Ухвала суду № 71580345, 12.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6564/17

№ 1-м/183/4/18

12 січня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

за участю:

секретаря судового засідання Макаренко А.О.

прокурора Балаклейця П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михайлівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2014 року народження, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого на момент затримання за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, -

в с т а н о в и в:

Міністерство юстиції України звернулося до суду з клопотанням про приведення вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року відносно засудженого громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 із застосуванням ст. 64 Кримінального кодексу Російської Федерації до 6-ти (шести) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колоній суворого режиму, у відповідність із законодавством України. За таких обставин, просить визначити норми (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Московського районного суду м. Нижнього Новгорода від 03.10.2016 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода від 03.10.2016 року та визначити початок строку відбування покарання.

В судове засідання заявник, представник Міністерства юстиції України, не з'явився, проте, в клопотанні просив розглядати справу у їх відсутність.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 610 КПК України, неявка представника Міністерства юстиції України не перешкоджає розгляду справи.

В зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд клопотання у відсутність заявника виходячи з доводів клопотання та додатків до нього.

Засуджений ОСОБА_1, висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується письмовою заявою, що міститься в матеріалах подання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення, просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Московського районного суду м. Нижнього Новгорода від 03.10.2016 року, вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 15 ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України до 6-ти (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Суд, розглянувши клопотання, дослідивши додатки, заслухавши думку прокурора, приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КК України та ч. 1 ст. 602 КПК України, громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вище вказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, які ратифіковані Україною 22.09.1995 року та 26.09.2002 року відповідно.

Згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 року, санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно із п.п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Разом з цим, положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 610 КПК України, передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 610 КПК України, передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч. 3 ст. 609 цього Кодексу, розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Міністерством юстиції України питання про передачу громадянина України ОСОБА_1, засудженого вироком Московського районного суду м. Нижнього Новгорода від 03.10.2016 року, для відбування покарання в Україні погоджено з Міністерством юстиції Російської Федерації.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року та ч. 2 ст. 610 КПК України, Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно до копії паспорту, виданого Новомосковським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 07.07.2011 року, останнім місцем його реєстрації в Україні є АДРЕСА_2.

Згідно наданих документів, вирок від 03 жовтня 2016 року набрав законної сили 14 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ ВК №12 ГУФСВП по Нижегородській області, кінець відбуття строку покарання - 18 травня 2022 року. За місцем відбування покарання ОСОБА_1 характеризується задовільно, за станом здоров'я - здоровий, працездатний, може слідувати етапом. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_2, що підтверджується листом ДМС України від 22.06.2017 року №6.5/2876/6-17. Засуджений ОСОБА_1 18.09.2017 року написав заяву та виявив бажання про його переведення для подальшого відбуття покарання в Україні.

У відповідності до ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення ч. 3 ст. 603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК, зазначає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року».

Зазначена Європейська конвенція згідно з положеннями ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З огляду на зазначені норми, суд констатує, що відповідальність за суспільно небезпечне діяння, за яке засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України.

ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 30, п.«г» ч. 4 ст. 228.1КК Російської Федерації, а саме умисні дії особи, безпосередньо направленні на скоєння злочину - незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включно Інтернет), групою осіб за попередньою змовою, в крупному розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця, що не залежали від її волі. Санкція ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого, і зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п'яти років або без такого. Однак судом, відповідно до ст. 64 КК Російської Федерації, ОСОБА_1 призначено більш м'яке покарання, ніж передбачене за скоєння відповідного злочину, а саме - 6 (шість) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колоній суворого режиму.

Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність за статтею 307 КК України - а саме, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Визначаючи частину статті 307 КК України, за якою ОСОБА_1 повинен нести відповідальність, суд приймає до уваги, що відповідно до Таблиці № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188, до великих розмірів N-метилефедрона (4-метилметкатинона) відноситься маса від 1,5 до 15 грам. У відповідності до вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року, було вилучено вищезазначені наркотичні засоби загальною вагою - 4,185 грам.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства України, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах, кваліфікуються за ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частина 1 ст. 15 КК України, передбачає, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Тобто, ст. 30 КК РФ відповідає ст. 15 КК України.

Таким чином, відповідно до положень Кримінального кодексу України, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, як замах на незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, який не доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Санкцією частини 2 статті 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Частиною 3 ст. 68 КК України, встановлено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Тому, на підставі вищевикладеного та з урахуванням положень ч. 4 ст. 610 КПК України, слід визначити засудженому ОСОБА_1, згідно вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року, строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі.

Як зазначалося вище, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України законодавством України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна засудженого.

В той же час, статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особі державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст. 11 Конвенції, при приведенні вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року у відповідність до законодавства України, суд приходить до переконання, що до ОСОБА_1 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

Крім того, суд приходить до висновку, що період попереднього ув'язнення ОСОБА_1 в період з 19 травня 2016 року по 02 жовтня 2016 року необхідно зарахувати в строк призначеного йому покарання з розрахунку, визначеного ч. 5 ст. 72 КК України, з урахуванням змін, внесених Законом України №838-VIII від 26.11.2015 року, а також Законом України №2046-VIII від 18.05.2017 року, який набрав чинності 21.06.2017 року, а саме, один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 9 Конституції України,ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ч. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 р., ст.ст. 6, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст.7,70,305,309 КК України, ст.ст. 369-372,376,602,603,606,609,610,614 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року відносно громадянина України ОСОБА_1 засудженого за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 КК Російської Федерації у відповідність із законодавством України, - задовольнити.

Привести вирок Московського районного суду м. Нижнього Новгорода Російської Федерації від 03 жовтня 2016 року відносно громадянина України ОСОБА_1, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1 із застосуванням ст. 64 Кримінального кодексу Російської Федерації до 6-ти (шести) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колоній суворого режиму, у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, засудженим за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України до 6-ти (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 03 жовтня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 19 травня 2016 року по 02 жовтня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя Д.І. Городецький