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена однією із сторін або заінтересованою стороною, права яких вже були порушені на момент укладення спірного договору та на момент звернення до суду.

Судом встановлено і вказане не заперечується сторонами, що ОСОБА_3, який сам особисто був продавцем та виступав від імені іншого співвласника-продавця ОСОБА_6, грошові кошти за продаж квартири отримав від покупця ОСОБА_4 повністю.

Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи - ОСОБА_2 - ОСОБА_9, продажем спірної квартири були порушені права ОСОБА_2. Оскільки ОСОБА_2 звертається до ОСОБА_3 з вимогою поновити його порушені права, то ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4. ОСОБА_4 при купівлі квартири повинна була розуміти, що несе певні ризики.

Суд першої інстанції встановив, що права ОСОБА_3, який виступав у договорі продавцем, внаслідок укладення договору купівлі-продажу квартири від 12 вересня 2006 року порушені не були, отже правові підстави для задоволення позову про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним, відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача вказаний висновок суду не спростовують, оскільки не ґрунтуються на законі, на досліджених судом доказах.

Установлено, що 12 вересня 2006 року між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_6 та від свого імені, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири. Договір укладено у письмовій формі, сторони досягли всіх істотних умов договору, договір посвідчено нотаріально, відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, зареєстрований в БТІ, отже відповідає вимогам закону.

Угода, яка відповідає вимогам закону, є дійсною і не потребує визнання її такою в судовому порядку, крім випадків, передбачених частиною другою статті 220 ЦК України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_4 набуто квартиру у власність правомірно, на підставі угоди, яка відповідає вимогам закону, то підстави для визнання її такою, що відповідає законодавству, в судовому порядку відсутні.

Такий висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і доводами апеляційної скарги ОСОБА_4 не спростовується.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст. ст.375, 382,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено - 15 січня 2018 року.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді С.А.Кіселик

В.В.Черненко